ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 420/4544/19
адміністративне провадження № К/9901/15613/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Рибачука А.І., Стародуба О.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної регуляторної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року (головуючий суддя Потоцька Н.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року (головуючий суддя Єщенко О.В., судді: Димерлій О.О., Танасогло Т.М.) у справі № 420/4544/19 за позовом Виконавчого комітету Одеської міської ради до Державної регуляторної служби України, завідувача сектору Державної регуляторної служби в Одеській області Голоти Андрія Ігоровича, третя особа: Одеський міський голова ОСОБА_1, про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування подання,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
30 липня 2019 року Виконавчий комітет Одеської міської ради (далі також позивач або ВК Одеської міської ради) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної регуляторної служби України (далі також відповідач-1), завідувача сектору Державної регуляторної служби в Одеській області Голоти Андрія Ігоровича (далі також відповідач-2), в якому просив:
визнати протиправними дії завідувача сектору Державної регуляторної служби в Одеській області Голоти Андрія Ігоровича з проведення планової перевірки додержання виконавчим комітетом Одеської міської ради вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у частині здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності за період з 01 квітня 2018 року по 13 березня 2019 року;
визнати протиправним та скасувати подання Державної регуляторної служби України "Про усунення виконавчим комітетом Одеської міської ради порушень Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2019 року № 2143/0/20-19 (далі також подання).
Ухвалою суду першої інстанції від 06 серпня 2019 року задоволено клопотання Виконавчого комітету Одеської міської ради про поновлення строку звернення до суду. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду.
Ухвалою суду першої інстанції від 06 серпня 2019 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Одеського міського голову ОСОБА_1 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано подання Державної регуляторної служби України "Про усунення виконавчим комітетом Одеської міської ради порушень Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2019 року № 2143/0/20-19.
У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій завідувача сектору Державної регуляторної служби в Одеській області Голоти Андрія Ігоровича з проведення планової перевірки додержання виконавчим комітетом Одеської міської ради вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у частині здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності за період з 01 квітня 2018 року по 13 березня 2019 року відмовлено.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року залишено без змін.
25 червня 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної регуляторної служби, в якій скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року в частині задоволених позовних вимог і прийняти у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2020 року відкрито касаційне провадження. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
10 серпня 2020 року від відповідача-2 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить задовольнити касаційну скаргу відповідача-1.
01 вересня 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).
IІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
В обґрунтування позову зазначено, що ВК Одеської міської ради є органом місцевого самоврядування, діяльність якого не пов`язана із функціями державного нагляду (контролю), передбаченими Законом України від 5 квітня 2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі також Закон № 877-V).
На думку позивача, виконавчі органи міської ради, діяльність яких була предметом перевірки Державної регуляторної служби в Одеської області, є окремими суб`єктами та контролюючими органами, мають виключні повноваження у відповідних сферах, а відтак самостійно вживають заходів щодо виявлення та запобігання правопорушень, вчинених суб`єктами господарювання.
За твердженням позивача, перевірка проводилась з порушенням встановленої процедури, без дотримання принципу об`єктивності і всебічності та не враховано, що ВК Одеської міської ради не є об`єктом нагляду у розумінні Закону № 877-V.
Позивач вважає, що дії та рішення відповідачів не можуть відповідати критерію обґрунтованості та законності.
У відзиві на позов відповідачем-1 зазначено, що планова перевірка проведена у межах повноважень та у спосіб, визначений законами України, та без порушення прав та інтересів позивача.
Відповідач-1 зауважує, що позивачем не надано доказів, які б спростовували встановлені порушення в акті перевірки.
На думку відповідача-1, за наслідками перевірки відповідачем правомірно видано подання, в межах компетенції та у спосіб, передбачений Порядком проведення перевірок додержання органами державного нагляду (контролю) вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" в частині здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 року № 361 (далі також Порядок № 361).
У відзиві на позив відповідачем-2, серед іншого, зазначено, що дії посадової особи щодо складання акта та включення до нього певних висновків не породжують обов`язкових юридичних наслідків, що не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача.
У відповіді на відзив відповідача-1 позивач зазначає, що чинне законодавство до органів місцевого самоврядування дійсно відносить як виконавчий комітет ради, так і інші виконавчі органи ради. Проте, за твердженням позивача, кожен з цих органів наділяється цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діє самостійно і несе відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Позивач з покликанням на Положення, які затвердженні рішеннями міської ради, зауважує, що Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Департамент аналітики та контролю Одеської міської ради є виконавчими органами Одеської міської ради - органами державного нагляду (контролю) у розумінні Закону № 877-V щодо вищевказаних повноважень.
За твердженням позивача, ВК Одеської міської ради дійсно є суб`єктом владних повноважень в розумінні КАС України, проте це не означає, що такий суб`єкт є органом державного нагляду (контролю) у розумінні Закону № 877-V, адже це не випливає ані з положень КАС України, ані з положень Закону № 877-V.
Зауважує, що до повноважень ВК Одеської міської ради не належить видання приписів, розпоряджень, які повинні видавати органи державного нагляду (контролю) згідно із Законом № 877-V.
Також зазначає, що управління, департаменти та інші виконавчі органи ради не є структурними підрозділами виконавчого комітету ради, а є окремими органами місцевого самоврядування із самостійною компетенцією.
На думку позивача, підпорядкованість виконавчих органів ради виконавчому комітету ради не робить їх органами останнього і, відповідно, не покладає на виконавчий комітет ради повноваження, якими наділені ці виконавчі органи ради.
Вважає, що фактично відповідач, як під час перевірки, так і у поданні, змішав та безпідставно уособив в особі виконавчого комітету міської ради різних суб`єктів владних повноважень, а саме: виконавчі органи Одеської міської ради (зокрема, Департамент аналітики та контролю Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради), Одеську міську раду та Одеського міського голову ОСОБА_1
На думку позивача, навіть якщо б перевірка була проведена стосовно належного суб`єкта - органу державного нагляду (контролю) в розумінні Закону № 877-V, констатація в акті допущених порушень законодавства після здійснення органами державного нагляду (контролю) заходів, які вже неможливо усунути, в будь-якому випадку виключає можливість внесення подання згідно з Порядком № 361 з вимогою усунути вказані порушення;
У відповіді позивача на відзив відповідача-2 містяться доводи, аналогічні тим, що викладені у відповіді на відзив відповідача-1.
Доводи третьої особи, які викладені у письмових поясненнях, тотожні позиції позивача.
У запереченнях відповідача-2 на відповідь на відзив позивача щодо преюдиційних обставин, встановлених постановою Приморського районного суду м. Одеси від 19 червня 2019 року у справі № 522/6698/19, зазначено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.
У додатково поданих поясненнях та запереченнях на пояснення, сторони підтримують свою правову позицію.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 14 березня 2019 року по 27 березня 2019 року комісією Державної регуляторної служби України проведено планову перевірку додержання ВК Одеської міської ради вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у частині здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності за період з 01 квітня 2018 року по 13 березня 2019 року згідно з Планом перевірок додержання органами державного нагляду (контролю) вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" в частині здійснення державного нагляду господарської діяльності на І квартал 2019 року, затвердженим наказом Державної регуляторної служби України від 21 грудня 2018 року № 166 та посвідченням від 07 березня 2019 року № 12/34-К.
За результатами перевірки Комісією складено акт перевірки додержання ВК Одеської міської ради вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у частині здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 27 березня 2019 року № 12/34-К-2019 (далі також акт).
В акті зазначено про виявлення таких порушень вимог законодавства в частині здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності:
1. Офіційний веб-сайт Одеської міської ради не містить нормативно-правові акти, дотримання яких перевіряється під час здійснення заходів за додержанням законодавства про зайнятість населення (порушено частину 3 статті 8 Закону № 877-V);
2. Складання та застосування розпорядчих документів щодо усунення порушень за результатами позапланових заходів (приписи від 23 липня 2018 року №ОМС-ЗН/1137/П/10 (Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКС МАРІН СЕРВІС"), від 21 червня 2018 року № ОМС-ЗН/938/П/1 (Філія ТОВ "МОРСЬКА АГЕНЦІЯ "АДРІАТІКО-БРИГ"), від 27 червня 2018 року № ОМС-ЗН/939/П/5 (Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОС- ГРУП") на виконання листа Головного управління Держпраці в Одеській області від 11 червня 2018 року № 15/01-33-52678, тобто з підстав не передбачених Законом (порушено частина 2 статті 6 Закону № 877-V);
3. Відсутність повноважень здійснювати заходи з державного нагляду (контролю) щодо виявлення та запобігання порушенням вимог чинного законодавства України суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг (порушено частину 4 статті 4 Закону № 877-V).
На підставі акта Державною регуляторною службою України позивачу внесене подання "Про усунення виконавчим комітетом Одеської міської ради порушень Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2019 року № 2143/0/20-19 (далі - Подання), згідно із яким заявлено вимоги:
" 1. Голові Одеської міської ради у подальшій роботі забезпечити безумовне дотримання:
вимог частини четвертої статті 4 Закону;
частини другої статті 6 Закону;
частини третьої статті 8 Закону.
Строк виконання - постійно.
2. Про результати розгляду подання повідомити Державну регуляторну службу України до 15.05.2019 року".
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 березня 2019 року уповноваженою посадовою особою Державної регуляторної служби України - завідувачем сектору Державної регуляторної служби в Одеській області Голотою Андрієм Ігоровичем стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 188-45 Кодексу України про адміністративні правопорушення №003-2019/К (далі - Протокол), надісланий на адресу Одеської міської ради листом від 05 квітня 2019 року № 2144/0/20-19.
За змістом протоколу № 003-2019/К, ОСОБА_1 допущене адміністративне правопорушення, передбачене статтею 188-45 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі також КУпАП), яке полягало у ненаданні необхідної інформації про проведені заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, незабезпеченні отримання примірника акта в останній день перевірки, чим створено перешкоди у здійсненні посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування, дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, покладених на неї повноважень.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 19 червня 2019 року закрито провадження у справі № 522/6698/19 стосовно ОСОБА_1, за статтею 188-45 КУпАП за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова набрала законної сили 02 липня 2019 року.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради та Департамент аналітики та контролю Одеської міської ради є виконавчими органами Одеської міської ради, а саме органами державного нагляду (контролю) у розумінні Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", які наділені спеціальними повноваженнями щодо перевірки дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства у відповідних сферах, прийняття певних рішень, у тому числі у вигляді стягнення за порушення законів.
Судом апеляційної інстанції зазначено, що у системі місцевого самоврядування діють його виконавчі органи для реалізації повноважень у відповідних сферах. Ці органи є самостійними під час виконання своїх функцій, у тому числі під час здійснення державного нагляду та прийняття рішень.
Зазначені виконавчі органи міської ради наділені повноваженнями у сфері здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, і це обумовлено наявною в них галузевою та функціональною компетенцією з відповідних питань.
Судом апеляційної інстанції зауважено, що управління, департаменти та інші виконавчі органи ради не є структурними підрозділами виконавчого комітету ради, а є окремими органами місцевого самоврядування із самостійною компетенцією. Водночас виконавчий комітет міської ради не наділений компетенцією у вказаних сферах, не здійснює функції у сфері державного нагляду та реалізацію цих функцій.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у разі виявлення певних недоліків в роботі вказаних виконавчих органів, ці органи самостійно несуть відповідальність за свою діяльність, тобто можуть виступати об`єктом державного нагляду.
Судом акцентовано увагу на тому, що додані до акта документи не обґрунтовують вчинення саме Виконавчим комітетом Одеської міської ради, викладених в акті порушень.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що неправомірні дії відповідача, що реалізовані в оспорюваному рішенні, не можуть свідчити про правомірність рішення, а внесення подання стосовно позивача - про його обґрунтованість, оскільки перевірку відповідно до статті 9-1 Закону № 877-V проведено на предмет дотримання вимог законодавства у сфері державного нагляду з питань, що не стосуються повноважень саме позивача.
На думку суду апеляційної інстанції, оскільки позивач у цій справі виступає об`єктом державного нагляду, тобто особою, на захист прав та інтересів якої поданий адміністративний позов, і в даному випадку не діє як суб`єкт владних повноважень, підстави вважати, що даний спір поданий з порушенням правил адміністративної юрисдикції, передбачених статтею 19 КАС України, відсутні.
Водночас суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи апелянта щодо можливості застосування до спірних правовідносин тримісячного строку звернення із позовом, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.
Також, на думку суду апеляційної інстанції, подання контролюючого органу у сфері державного нагляду є його розпорядчим документом із вимогою усунути виявлені порушення, а отже, у розумінні статті 4 КАС України є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, що в свою чергу дозволяє суду перевірити це рішення на предмет обґрунтованості і правомірності за правилами статті 2 КАС України.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ
Скаржник вважає, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, на підставі неправильного та неповного дослідження доказів та встановлення обставин.
Вважає, що висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на неправильному застосуванні статей 4,5,19 КАС України, статей 1,9-1,21 Закону № 877-V, статей 18-1,38,42,71 Закону № 280/97-ВР.
За твердженням скаржника, можливість звернення суб`єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов`язана з виконанням ним владних управлінських функцій, в межах повноважень та за умови, що таке право прямо передбачено законом.
З покликанням на статтю 1 Закону № 877-V зазначає, що органами державного нагляду (контролю) є, зокрема, орган місцевого самоврядування, тобто суб`єкт владних повноважень, що уповноважений законом здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.
Наполягає на тому, що у спірних правовідносинах ВК Одеської міської ради є органом державного нагляду (контролю) у розмінні Закону № 877-V та суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.
Водночас зауважує, що згідно із статтею 21 Закону № 877-V право судового оскарження рішень органів державного нагляду (контролю) надано лише суб`єкту господарювання.
Стверджує, що ані Законом № 877-V, ані Законом № 280/97-ВР, ані Положенням про виконавчий комітет Одеської міської ради, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 30 січня 2019 року № 4186-VII (далі також Положення № 4186-VII), не передбачено право ВК Одеської міської ради, як об`єкта держаного нагляду на оскарження дій з проведення планової перевірки та подання.
На підтвердження своєї позиції покликається на постанови Верховного Суду від 07 вересня 2018 року у справі № 824/2473/15-а, від 06 березня 2018 року у справі № 826/7962/16, від 21 листопада 2018 року у справі № 504/4148/16-а, від 22 серпня 2018 року у справі № 818/1735/17, постанови Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2015 року у справі № К/800/50463/14, К/800/52405/14, від 13 червня 2017 року у справі № К/800/37033/16, від 28 лютого 2019 року у справі № 826/6225/17, а також позиції ВПВС, викладені у постанові від 15 березня 2018 року у справі № 800/414/17.
Звертає увагу, що ВПВС в межах справи № 826/3115/17 була надана оцінка підсудності цієї категорії справ.
Також зазначає, що суд апеляційної інстанції фактично змінив висновки суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин абзацу другого частини другої статті 122 КАС України.
Вважає, що суд першої та апеляційної інстанції в порушення вимог статей 122 та 123 КАС України не взяв до уваги, що ВК Одеської міської ради у спірних правовідносинах звернувся до суду як суб`єкт владних повноважень, яким не надано належних доказів наявності непереборних обставин, що унеможливлює його своєчасне звернення до суду за захистом прав та інтересів.
Акцентує увагу на тому, що спірне подання не покладає будь-яких зобов`язань, зокрема щодо усунення виявлених порушень згідно з актом перевірки, а лише містить вимогу в подальшій роботі діяти в межах компетенції з дотриманням вимог Закону № 877-V, а тому не порушує права позивача, який повинен діяти відповідно до вимог статті 19 Конституції України та, зокрема, на підставі Законів України № 877-V та № 280/97-ВР.
На думку скаржника, судами першої та апеляційної інстанції не надано оцінку та не враховано, що відділи, управління та інші виконавчі органи Одеської міської ради, незважаючи на те, що зареєстровані як різні юридичні особи та мають самостійні права та обов`язки, компетенцію та повноваження, які встановлені відповідними положеннями, є підпорядкованими ВК Одеської міської ради та Одеському міському голові та несуть перед ним персональну відповідальність з питань здійснення, зокрема, повноважень у сфері державного нагляду (контролю), які відповідно до Положення № 4186-VII делеговані ВК Одеської міської ради органами виконавчої влади.
Водночас стверджує, що встановлені в акті перевірки порушення вимог Закону № 877-V не стосувались Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, у зв`язку з чим висновки суду апеляційної інстанції про те, що цей виконавчий орган є компетентним у питаннях, які досліджувались перевіркою та відносно якого виявлено порушення не відповідають дійсності та не підтверджені належними доказами.
Відповідач-2 у відзиві на касаційну скаргу наводить доводити, тотожні позиції відповідача-1 (скаржника).
Додатково зазначає, що контрольна робота передбачена планами роботи виконавчого комітету Одеської міської ради.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу стверджує, що у спірних правовідносинах відповідачі помилково визначили виконавчий комітет Одеської міської ради органом державного нагляду (контролю), що призвело до проведення незаконної перевірки стосовно нього та винесення протиправного та безпідставного подання.
На думку позивача, ВК Одеської міської ради не є органом державного нагляду (контролю) за законом № 877-V.
Вважає, що усі доводи скаржника спрямовані на намагання безпідставно покласти на виконавчий комітет Одеської міської ради повноваження інших виконавчих органів міської ради лише з підстав підпорядкованості останніх виконавчому комітету міської ради. Натомість підпорядкованість не означає ідентичність повноважень суб`єктів підпорядкування.
З покликанням на вимоги спірного подання стверджує, що фактично цим рішенням на ВК Одеської міської ради покладаються обов`язки, які не належать до його компетенції.
Стверджує, що ВК Одеської міської ради є юридичною особою публічного права стосовно якого прийнято індивідуальний акт, а тому ця особа не може бути позбавлена права на судовий захист.
Наполягає на тому, що правові позиції у постановах ВПВС та КАС ВС, на які покликається скаржник у касаційній скарзі, сформовані у правовідносинах, які не є подібними до спірних правовідносин в межах справи, яка переглядається.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУД
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 КАС України, у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на вказані норми КАС України суд касаційної інстанції здійснює перегляд в касаційному порядку рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року у справі № 420/4544/19 в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування подання Державної регуляторної служби України "Про усунення виконавчим комітетом Одеської міської ради порушень Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2019 року № 2143/0/20-19.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірне подання, яке видано Виконавчому комітету Одеської міської ради на підставі акта перевірки, містить вимогу до Голови Одеської міської ради у подальшій роботі забезпечити безумовне дотримання вимог статті 4, 6, 8 Закону № 877-V.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
За змістом частини четвертої статті 4 Закону № 877-V виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).
Статтею 6 Закону № 877-V визначені підстави для здійснення позапланових заходів.
Згідно із частиною другою статті 6 зазначеного закону, проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.
Частиною 3 статті 8 Закону № 877-V органи державного нагляду (контролю) зобов`язані оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах нормативно-правові акти (крім актів, що мають гриф обмеження доступу), дотримання яких перевіряється під час здійснення заходів державного нагляду (контролю).