ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/14071/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 (колегія суддів: Буравльов С. І. - головуючий, Андрієнко В. В., Шапран В. В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 03.01.2024 (суддя Смирнова Ю. М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Полісся"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро"
про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Полісся" (далі - ТОВ "Мрія Фармінг Полісся") звернулося до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" (далі - ТОВ "Спрей Агро") про стягнення 192 062,72 грн, з яких: 101 250,15 грн 30 % річних за користування чужими грошовими коштами за період з 08.12.2021 по 27.12.2022 та 90 812,57 грн інфляційних втрат за період з 01.11.2021 по 27.12.2022.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі № 910/20962/21 встановлено факт невиконання ТОВ "Спрей Агро" грошових зобов`язань щодо повернення попередньої оплати за договором поставки обладнання від 10.03.2021 № 10032021-5 (далі - договір поставки). Однак рішення суду ТОВ "Спрей Агро" виконало лише 27.12.2022.
1.3 ТОВ "Мрія Фармінг Полісся" посилається на протиправне користування ТОВ "Спрей Агро" грошовими коштами позивача в розмірі 319 968,00 грн, сплаченими як попередня оплата. Зазначає, що інфляційні втрати та відсотки річних, розмір яких визначено договором поставки на рівні 30 %, мають бути компенсовані за період з дня внесення попередньої оплати до дня фактичного повернення вказаних грошових коштів.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.01.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024, позов задоволено частково та стягнуто 100 987,16 грн 30 % річних за користування чужими грошовими коштами, 90 812,57 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено.
2.2 Суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вказав, що судове рішення у справі № 910/20962/21 в примусовому порядку виконано 27.12.2022. Тому вимога про стягнення інфляційних втрат на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за період з листопада 2021 року по грудень 2022 року є обґрунтованою, розмір є арифметично правильним, відповідає вимогам чинного законодавства. Щодо 30 % річних за користування чужими грошовими коштами суд зазначив про те, що позивач помилково включив день фактичної сплати коштів, тому суд, здійснивши власний перерахунок, задовольнив позов частково, керуючись пунктом 10.10 договору поставки та статтею 536 ЦК України.
2.3 Керувався суд тим, що саме лише прийняття рішення про задоволення вимог кредитора, у разі коли таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 910/8625/18. При цьому у справі № 910/20962/21 не було встановлено ані факт розірвання укладеного договору поставки, ані момент, з якого такий договір слід вважати розірваним.
2.4 Додатково суд зазначив, що інфляційні нарахування на суму боргу та передбачені статтею 536 ЦК України проценти за користування чужими коштами за своєю правовою природою не є штрафними санкціями і не відносяться до неустойки, нарахування якої не відбувається поза межами дії строку договору та від нарахування якої звільнені позичальники за кредитними договорами відповідно приписів Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо норм на період дії воєнного стану" та Закону України "Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19".
2.5 Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду, погодився з такими висновками.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове - про відмову у позові.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права за виключним випадком, який передбачений пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме положення частини 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статей 536, 538, 625, 693, 1057 ЦК України та не врахували постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 щодо преюдиційності обставин; постанову Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 903/154/19 щодо зустрічного зобов`язання за договорами поставки; постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 та постанову Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18 щодо нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, застосування статті 536 ЦК України, припинення права на нарахування процентів за частиною 3 статті 693 ЦК України; постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц щодо неможливості нараховувати договірні проценти річних після закінчення строку дії договору; постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 щодо компенсаційного характеру заходів відповідальності, а також висновки щодо застосування комерційного кредиту, викладені у постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18.
3.3 Крім того, суди попередніх інстанцій допустилися порушення статей 73, 74-79, 86, статті 236, пунктів 1-3 частини 1 статті 237, частини 4 статті 238, 269 ГПК України, що викладені в постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 908/1879/17, від 01.02.2024 у справі № 910/386/22, від 21.12.2023 у справі № 910/11210/22.
3.4 У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Мрія Фармінг Полісся" просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Наголошує на неспроможності намагань скаржника кваліфікувати спірні правовідносини, які виникли на підставі договору поставки (який не містив умов про кредитування), як кредитні з подальшим застосуванням відповідних правових норм та судової практики (нерелевантної) з метою уникнення відповідальності.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що ТОВ "Спрей Агро" (постачальник) та ТОВ "Мрія Фармінг Полісся" (покупець) уклали договір поставки обладнання № 10032021-5.
4.2 Відповідно до пункту 1.1 договору поставки постачальник зобов`язується продати, а покупець зобов`язується купити, прийняти та оплатити обладнання (товар). Поставка товару здійснюється на підставі укладених сторонами специфікацій, в яких зазначаються найменування, кількість, номенклатура, асортимент), вартість та інші характеристики, що є невід`ємною частиною цього договору.
4.3 Згідно з пунктом 2.1 договору товар, зазначений в пункті 1.1 цього договору, поставляється в кількості та в асортименті, передбаченому в укладених сторонами специфікаціях до договору, які є невід`ємною частиною даного договору.
4.4 Як передбачено пунктом 5.1 договору, ціна на товар встановлюється у специфікаціях до договору.
4.5 Договір діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до виконання сторонами прийнятих на себе по цьому договору зобов`язань (пункту 9.2 договору поставки).
4.6 Пунктом 10.10 договору передбачено, що у разі порушення постачальником строків поставки товару, передбачених цим договором, за який внесена покупцем повна або часткова попередня оплата, постачальник за користування грошовими коштами покупця зобов`язаний сплатити 30 % річних від суми коштів, сплачених покупцем, за період з дня оплати і до дня його фактичної поставки або до дня повернення грошових коштів.
4.7 Згідно з пунктом 10.12 договору, у разі порушення терміну перерахування коштів, надмірно отриманих від покупця, а також повернення раніше сплачених за товар сум, пов`язаного з порушенням термінів або обсягів поставок, постачанням товару неналежної якості, постачальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідному періоді від вартості товару, щодо якого порушено умови поставки за договором.
4.8 У специфікації від 10.03.2021 № 1 до договору сторони погодили найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість - 533 280,00 грн, строк поставки відповідачем товару - 28.04.2021 та граничний строк поставки - 30.04.2021.
4.9 Відповідно до пункту 3 специфікації до договору покупець сплачує продавцю суму 319 968,00 грн, що становить 60 % загальної вартості товару у термін до 5-ти календарних днів з дати виставлення рахунку постачальником. Решта суми, що становить 213 312,00 грн, що становить 40 % вартості товару, покупець сплачує у термін до 10 календарних днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі товару.