ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2024 року
м. Київ
справа №751/2403/17
адміністративне провадження № К/990/11562/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 751/2403/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 (головуючий-суддя Бородавкіна С.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2023 (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Глущенко Я.Б., суддів: Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.),-
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області), в якому позивач просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії по інвалідності згідно з частиною дев`ятою статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII,
- зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності згідно з частинами другою, дев`ятою статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII з моменту встановлення інвалідності, починаючи з 07.03.2017;
- зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії по інвалідності згідно з частинами другою, дев`ятою статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII з моменту встановлення інвалідності, починаючи з 07.03.2017;
- зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до прокурорського стажу період роботи на посаді старшого помічника прокурора м. Чернігова з 20.05.2012 по 05.06.2012 та зарахувати до вислуги років половину строку навчання на денній формі навчання в Одеській національній юридичній академії.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що працює в органах прокуратури та має достатній стаж роботи для отримання права на пенсію по інвалідності. Уважає необґрунтованими посилання відповідача на необхідність застосування у спірних правовідносинах Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213, оскільки вказаний закон прийнятий в часі пізніше ніж Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014. Також відповідачем протиправно не враховано період роботи на посаді старшого помічника прокурора м. Чернігова з 20.05.2012 по 05.06.2012, оскільки зміна назви посади не може бути підставою для виключення певного періоду роботи із загального стажу. Водночас пенсійним органом в порушення вимог статті 86 Закону України "Про прокуратуру" не зараховано половину строку її навчання на денній формі в Одеській національній юридичній академії до вислуги років.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 04.09.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017, позов ОСОБА_1 задоволено.
Постановою Верховного Суду від 23.08.2021 рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, виходив з того, що судами попередніх інстанцій при визначенні трудового стажу не враховані положення частини шостої статті 86 Закону №1697-VII та достовірно не визначено які саме періоди праці позивача підлягають зарахуванню до трудового стажу роботи на прокурорських посадах, з наявністю якого пов`язана можливість застосування норми частини дев`ятої статті 86 Закону №1697-VII, а які підлягають зарахуванню безпосередньо до вислуги років, що дає право на пенсію у відповідності до норм частини шостої статті 86 Закону №1697-VII.
При новому розгляді справи рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.12.2021, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2023, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що робота позивача в органах прокуратури на посаді старшого помічника прокурора в період з 20.05.2012 по 05.06.2012 зараховується до загальної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років за статтею 86 Закону №1697-VII, однак ця посада не належить до прокурорських посад та не враховується у спеціальний стаж роботи в органах прокуратури на посадах прокурорів; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання враховується виключно при визначенні стажу роботи на прокурорських посадах для призначення пенсії за вислугою років.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу
ОСОБА_1, не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернулася з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2023, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Обґрунтовуючи підстави звернення з даною касаційною скаргою заявник покликається на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України, вказуючи на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Крім того, заявник касаційної скарги послалась на те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що як на підставу для відмови у призначенні пенсії відповідач не покликався на відсутність у ОСОБА_1 достатнього стажу роботи в органах прокуратури, а зазначив що до стажу роботи на прокурорських посадах не підлягає врахуванню період роботи на посаді старшого помічника прокурора м. Чернігова з 20.05.2012 по 05.06.2012, у зв`язку з чим пенсійним органом викладено висновок про зарахування до стажу роботи на прокурорських посадах 9 років 3 місяці 25 днів, загальний стаж - 10 років 17 днів.
В касаційній скарзі позивач вказала також, що відповідач на підставі ухваленого у цій справі рішення припинив виплату їй пенсії по інвалідності згідно частин другої та дев`ятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру", незважаючи на те, що у цій справі вирішувалось питання про наявність (відсутність) у ОСОБА_1 права на вказану пенсію станом на 07.03.2017.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Ухвалою Верховного Суд від 10.04.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у зазначеній справі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, ОСОБА_1, починаючи з 01.03.2007, працювала на різних посадах в органах прокуратури, а саме: з 01.03.2007 по 15.07.2007 - в.о. помічника прокурора Козелецького району; з 16.07.2007 по 09.07.2009 - помічник прокурора Козелецького району; з 10.07.2009 по 24.01.2011 - помічник прокурора міста Чернігова; з 25.01.2011 по 05.06.2012 - старший помічник прокурора міста Чернігова; з 06.06.2012 по 25.03.2013 - у зв`язку із частковою зміною структури та штатного розпису прокуратури Чернігівської області призначена на посаду старшого прокурора прокуратури міста Чернігова; з 26.03.2013 по 29.01.2015 - прокурор відділу захисту прав і свобод дітей прокуратури області; з 30.01.2015 по день звернення до територіального органу із заявою про призначення пенсії - прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області (з 14.04.2016 згідно наказу ГПУ від 12.04.2016 №49м відділ процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області перейменований на відділ процесуального керівництва у кримінальних провадженням слідчих регіональної прокуратури).
Крім того, у період з 01.09.2002 по 31.07.2006 та з 01.09.2006 по 29.06.2007 ОСОБА_1 навчалась на денній формі в Одеській національній юридичній академії.
Згідно довідки до акта огляду МСЕК від 23.03.2017, серії АВБ №044740 з 07.03.2017 позивачу на строк до 01.04.2019 встановлено ІІ групу інвалідності (загальне захворювання по зору).
Згідно із довідкою прокуратури Чернігівської області №11-1/821вн-17 станом на 26.04.2017 трудовий стаж позивача в органах прокуратури становить 10 років 1 місяць 26 днів.
Ураховуючи наведене, 30.03.2017 позивач звернулась до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (правонаступником якого є ГУ ПФУ в Чернігівській області) із заявою та відповідним пакетом документів для призначення пенсії по ІІ групі інвалідності відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
Листом від 21.04.2017 №11810/06 пенсійний орган повідомив ОСОБА_1 про відмову у призначенні пенсії.
Відмова призначити пенсію мотивована тим, що з 01.06.2015 пенсії у порядку та на умовах, визначених, зокрема, Законом України "Про прокуратуру", не призначаються. Також повідомлено, що до прокурорського стажу позивача не зараховано період її роботи на посаді старшого помічника прокурора міста Чернігова з 20.05.2012 по 05.06.2012, у зв`язку зі змінами, внесеними до статті 56 Закону України "Про прокуратуру". У період з 01.09.2002 по 31.07.2006 та з 01.09.2006 по 29.06.2007 ОСОБА_1 навчалась в Одеській національній юридичній академії. Згідно з наданими документами, до стажу роботи ОСОБА_1 на прокурорських посадах зараховано 9 років 3 місяці 25 днів та до вислуги - 8 місяців 22 дні. Повідомлено, що загальний стаж роботи позивача в органах прокуратури складає 10 років 17 днів.
Не погоджуючись з такими діями (рішенням) відповідача, позивач звернулася з цим позовом до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частин 1-3 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
До 15.07.2014 спеціальним законом, який визначав права, принципи, підстави, механізм та умови призначення, перерахунку і виплати пенсії за вислугу років працівникам органів прокуратури був Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ).
З 15.07.2014 набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).