ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2024 року
м. Київ
справа № 737/143/23
провадження № 51-2035км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора
ОСОБА_7, яка брала участь в апеляційному розгляді кримінального провадження, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 18 січня 2024 року стосовно
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України,
яка обвинувачувалася у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 11 травня 2023 року ОСОБА_8 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК, та виправдано у зв`язку з недоведенням, що в її діянні є склад кримінального правопорушення.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 18 січня 2024 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 11 травня 2023 року стосовно ОСОБА_8 - без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувалася у тому, що вона у період з серпня 2017 року по жовтень 2022 року, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, умисно у порушення вимог, без виготовлення документів на зміну цільового призначення земельної ділянки, що розташована на відстані 3 км від с. Грабівка Куликівської селищної об`єднаної територіальної громади Чернігівського району у напрямку с. Буда тієї ж громади, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (сільськогосподарського призначення), та належить їй на праві власності, достовірно знаючи про вимоги, обов`язки та обмеження, передбачені законодавством допустила безгосподарське використання земель сільськогосподарського призначення, що виразилось у знятті за допомогою спеціальної техніки на земельній ділянці ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, а також влаштуванні на ній штучної водойми (ставка) загальною площею 0,051 га, що призвело до порушення цілісності поверхневого шару ґрунту, що не дає можливості для відтворення природних властивостей землі і використання з метою сільськогосподарського виробництва, тобто призвело до виведення частини зазначеної земельної ділянки із сільськогосподарського обороту.
Згідно з висновком судової економічної експертизи від 26 січня 2023 року
№ СЕ-19/125-22/8508-ЕК шкода, заподіяна землі як об`єкту господарювання та права власності, складає 3577,72 грн.
Органом досудового розслідування діяння ОСОБА_8 кваліфіковано за ч. 1
ст. 254 КК, як безгосподарське використання землі, що спричинило її виведення з сільськогосподарського обороту.
Вимоги й узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
Зазначає про передчасність визнання апеляційним судом фактичних даних протоколу огляду місця події від 13 жовтня 2023 року недопустимим доказом, через надані свідком ОСОБА_9 показання в місцевому суді про те, що він не був присутнім на проведенні цієї слідчої дії, а протокол підписував у себе вдома.
Вказує, що допитаний у суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_10 повідомляв, що брав участь в огляді земельної ділянки та ставка за с. Грабівка, де разом з ним участь у слідчій дії приймав ОСОБА_9 . Також у суді апеляційної інстанції до матеріалів кримінального провадження було долучено постанову від 23 червня 2023 року
про закриття кримінального провадження, розпочатого за фактом можливої
підробки підписів понятого ОСОБА_9 у протоколі огляду місця події. За змістом
цієї постанови під час допиту свідок ОСОБА_9 підтвердив свою присутність на огляді місця події, належність йому підписів та зазначив, що в судовому засіданні
суду першої інстанції через похилий вік не згадав про те, що брав участь у цій слідчій дії.
Крім того, прокурор зауважує, що сторона обвинувачення заявляла клопотання в апеляційному суді про привід свідка ОСОБА_9 та допит його в судовому засіданні, з метою усунення виявлених під час розгляду в суді апеляційної інстанції суперечностей, однак у задоволенні цього клопотання, на переконання прокурора, було безпідставно відмовлено.
Зазначає, що, визнаючи недопустимим доказом фактичні дані протоколу огляду місця події від 13 жовтня 2022 року, суд апеляційної інстанції безпідставно визнав недопустимими похідні докази, а саме: висновок експерта від 26 січня 2023 року та розрахунки розміру шкоди, заподіяної внаслідок незаконного утворення водойми на земельній ділянці.
Також, представник органу публічного обвинувачення не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо неправомірності отримання інформації про вчинення кримінального правопорушення. Так, вказує, що ці висновки апеляційного суду спростовуються показаннями та письмовою заявою ОСОБА_11, рапортом оперативного чергового, які узгоджуються між собою, а вказані в них обставини беззаперечно та об`єктивно підтверджують правомірність отримання інформації на номер служби "102", наявність підстав для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення та проведення огляду місця події згідно з приписами Кримінального процесуального кодексу України (далі
- КПК).
Вважає, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог ч. 1 ст. 94 КПК внаслідок чого дійшов безпідставного висновку про те, що письмові докази у цьому кримінальному провадженні не є прямими доказами обставин, які складають об`єктивну сторону інкримінованого кримінального правопорушення та не можуть самі по собі бути достатніми доказами для доведення пред`явленого ОСОБА_8 обвинувачення.
Зокрема, зазначає, що апеляційний суд не взяв до уваги проектну документацію, згідно з якою земельну ділянку передано з державної у приватну власність ОСОБА_8, зокрема у кресленні перенесення меж земельної ділянки в натуру, (на місцевість) земельна ділянка правильної форми, вказано розміри земельної ділянки, її площа
- 2 га, склад угідь - "рілля", відсутні вирізи і відмітки про будь-які об`єкти на ній. Згідно акту приймання-передачі межових знаків від 28 квітня 2017 року ОСОБА_8 претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не заявлено. Відповідні акт та креслення закріплені підписами ОСОБА_8, що свідчить про її поінформованість щодо відсутності на її земельній ділянці будь-яких водних об`єктів.
Зазначає, що вказане вище узгоджується з показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_12, які повідомляли про відсутність водойм в межах масиву земельних ділянок, за рахунок якого у приватну власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_8 передано земельну ділянку.
Зважаючи на вказане вище, прокурор вважає, що апеляційний суд допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до незастосування закону, який підлягає застосуванню, чим порушено приписи ст. 412 та п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор просив задовольнити касаційну скаргу представника органу публічного обвинувачення.
Захисник заперечував щодо задоволення касаційної скарги прокурора та просив оскаржуване судове рішення залишити без зміни.
Інші учасники провадження у судове засідання не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження в касаційному суді
Згідно із ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені
в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність та неповнота судового розгляду самі собою можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду апеляційним судом (статті 409, 410 КПК).
Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, як визначено ст. 438 КПК, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно зі ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є:
1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
За статтею 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального закону, а вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить з установлених фактичних обставин, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора та позицію захисника, перевіривши касаційну скаргу представника органу публічного обвинувачення, матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла дійшла такого висновку.
Згідно зі ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положення ст. 17 КПК регламентують, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Крім того, ст. 62 Конституції України закріплено принцип, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Статтею 86 КПК визначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
А згідно зі ст. 85 КПК належними також є докази, які прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до ст. 92 КПК на сторону обвинувачення покладається обов`язок доказування не лише обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, а й обов`язок доказування належності та допустимості поданих доказів.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, як тих, що були зібрані стороною захисту так і тих, що зібрані стороною обвинувачення, в тому числі і поданих у судовому засіданні.
Зважаючи на вказані вище приписи кримінального процесуального законодавства, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги прокурора без задоволення з огляду на таке.
Так, з матеріалів судової справи та рішень судів обох інстанцій встановлено, що на підтвердження винуватості ОСОБА_8 сторона обвинувачення надала сукупність доказів, які були предметом безпосереднього дослідження суду першої інстанції та частково апеляційного суду, а саме фактичні дані, що містяться:
- у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження за № 12022275440001265 від 4 жовтня 2022 року), згідно з яким відомості внесено на підставі заяви ОСОБА_11, із зазначенням даних його місця проживання та мобільного телефону. У заяві зазначено, що житель с. Грабівка ОСОБА_13 на земельній ділянці викопав ставок, загородив земельну ділянку, не дає місцевим жителям вільно проходити до водойми та ловити рибу (а. с. 46, 50);
- у рапорті про надходження інформації на номер служби "102", за змістом якого отримано та зареєстровано заяву у ЖЄО за № 65943 від 4 жовтня 2022 року як злочин проти довкілля. Фабула зазначена таким чином: "4 жовтня 2022 року о 09:26, за адресою: АДРЕСА_1, де на полі стоїть паркан, за парканом ставок. Сторонніх осіб на полі не має. Просить направити слідчо-оперативну групу. Заявник ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, тел. НОМЕР_1" (а. с. 49);
- у протоколі огляду місця події від 13 жовтня 2022 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 7 жовтня
2022 року, згідно з яким оглянуто земельну ділянку з кадастровим номером 7422783000:03:001 (далі номер не читається. В обвинувальному акті вказано
номер 7422783000:03:001:0503). Зазначено про те, що вона огороджена, на ній містяться саджанці дерев, а на відстані 50 м від входу розташована водойма
- ставок. Встановлено розміри водойми. Протокол підписаний: ОСОБА_14, ОСОБА_15, понятими ОСОБА_10, ОСОБА_9 та старшим дізнавачем ОСОБА_16 (а. с. 57-62);
- у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від
24 лютого 2023 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_11 впізнав особу під № 3, ОСОБА_17, як чоловіка, який 3 жовтня 2022 року відмовив йому у ловлі риби на водоймі на околиці с. Грабівки (а. с. 63);
- у листі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області за яким земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 7422783000:03:001:0503 належить до земель сільськогосподарського призначення, за видом угідь - рілля, має цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства та перебуває у власності ОСОБА_8 . Відповідно до отриманих матеріалів кримінального провадження: а саме протоколу огляду місця події, плану - схеми, що складалася у ході слідчих дій, у межах земельної ділянки здійснено зняття ґрунту, унаслідок чого утворилася штучна водойма орієнтованою площею 0,0510 га. За результатами проведених розрахунків розмір шкоди внаслідок використання частини земельної ділянки становить 1259,36 грн. Розмір шкоди внаслідок псування земель, що відбулося під час провадження діяльності, пов`язаної з порушенням родючого шару ґрунту, яку здійснено з порушенням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту, визначених у документації із землеустрою або за відсутності такої документації, на частині земельної ділянки з кадастровим номером 7422783000:03:001:0503 площею 0,0510 га становитиме 2318,36 грн (а. с. 56-57);
- у висновку експерта від 26 січня 2023 року № СЕ-19/125-22/8508-ЕК, відповідно до якого розрахунки розмірів шкоди, заподіяної внаслідок незаконного утворення водойми на земельній ділянці № 7422783000:03:001:0503, згідно з протоколом огляду місця події від 13 жовтня 2022 року, що визначені в листі Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області арифметично підтверджуються у розмірі загальної суми 3577, 72 грн (а. с. 75-83).