ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2024 року
м. Київ
справа № 369/12781/21
провадження № 61-15681св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
суддів: Гудими Д. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1,
суб?єкт оскарження - державний виконавець Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тертична Віта Володимирівна,
заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 березня 2023 року у складі судді Ковальчук Л. М., додаткову ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2023 року у складі судді Ковальчук Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Гуля В. В., Матвієнко Ю. О.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на рішення та дії державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тертичної В. В.
Скарга мотивована тим, що відкриття державним виконавцем
Тертичною В. В. двох виконавчих проваджень № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2
з винесенням постанов на підставі виконавчого документа, який повторно, без правових підстав був отриманий стягувачем 23 грудня 2020 року,
є незаконним через відсутність постанови суду про відновлення виконавчих проваджень з тими самими вимогами, які відкривалися на підставі того самого виконавчого листа та були завершені виконанням 19 серпня
2019 року.
Вказувала, що виконавчий лист № 369/11929/15 ОСОБА_2 як стягувач отримав ще у грудні 2018 року, і на його підставі 12 червня 2019 року були відкриті виконавчі провадження № НОМЕР_3 і № НОМЕР_4. Також на його підставі було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5.
Станом на 07 серпня 2019 року паркан з бутового каміння був знесений протягом години через відсутність у нього фундаменту, і воно укладалося на гранітну бруківку, якою стягувач покрив площу проїзду, також був засипаний колодязь, про що 19 серпня 2019 року усно та письмово був повідомлений державний виконавець. Водночас державні виконавці 19 серпня 2019 року винесли постанови про закінчення виконавчих проваджень на підставі пункту 11 статті 39, статті 63 Закону України "Про виконавче провадження"
з направленням виконавчих документів разом з постановами до суду, що свідчить про їх усвідомлений намір ухилитися від документального підтвердження факту повного виконання боржником вимог судового рішення.
ОСОБА_1 просила визнати неправомірність винесення державним виконавцем Тертичною В. В. постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 09 серпня 2021 року щодо обов`язку
ОСОБА_1 знести самочинно збудований паркан з приведенням земельної ділянки в попередній стан, що існував до порушення, та стягнення виконавчого збору в сумі 12 000,00 грн; постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_6 від 09 серпня 2021 року щодо обов`язку
ОСОБА_1 засипати каналізаційний колодязь, що викопаний на дорозі загального користування вздовж земельних ділянок 56-58 згідно
з генпланами садових товариств, та постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 12 000,00 грн, а також постанови щодо стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 69,00 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від
30 березня 2023 року в задоволенні скарги відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких підстав для визнання неправомірними та скасування відповідних постанов про відкриття вказаних виконавчих проваджень, а також постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження немає.
Додатковою ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2023 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати з надання правової допомоги у розмірі 10 000,00 грн.
В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Стягуючи із заявника витрати стягувача на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що обсяг понесених ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн є реальним та документально підтвердженим.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від
30 березня 2023 року та додаткову ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2023 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційні скарги без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 05 жовтня
2023 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000,00 грн.
Стягуючи із заявника витрати стягувача на правову допомогу, апеляційний суд виходив з того, що обсяг понесених ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн є реальним та документально підтвердженим.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
03 листопада 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасуватиухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 березня 2023 року, додаткову ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від
21 вересня 2023 рокуй ухвалити нове судове рішення, яким визнати скаргу ОСОБА_1 обґрунтованою та поновити порушене право заявника.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалено на підставі неповно і невсебічно з?ясованих обставин справи, на які заявник посилався у скарзі. Вказує, що ОСОБА_2 не оскаржував постанов державного виконавця про закінчення виконавчих проваджень. Виконавчі провадження, які закінчені, підлягали відновленню відповідно до статті 41 Закону України "Про виконавче провадження". Відкриття нових виконавчих проваджень у цьому випадку є незаконним. Суди не взяли до уваги незаконність ухвали суду щодо заміни способу виконання рішення. Щодо витрат на правничу допомогу заявник вказує, що оскільки спір виник унаслідок неправильних дій сторони стягувача, то він взагалі позбавлений права на стягнення сум судових витрат, а в разі їх наявності суд мав покласти їх на нього відповідно до частини дев?ятої статті 141 ЦПК України. Стягнення судом 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу повністю суперечить критерію її визначення, а саме: дійсності, необхідності, розумності розміру, складності справи, урахування фінансового становища боржника. Суд без аргументів відхилив доводи представника заявниці про недопустимість стягнення коштів.
Аргументи інших учасників справи
22 грудня 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суд відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що касаційна скарга зводиться до переоцінки доказів та обставин у справі, викладені в ній доводи стосуються не оскаржуваних постанов державного виконавця, а намагання переглянути рішення судів, які набрали законної сили. Касаційна скарга не містить аргументів, які саме порушення чи неправильне застосування норм права здійснили суди попередніх інстанцій, чи в чому їх рішення не відповідають практиці Верховного Суду.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2023 року представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_3 поновлено строк на касаційне оскарження ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від
30 березня 2023 року, додаткової ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Зупинено виконання додаткової ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2023 року до закінчення її перегляду
в касаційному порядку.
07 грудня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 січня 2024 року заяву ОСОБА_2 про відвід судді Верховного Суду Червинської М. Є. задоволено.
Відведено суддю Червинську М. Є. від участі в розгляді касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 березня 2023 року, додаткову ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від
21 вересня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірним винесення постанов державного виконавця Тертичної В. В.,
і їх скасування, стягувач - ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2016 року (справа № 369/11929/15-ц) позов Громадської організації "Садове товариство "Масив Оленівка" (далі - ГО "СТ "Масив Оленівка") і позов ОСОБА_2 задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_1 привести земельну ділянку - дорогу загального користування, що проходить вздовж меж земельних ділянок № 56-58 (згідно
з генпланом СТ "Масив Оленівка") за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Малютянка, СТ "Масив Оленівка") в стан, який існував до порушення, шляхом знесення самочинно збудованого паркану, встановленого на указаній дорозі загального користування.
Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 в праві вільного доступу до засобів обліку електричної енергії (лічильника), що за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Малютянка,
СТ "Масив Оленівка", шляхом відновлення дороги загального користування вздовж меж земельних ділянок № 56-58 (згідно з генпланом СТ "Масив Оленівка") до стану, що існував до будівництва паркану на указаній дорозі та вигрібної ями (каналізаційного колодязя).
Зобов`язано ОСОБА_1 знести самочинно збудований бетонний паркан що за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Малютянка СТ "Масив Оленівка" та проходить вздовж меж земельних ділянок № 56-58 (згідно з генпланом СТ "Масив Оленівка") зі сторони дороги загального користування.
Зобов`язано ОСОБА_1 засипати вигрібну яму (каналізаційний колодязь), що викопана на дорозі загального користування, що за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Малютянка, СТ "Масив Оленівка" та проходить вздовж меж земельних ділянок № 56-58 (згідно з генпланом
СТ "Масив Оленівка").
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ГО "СТ "Масив Оленівка" судовий збір у розмірі 1 218,00 грн.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі
1 461,60 грн.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 08 червня 2017 року заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від
28 вересня 2016 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким
в задоволенні позову ГО "СТ "Масив Оленівка" і ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року рішення апеляційного суду Київської області від 08 червня 2017 року скасовано, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2016 року залишено в силі.
07 грудня 2018 року на виконання заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_2 отримав виконавчі листи, які були подані на примусове виконання, та 12 червня 2019 року Києво-Святошинський РВ ДВС ГТУЮ у Київській області відкрив виконавчі провадження № НОМЕР_5, № НОМЕР_4, № НОМЕР_7 за заявою
ОСОБА_2 про: "1) зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 в праві вільного доступу до засобів обліку електричної енергії (лічильника), що за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Малютянка, СТ "Масив Оленівка", шляхом відновлення дороги загального користування вздовж меж земельних ділянок № 56-58 (згідно з генпланом
СТ "Масив Оленівка") до стану, що існував до будівництва на вказаній дорозі паркану та вигрібної ями (каналізаційного колодязя); 2) зобов`язання ОСОБА_1 знести самочинно збудований бетонний паркан, що за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Малютянка,
СТ "Масив Оленівка", та проходить вздовж меж земельних ділянок № 56-58 (згідно з генпланом СТ "Масив Оленівка") зі сторони дороги загального користування; 3) зобов`язання ОСОБА_1 засипати вигрібну яму (каналізаційний колодязь), що викопана на дорозі загального користування, що знаходиться за вказаною адресою та проходить вздовж меж земельних ділянок № 56-58 (згідно з генпланом СТ "Масив Оленівка").
19 серпня 2019 року державний виконавець виніс постанови про закінчення виконавчих проваджень відповідно до частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від
06 листопада 2019 року змінено спосіб виконання заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2016 року
в частині способу виконання рішення, а саме визначено: знести самочинно збудований паркан, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Малютянка, СТ "Масив Оленівка" та проходить вздовж меж земельних ділянок № 56-58 (згідно з генпланом СТ "Масив Оленівка) зі сторони дороги загального користування; засипати вигрібну яму (каналізаційний колодязь), що викопана на дорозі загального користування, що за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Малютянка, СТ "Масив Оленівка", та проходить вздовж меж земельних ділянок № 56-58 (згідно з генпланом СТ "Масив Оленівка).
Постановою Київського апеляційного суду від 21 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 листопада
2019 року -без змін.
23 грудня 2020 року ОСОБА_2 отримав виконавчі листи Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/11929/15-ц та подав їх на примусове виконання.
Постановою державного виконавця Тертичної В. В. від 09 серпня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про зобов`язання знести самочинно збудований паркан та привести земельну ділянку в попередній стан, що існував до порушення, в частині способу виконання рішення, а саме: знести самочинно збудований паркан, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Малютянка, СТ "Масив Оленівка" та проходить вздовж меж земельних ділянок № 56-58 (згідно з генпланом
СТ "Масив Оленівка") зі сторони дороги загального користування.
Постановами державного виконавця Тертичної В. В. від 09 серпня 2021 року стягнено з ОСОБА_1 12 000,00 грн виконавчого збору та 69,00 грн розміру мінімальних витрат виконавчого провадження.
Постановою державного виконавця Тертичної В. В. від 09 серпня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 про зобов`язання відповідача знести самочинно збудований паркан та приведення земельної ділянки
в попередній стан, що існував до порушення, в частині способу виконання рішення, а саме: засипати вигрібну яму (каналізаційний колодязь), що викопана на дорозі загального користування, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Малютянка, СТ "Масив Оленівка", та проходить вздовж меж земельних ділянок № 56-58 (згідно
з генпланом СТ "Масив Оленівка").
Постановами державного виконавця Тертичної В. В. від 09 серпня 2021 року стягнено з ОСОБА_1 12 000,00 грн виконавчого збору та 69,00 грн розміру мінімальних витрат виконавчого провадження.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 березня 2023 року та постанова Київського апеляційного суду від
21 вересня 2023 рокув частині розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від
30 березня 2023 року зазначеним вимогам закону повною мірою не відповідають.
Щодо оскарження постанов державного виконавця від 09 серпня 2021 року винесених у межах виконавчих проваджень № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 про стягнення виконавчого збору та розміру мінімальних витрат виконавчого провадження
Відмовляючи в задоволенні скарги в цій частині, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що будь-яких підстав для визнання неправомірними та скасування відповідних постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження немає.
Проте Верховний Суд не може погодитись із цими висновками судів попередніх інстанцій з таких підстав.
Постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб),
у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону України "Про виконавче провадження").
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 759/15553/14-ц (провадження № 14-579цс19) вказано, що "юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження
№ 12-93гс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16 січня 2019 року у справі
№ 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 09 жовтня 2019 року
у справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19), і підстав для відступлення від неї не вбачається".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 382/389/17 (провадження № 11-1009апп19) зазначено, що "імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій
і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від