ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 752/13450/22
провадження № 61-4664св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Гуцол Руслан Іванович, на рішення Голосіївського районного суду
м. Києва від 12 вересня 2023 року у складі судді Чередніченко Н. П. та постанову Київського апеляційного суду від 25 січня 2024 року у складі колегії суддів Поліщук Н. В., Мережко М. В., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів та зміну способу участі одного із батьків у вихованні дитини.
Позовні вимоги мотивовано тим, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року у справі № 752/24802/18 ОСОБА_2 визнано батьком малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Усунено перешкоди у спілкуванні з малолітнім сином шляхом визначення способів участі батька у спілкуванні та вихованні сина шляхом систематичних побачень: особисте спілкування з понеділка по п`ятницю з 15 год. 30 хв. до 20 год. 00 хв. за місцем проживання дитини, перебування, якщо таке буде визначене; у суботу з 10 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв. син проводить із батьком; спільний відпочинок: другу половину літа та першу половину зимових канікул дитина проводить з батьком; у день народження дитини з 11 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв. дитина проводить із батьком; вільне спілкування з дитиною особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком і дитиною; день побачення з дитиною надати можливість забирати дитину з дому/садочку/школи або приводити до дому/садочку/школи особисто.
З моменту розгляду справи № 752/24802/18 істотні фактичні обставини суттєво змінилися, а тому наявні підстави для зміни способу участі відповідача у вихованні дитини.
Так, під час ухвалення Голосіївським районним судом м. Києва рішення судом належним чином не досліджувався характер відносин між батьком та сином, психоемоційний стан дитини під час спілкування з батьком без присутності матері, не звернуто уваги на особливості організації графіку повсякденного життя малолітнього.
Вказане судове рішення фактично неможливо виконати, оскільки в житті дитини відбулися певні зміни, зокрема ОСОБА_4 відвідує дошкільний навчальний заклад, займається з логопедом та двічі на тиждень відвідує заняття "Підготовка до школи" у центрі раннього розвитку "Забава". У зв`язку з зазначеним зустрічі дитини з батьком у будні дні не відповідають інтересам дитини.
Особисте спілкування дитини з батьком щосуботи також не відповідає інтересам малолітнього, оскільки в цей період хлопчик проводить час зі своїми однолітками і товаришами.
У зв`язку з відсутністю тісного психоемоційного зв`язку між батьком та сином малолітній ОСОБА_4 при розмовах про зустрічі з відповідачем стає дратівливим та переляканим, особливо коли дізнається, що такі зустрічі будуть без присутності матері.
На думку позивача, з метою забезпечення сталого і позитивного психоемоційного стану дитини зустрічі батька з сином мають відбуватися виключно у присутності матері чи представників органу опіки та піклування за наявності на це згоди самої дитини.
Крім того, ОСОБА_2 не виконує свого обов`язку щодо утримання дитини. Зважаючи на значні офіційні та неофіційні доходи відповідача, належність на праві власності рухомого і нерухомого майна, відповідач спроможний сплачувати щомісячно аліменти у розмірі 50 000,00 грн.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просила суд:
стягнути із ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 50 000,00 грн щомісячно;
змінити спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні дитини
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме:
кожну другу та четверту суботу в місяці із 10-00 год. до 13-00 год. за бажанням дитини;
у день народження дитини (кожного непарного року) із 10-00 год. до
17-00 год. за бажанням дитини;
половину тривалості кожних офіційних канікул за бажанням дитини;
усі зустрічі батька із дитиною відбуваються виключно в присутності матері або працівників органу опіки та піклування за місцем перебування дитини;
не пізніше ніж за 4 календарних днів до зустрічі батько зобов`язується повідомити матір про намір зустрітися із дитиною та отримати згоду на зустріч, повідомлення здійснюються за допомогою смс-переписки;
у разі неможливості присутності матері на відповідній зустрічі, батько зобов`язується організувати участь на зустрічі представників органу опіки та піклування;
за відсутності вчасного повідомлення батька про зустріч з дитиною, за відсутності волевиявлення дитини на зустріч, за відсутності у матері та/або працівників органу опіки та піклування можливості бути присутніми на зустрічі, мати має право відмовити батькові у зустрічі із дитиною.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12 вересня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнено із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 грн щомісячно із індексацією стягуваних сум відповідно до закону, починаючи із 30 вересня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Змінено способи участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначені заочним рішенням Голосіївського районного суд м. Києва від 29 жовтня 2021 року у справі № 752/24802/18, та із дня набрання законної сили рішення суду визначено такі способи участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: щосуботи із
10-00 год. до 19-00 год., половину усіх шкільних канікул, у непарні роки день народження дитини із 10-00 год. до 17-00 год., без участі та присутності матері ОСОБА_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ураховуючи обов`язок батьків щодо утримання дитини, суд першої інстанції вважав необхідним задовольнити частково позов у частині стягнення аліментів і стягнути з відповідача на користь позивача на утримання дитини аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 грн щомісячно, що є розумним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини в її віці. Ініціюючи позов про стягнення із відповідача щомісячно на утримання дитини аліментів у розмірі 50 000,00 грн, що є значно більше прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, позивачем не надано переконливих та достатніх доказів на підтвердження здійснення постійних реальних витрат щомісячно на утримання дитини саме в такому розмірі.
У частині позовних вимог про зміну способу участі батька у вихованні дитини суд першої інстанції керувався тим, що право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування сина з батьком відповідає його інтересам. Відповідач виявляє бажання спілкуватись та зустрічатись із сином, брати участь у його вихованні та піклуванні.
Позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що участь батька у спілкуванні та вихованні дитини можлива лише за бажанням дитини та виключно в присутності матері, а також того, що психоемоційний стан хлопчика свідчить, що спілкування з батьком поза його бажанням не відповідає найкращим інтересам дитини.
Судом також ураховано, що під час вирішення справи № 752/24802/18 по суті пред`явлених позовних вимог органом опіки та піклування не було подано до суду відповідний висновок, а тому судом витребувано та враховано висновок Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 22 травня
2023 року № 107-3058.
Вирішуючи питання про встановлення нових способів участі батька у вихованні дитини, суд, посилаючись на рівність права батьків на участь у вихованні дитини, інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, вік дитини, режим її розпорядку дня, вважав доцільним визначити способи участі батька
у вихованні дитини, які запропоновані органом опіки і піклування, а саме: щосуботи із 10-00 год. до 19-00 год., половину усіх шкільних канікул, у непарні роки день народження дитини із 10-00 год. до 17-00 год.
Не погодившись з ухваленим судовим рішенням у частині відмови у стягненні аліментів у розмірі 45 000,00 грн щомісячно та встановленим графіком способу побачень із сином, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 січня 2024 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 вересня 2023 року змінено, доповнивши його резолютивну частину.
Перші 10 зустрічей ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 проводити у присутності матері ОСОБА_1 або представника органу опіки та піклування.
В іншій частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 вересня 2023 року залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині проведення перших
10 зустрічей ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 у присутності матері або представника органу опіки та піклування, суд апеляційної інстанції керувався тим, що між відповідачем та дитиною відсутній сталий психологічний зв`язок та дитина, враховуючи її вік і тривале проживання з матір`ю, повноцінно не сприймає відповідача як батька, про що вказано фахівцем соціальних служб. З метою установлення психологічного зв`язку дитини із батьком необхідний певний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив`язаності сина до батька, чому сприятимуть перші зустрічі у присутності матері чи спеціалістів.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги в частині зміни способу участі батька у спілкуванні з дитиною в редакції, викладеній у позовні заяві, апеляційний суд вважав недоведеним факт можливого негативного впливу батька на дитину в процесі їх спілкування.
У частині позовних вимог про стягнення аліментів та визначення їх розміру апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції та вважав, що визначений судом розмір аліментів у сумі 5 000,00 грн відповідає вимогам законодавства та є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
27 березня 2024 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат
Гуцол Р. І., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 січня 2024 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині вимог про встановлення способу участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього ОСОБА_3 та направити в цій частині справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Судові рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів не оскаржуються, а тому відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду.
У касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не застосовано правові висновки Верховного Суду, викладені у подібних правовідносинах у постановах
від 16 червня 2020 року у справі № 577/3476/19, від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц, від 29 липня 2021 року у справі № 758/5545/18, відповідно до яких суд може обумовити побачення з дитиною присутністю інших осіб в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини.
Суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно не дослідили обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не звернули уваги на те, що ОСОБА_2 неодноразово був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що призвело до ДТП, за непокору працівникам поліції, розпиття спиртних напоїв, порушення митних правил, а також щодо вказаної особи порушувалися кримінальні справи за крадіжку, погрози та завдання тілесних ушкоджень.
Судами не застосовано правові висновки Верховного Суду, викладені у подібних правовідносинах у постановах від 25 березня 2019 року у справі № 165/2240/16, від 25 липня 2019 року у справі № 761/15172/17, від 28 жовтня 2020 року у справі № 241/47/19, відповідно до яких з досягненням віку десяти років у дитини з`являється право бути вислуханою і почутою судом, брати участь у вирішення спору.
Визначений позивачем спосіб участі батька у вихованні сина, а саме: кожну другу та четверту суботу в місяці із 10-00 год. до 13-00 год. за бажанням дитини; у день народження дитини (кожного непарного року) із 10-00 год. по 17-00 год. за бажанням дитини; половину тривалості кожних офіційних канікул за бажанням дитини; усі зустрічі батька із дитиною відбуваються виключно в присутності матері або працівників органу опіки та піклування за місцем перебування дитини; не пізніше ніж за 4 календарних днів до зустрічі батько зобов`язується повідомити матір про намір зустрітися із дитиною та отримати згоду на зустріч, повідомлення здійснюються за допомогою смс-переписки; у разі неможливості присутності матері на відповідній зустрічі, батько зобов`язується організувати участь на зустрічі представників органу опіки та піклування; за відсутності вчасного повідомлення батька про зустріч з дитиною, за відсутності волевиявлення дитини на зустріч, за відсутності у матері та/або працівників органу опіки та піклування можливості бути присутніми на зустрічі, мати має право відмовити батькові у зустрічі із дитиною, відповідатиме інтересам дитини, що залишилося поза увагою судів.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Голосіївського районного суду м. Києва.
У травні 2024 року справа № 752/13450/22 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року у справі № 752/24802/18 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації та Голосіївський районний у м. Києві відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про визнання батьківства та про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї, задоволено.
Зокрема, було вирішено усунути перешкоди у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом визначення способів участі батька у спілкуванні та вихованні сина шляхом систематичних побачень: особисте спілкування з понеділка по п`ятницю з 15 год. 30 хв. до
20 год. 00 хв. за місцем проживання дитини, перебування, якщо таке буде визначене, у суботу з 10 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв. син проводить із батьком, спільний відпочинок: другу половину літа та першу половину зимових канікул дитина проводить з батьком, у день народження дитини з 11 год. 00 хв. до
15 год. 00 хв. дитина проводить з батьком, вільне спілкування з дитиною особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком і дитиною, в день побачення з дитиною надати можливість забирати дитину з дому/садочку/школи або приводити до дому/садочку/школи особисто. Зобов`язано ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання та перебування
ОСОБА_3 у разі настання таких змін (а. с. 7-13, т. 1).
Установлено, що під час вирішення спору у справі № 752/24802/18 висновок органу опіки та піклування не було надано.
Відповідно до висновку Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 22 травня 2023 року № 107-3058 було встановлено, що орган опіки та піклування рекомендує визначити такі способи участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: щосуботи із 10-00 год. до 19-00 год., половину усіх шкільних канікул, у непарні роки день народження дитини із 10-00 год. до
17-00 год (а. с. 149-152, т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши доводи касаційної скарги з підстав та у межах касаційного оскарження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який
не суперечить закону.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).
Предметом спору у справі, що переглядається, з урахуванням меж та підстав касаційного оскарження, є зміна способу участі одного із батьків у вихованні дитини.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).
Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства (див. постанову Верховного Суду
у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року
в справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61?19815сво19).
Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з частиною першою статті 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами першою, третьою статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося ЄСПЛ, практика якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судами України як джерело права.
Так, у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України", заява
№ 31111/04, ЄСПЛ зазначав, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Частиною першою статті 151 СК України визначено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини, а стаття 153 цього Кодексу встановлює право матері, батька та дитина на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.