ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 914/2618/16(914/1194/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Пєскова В. Г.
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г. Є.
за участю представників: Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - Головіної О. І. та Гижко О. Л.; Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон Агро Груп" - Лабатюка Я. М. та Маліка Я. П.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 15.09.2023
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024
у справі № 914/2618/16(914/1194/23)
за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
до відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон Агро Груп"
2) Арбітражного керуючого Струця Миколи Петровича
3)Української Універсальної біржі "Капітал"
4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн"
про витребування майна та визнання правочинів недійсними
у межах справи № 914/2618/16
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Профстоун"
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн"
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2023 року Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - Банк, скаржник) звернулося до Господарського суду Львівської області у межах справи № 914/2618/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн" (далі - Боржник) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон Агро Груп" (далі - Товариство), арбітражного керуючого Струця М. П., Української універсальної біржі "Капітал" та Боржника про витребування майна та визнання правочинів недійсними.
Рішенням від 29.08.2023 у справі № 914/2618/16(914/1194/23) Господарський суд Львівської області відмовив у позові повністю.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення
04.09.2023 до місцевого господарського суду надійшла заява Товариства про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, у якій заявник просив стягнути такі з Банку на користь Товариства у загальному розмірі 755 825,52 грн.
13.09.2023 на адресу суду від позивача надійшло заперечення на вказану заяву, в якому Банк просив відмовити у її задоволенні, а у разі, якщо суд дійде до висновку про повне чи часткове задоволення заяви, зменшити суму судових витрат на професійну правничу допомогу у порядку вимог частин п`ятої, шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції
Додатковим рішенням від 15.09.2023 Господарський суд Львівської області задовольнив частково заяву Товариства про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат; стягнув з Банку на користь Товариства 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та відмовив у задоволенні решти вимог заяви.
Судове рішення мотивоване тим, що надані Товариством докази про понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 755 825,52 грн не є безумовною підставою для їх відшкодування у вказаному розмірі, який, окрім доведення та документального обґрунтування, має також відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Урахувавши клопотання Банку про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу та надавши оцінку заявленої до відшкодування суми таких витрат на предмет її відповідності критеріям необхідності, обґрунтованості та співмірності, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового відшкодування позивачем таких витрат у розмірі 50 000,00 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 29.02.2024 Західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Банку залишив без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 15.09.2023 у справі №914/2618/16(914/1194/23) - без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення заяви Товариства про відшкодування позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки присуджений до стягнення розмір таких витрат є обґрунтованим та відповідає критеріям реальності, розумності та співмірності.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Банк подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 15.09.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 у цій справі, ухвалити нове рішення про відмову в стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
Касаційну скаргу Банк мотивував підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, через застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених (висновків) у постановах від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 (щодо доведення, документального обґрунтування і відповідності критерію розумної необхідності таких витрат), від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (щодо реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру), від 11.12.2018 у справі №910/2170/18 (щодо визначення обсягу юридичної та технічної роботи з метою надання якісних юридичних послуг).
Стверджуючи про незаконність оскаржуваних судових рішень, скаржник вказує на їх ухвалення з порушенням норм процесуального права, що полягає, зокрема, у такому: (1) у судових рішеннях не зазначено, на підставі дослідження та оцінки яких доказів та встановлених обставин було частково задоволено заяву Товариства та стягнуто на його користь з Банку 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; (2) заявником не доведено, а судами не досліджено, на підставі якого із чотирьох окремих договорів про надання правничої допомоги надавалась така допомога; (3) у матеріалах справи відсутні докази надання послуг адвокатом Тиліпським Д.В., як і докази щодо вартості послуг і виконаних робіт; (4) залишенні поза увагою, що ця справа не є особливо складною чи багатоепізодною, при цьому спір щодо реалізованого на аукціоні нерухомого майна вже розглядався у межах справи №914/2618/16 про банкрутство Боржника і Товариство було учасником такого спору, що свідчить про наявність у нього усіх необхідних документів при підготовці до цієї справи.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
Товариство подало відзив, у якому просить касаційну скаргу Банку залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
За змістом поданого відзиву Товариство стверджує про безпідставність та необґрунтованість доводів скаржника, оскільки фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу було належним чином документально підтверджене, а доводи скаржника не ґрунтуються на належних і достатніх доказах, суперечать нормам законодавства та усталеній судовій практиці.
Також вважає, що задоволена судом першої інстанції сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн, при понесених Товариством фактичних таких витрат у сумі 746 000 грн, є навіть нижчою прийнятного мінімуму, враховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатами роботи та ціну позову.
Касаційне провадження
14.06.2024 до касаційного суду надійшла касаційна скарга Банку.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.06.2024 для розгляду касаційної скарги у справі визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Погребняк В.Я., Васьковський О.В.
Ухвалою від 20.06.2024 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Банку на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 15.09.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у справі №914/2618/16(914/1194/23),призначив її до розгляду на 31.07.2024о11:15 год.
У зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Погребняка В. Я. та Васьковського О. В., автоматизованою системою документообігу суду визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г., що підтверджується витягом з протоколу від 29.07.2024.
У судове засідання 31.07.2024 з`явилися представники Банку та Товариства, які надали пояснення щодо суті вимог та доводів касаційної скарги. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників судового процесу чи їх повноважних представників.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Предметом касаційного перегляду є залишене без змін судом апеляційної інстанції додаткове рішення місцевого господарського суду про стягнення з позивача на користь відповідача-1 витрат на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статті 131-2 Конституції України, статті 16 ГПК України, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).
Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження понесених витрат в розмірі 755 825,52 грн, Товариством до своєї заяви долучено копію договору №21/04-23 про надання правничої допомоги від 21.04.2023 (далі - Договір), який укладено між Товариством (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "ЕКВІТІ" та умовами якого сторони погодили, що:
- Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання захищати права і законні інтереси Клієнта та надавати Клієнту необхідну юридичну допомогу, яка полягає в наступному: представництво інтересів Клієнта у справі №914/2618/16 (914/1194/23) в Господарському суду Львівської області та підготовка документів для подачі до суду першої інстанції всіх необхідних процесуальних документів, в т.ч. але не виключно, відзиву на позовну заяву, інших заяв по суті справи, клопотань, скарг та інших необхідних процесуальних документів (підпункт 1.1.1 пункту 1.1 Договору);