ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 914/2618/16(914/1194/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Пєскова В. Г.
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г. Є.
за участю представників: Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - Головіної О. І. та Гижко О. Л.; Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон Агро Груп" - Лабатюка Я. М. та Маліка Я. П.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2024
у справі № 914/2618/16(914/1194/23)
за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
до відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон Агро Груп"
2) Арбітражного керуючого Струця Миколи Петровича
3)Української Універсальної біржі "Капітал"
4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн"
про витребування майна та визнання правочинів недійсними
у межах справи № 914/2618/16
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Профстоун"
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн"
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2023 року Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - Банк, скаржник) звернулося до Господарського суду Львівської області у межах справи № 914/2618/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн" (далі - Боржник) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон Агро Груп" (далі - Товариство), арбітражного керуючого Струця М. П., Української універсальної біржі "Капітал" та Боржника про витребування майна та визнання правочинів недійсними.
Рішенням від 29.08.2023 у справі № 914/2618/16(914/1194/23) Господарський суд Львівської області відмовив у позові повністю.
Додатковим рішенням від 15.09.2023 Господарський суд Львівської області задовольнив частково заяву Товариства про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат; стягнув з Банку на користь Товариства 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та відмовив у задоволенні решти вимог заяви.
Постановами від 29.02.2024 Західний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2023 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 15.09.2023 у справі №914/2618/16(914/1194/23).
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення
06.03.2024 (повторно 08.03.2024) до Західного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, в якій заявник просив долучити до матеріалів справи документи, які підтверджують розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом у суді апеляційної інстанції справи, та стягнути такі з Банку на користь Товариства у загальному розмірі 366 000,00 грн.
Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції
Додатковою постановою від 28.03.2024 у справі № 914/2618/16(914/1194/23) Західний апеляційний господарський суд задовольнив частково заяву Товариства про стягнення витрат на правничу допомогу; стягнув з Банку на користь Товариства 120 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та відмовив у задоволенні заяви в іншій частині.
Суд апеляційної інстанції, враховавши клопотання позивача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та взявши до уваги, зокрема, характер спірних правовідносин у цій справі, категорію її складності, обсяг поданих представниками Товариства процесуальних документів і витраченого часу, а також їх співмірність із здійсненими заявником витратами на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового відшкодування позивачем таких витрат у розмірі 120 000, 00 грн як доведених, документально обґрунтованих.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Банк подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 у справі в частині задоволення заяви Товариства та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
Касаційну скаргу Банк мотивував підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), через застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених (висновків) у постановах від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 (щодо доведення, документального обґрунтування і відповідності критерію розумної необхідності таких витрат), від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (щодо реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру), від 11.12.2018 у справі №910/2170/18 (щодо визначення обсягу юридичної та технічної роботи з метою надання якісних юридичних послуг).
Обґрунтовуючи незаконність оскаржуваної додаткової постанови, скаржник також вказує на її ухвалення з порушенням процесуальних норм, що полягає, зокрема, у такому: (1) не наданні, у порушення приписів статей 7, 73, 76, 77, 86 ГПК України, правової оцінки наявних в матеріалах справи доказам, що спростовують викладені у заяві вимоги Товариства; (2) необґрунтованості твердження суду апеляційної інстанції, що у наданих Товариством документах визначено розміру погодинної ставки гонорару адвокатів, які брали участь у справі; (3) залишенні поза увагою судом, що Товариством не надано жодних доказів щодо вартості послуг і виконаних робіт (заявлена до стягнення сума була наперед передбачена умовами договору, тобто до надання послуг, у зв`язку з чим неможливо визначити як обсягу наданих послуг, так і їх конкретного змісту); (4) залишенні поза увагою, що ця справа не є особливо складною чи багатоепізодною, при цьому спір щодо реалізованого на аукціоні нерухомого майна вже розглядався у межах справи №914/2618/16 про банкрутство Боржника і Товариство було учасником такого спору, що свідчить про наявність у нього усіх необхідних документів при підготовці до цієї справи.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
Товариство подало відзив на касаційну скаргу Банку, у якому просить залишити таку без задоволення, а додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 у справі № 914/2618/16(914/1194/23) - без змін. Вважає доводи скаржника щодо безпідставності часткового задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу необґрунтованими. Також зазначає, що фактичне понесення таких витрат було належним чином документально підтверджене, а доводи скаржника не ґрунтуються на належних і достатніх доказах, суперечать нормам законодавства та усталеній судовій практиці.
Касаційне провадження
03.06.2024 до касаційного суду надійшла касаційна скарга Банку.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.06.2024 для розгляду касаційної скарги у справі визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Погребняк В.Я., Васьковський О.В.
Ухвалою від 20.06.2024 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Банку на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 у справі №914/2618/16(914/1194/23),призначив її до розгляду на 31.07.2024о11:20год.
У зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Погребняка В. Я. та Васьковського О. В., автоматизованою системою документообігу суду визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г., що підтверджується витягом з протоколу від 29.07.2024.
У судове засідання 31.07.2024 з`явилися представники Банку та Товариства, які надали пояснення щодо суті вимог та доводів касаційної скарги. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників судового процесу чи їх повноважних представників.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Предметом касаційного перегляду є додаткова постанова суду апеляційної інстанції про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції за результатами розгляду заяви відповідача про стягнення судових витрат.
Кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59 Конституції України).
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховують складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тож одним із принципів господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, зокрема у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Водночас процесуальне законодавство передбачає критерії, які потрібно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу в судовому спорі. Так, за змістом частин першої та третьої статті 123 і частини четвертої статті 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат, які розподіляють між сторонами залежно від результатів вирішення судової справи.
Частини перша - третя статті 126 ГПК України передбачають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).
За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлює суд на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подають до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.