ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 320/5923/19
адміністративне провадження № К/9901/41762/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 січня 2021 року (суддя: Горобцова Я.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року (судді: Кузьменко В.В., Ганечко О.М., Василенко Я.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крейда" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Крейда" (далі - ТОВ "Крейда", позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області, відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.08.2019 № 0022401414 та № 0022391414.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що фінансово-господарська діяльність позивача з його контрагентами у періоді, що перевірявся, здійснювалась поза межами правового поля, а укладені ними правочини (договори) є такими, що вчинені без мети настання реальних наслідків.
Як підставу касаційного оскарження скаржник вказав застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 826/9368/15, від 18 вересня 2019 року у справі, від 13 серпня 2019 року у справі №813/4737/15 та від 10 вересня 2020 року у справі № 805/3461/16-а.
Також вказує на порушення судами норм процесуального права в аспекті пунктів 1,4 частини 2 статті 353 КАС України. Вважає, що судами неповно встановлено обставини справи, а окремі обставини були встановлені на підставі недопустимих доказів.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що видами економічної діяльності ТОВ "Крейда" за кодом КВЕД є: 73.11 - рекламні агентства (основний); 18.13 - виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг; 58.19 - інші види видавничої діяльності; 73.12 - посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; 73.20 - дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 74.10 - спеціалізована діяльність із дизайну; 74.20 - діяльність у сфері фотографії.
На підставі направлень від 05.06.2019 №№1489, 1490, 1491, 1492, 1493, 1494, від 05.06.2019 №1531, 1532, виданих ГУ ДФС у Київській області, посадовими особами відповідача відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків, на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 08.05.2019 № 997, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Крейда" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, результати якої оформлені Актом від 01 липня 2019 року №566/10-36-14-14/35772705.
01 серпня 2019 року на підставі означеного вище Акту перевірки ГУ ДФС у Київській області були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №0022401414, яким до позивача були застосовані штрафні санкції у розмірі 1 140 477 грн та збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 4 591 909 грн;
- № 0022391414, яким до позивача були застосовані штрафні санкції у розмірі 1 053 546 грн та на збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 4 214 183 грн;;
- № 0010071304, яким до позивача були застосовані штрафні санкції у розмірі 332 687,00 грн та збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходу з фізичних осіб у загальному на суму 809 015 грн;
- № 0010081304, яким до позивача були застосовані штрафні санкції у розмірі 35 930 грн та збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходу з фізичних осіб у загальному на суму 75 624 грн.
Не погоджуюсь з зазначеними рішеннями контролюючого органу позивач оскаржив їх у адміністративному порядку.
Розглянувши скарги позивача, 11 жовтня 2019 року ДПС України прийняла рішення від 5319/6/99-00-08-05-01 про їх часткове задоволення, скасувавши податкові повідомлення-рішення від 01.08.2019 №№0010071304, 0010081304 та залишивши в силі податкові повідомлення-рішення від 01.08.2019 №№0022401414, 0022391414, які є предметом розгляду у даній справі.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались. Також в акті перевірки відсутні відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Своєю чергою, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. За своєю правовою суттю господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.
Таким чином, оцінюючи обґрунтованість заявленої податкової вигоди адміністративний суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало невизнання останнім реальності господарських операцій щодо постачання на адресу позивача товарів та послуг ТОВ "ПРОМИСЛОВА ТОРГОВА ГРУПА", ТОВ "ТРЕЙД СОЛЮШЕНС", ТОВ "МІСТОБУД-СЕРВІС", ТОВ "САЛІУС ТРЕЙД", ТОВ "ССІ", ТОВ "ІНТЕР ЕНЕРДЖІ ГРУП", ОСОБА_1, ТОВ "ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ "АВАК", ТОВ "ДОНУС ЛЮКС", ТОВ "ЛЕНД СИСТЕМ", ТОВ "РЕКОН ГРУП", ТОВ "ТПК "ІНКОМ ТРЕЙД", ТОВ "РЕЛАНТГЕН", ТОВ "ТП ПЛЕЙН", ОСОБА_2, ТОВ "БУД КОРПОРЕЙШН", ТОВ "КРЕМАКС", ТОВ "БАНРІАМ", ТОВ "АНРЕС", ТОВ "ЕЛАНТА ПРАЙМ", ТОВ "ГРЕЙКОН", ТОВ "ДЖОРДЖІЯ КОНСАЛТ", ТОВ "СПИРИТ", ТОВ "ПОЛЮС КАПІТАЛ", ТОВ "ТІМБЕР-ПРОФ", ТОВ "МІЛТОН ТРЕЙД", ТОВ "ЮНІКОМ ГРУПП", ТЗОВ "МЕГАСПЕЦТОРГ", ТОВ "ВАРТЕС", ТОВ "НОЙ ТРЕЙД", ТОВ "ФІОЛЕНТ ГРУПП", ТОВ "ФІДО-СТРОЙ ГРУП", ТОВ "СП ТРЕЙД-АЛЬЯНС", ТОВ "ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "К-ПРІНТ", ТОВ "КАЛІСТО ІНТЕЛ" та ТОВ "МАКСТРЕЙД-М".
Здійснивши аналіз умов договорів за спірними господарськими операціями, а також доводів податкового органу, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наявні у матеріалах справи документи податкового та бухгалтерського обліку, надані позивачем за спірними господарськими операціями, свідчать про реальність господарських відносин з контрагентами-постачальниками. Оцінюючи питання відсутності у контрагентів-постачальників необхідної кількості трудових ресурсів, адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, суди зазначили, що наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань за укладеними ними договорами. Так само відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів передчасними та такими, що зроблені без врахування позицій Верховного Суду з питань належності та допустимості доказів у податкових правовідносинах, а саме:
Так, за правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 19.07.2021 по справі №1.380.2019.002018, надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім випадку, якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Сам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.
Також Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду під час касаційного перегляду справи 820/4033/16 зроблено висновок, що основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Навіть належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не завжди свідчить про безумовну їх відповідність дійсному змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.
Окрім того, Верховним Судом у постанові від 13 липня 2022 року по справі №640/18540/18 наголошено, що формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, - якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема, доводи щодо неможливості здійснення поставок контрагентом з огляду на відсутність у нього матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та невідповідність при цьому номенклатури придбаних товарів номенклатурі поставлених товарів згідно з даними з Єдиного реєстру податкових накладних; епізодичну або обмежену терміном, на який припадають дати виписування документів на операцію з постачання, фінансову та податкову звітність контрагента, не відображення у цій звітності відповідних податкових зобов`язань, відсутність контрагента за місцезнаходженням. Такі доводи підлягають ретельній перевірці судом з використанням засобів доказування, передбачених нормами КАС, в тому числі й інших, не первинних документів, складання яких передбачено законодавством або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.