ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 640/12506/19
адміністративне провадження № К/9901/3901/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вернум Контракт" на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 листопада 2020 року (суддя: Кузьменко В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року (судді: Мєзєнцев Є.І., Земляна Г.В., Файдюк В.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вернум Контракт" до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Державної фіскальної служби України, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання протиправною та нечинною постанови в частині,
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вернум Контракт" (далі - ТОВ "Вернум Контракт", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі - КМУ, відповідач), де треті особи: Державна фіскальна служба України (далі - ДФС України), Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання протиправною та нечинною Постанови КМУ від 10 квітня 2019 року №306 "Про внесення змін до переліку товарів, заборонених до ввезення на митну територію України, що походять з Російської Федерації" в частині доповнення переліку товарів, заборонених до ввезення на митну територію України, що походять з Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1147 "Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації" за такими позиціями: код згідно з УКТ ЗЕД 7010 90 41 00 "Пляшки для харчових продуктів і напоїв з безбарвного скла номінальною місткістю 1 л або більше, але не менше як 2,5 л"; код згідно УКТ ЗЕД 7010 90 43 00 "Пляшки для харчових продуктів і напоїв з безбарвного скла номінальною місткістю більш як 0,33 л, але не менше як 1 л"; код згідно з УКТ ЗЕД 7010 90 45 00 "Пляшки для харчових продуктів і напоїв з безбарвного скла номінальною місткістю 0,15 л або більше, але не більше як 0,33 л, але не менше як 1 л"; код згідно з УКТ ЗЕД 7010 90 51 00 "Пляшки для харчових продуктів і напоїв з безбарвного скла номінальною місткістю 1 л або більше, але не менше як 2,5 л"; код згідно з УКТ ЗЕД 7010 90 53 00 "Пляшки для харчових продуктів і напоїв з безбарвного скла номінальною місткістю більш як 0,33 л, але не менше як 1 л"; код згідно УКТ ЗЕД 7010 90 55 00 "Пляшки для харчових продуктів і напоїв з безбарвного скла номінальною місткістю 0,15 л або більше, але не більше як 0,33 л".
Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року, у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами попередніх інстанцій помилково було розтлумачено норми статті Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" в частині визначення регуляторного акту та статті 29 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" в частині нерозповсюдження дії Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" на нормативно - правові акти, прийняті у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, - внаслідок чого не було застосовано до спірних правовідносин норми права, що підлягали застосуванню, а саме: статті 4, 8, 9, 13, 25 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", статтю 7 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та частину четверту статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України".
Також наголошує на порушенні судом першої інстанції приписів статей 12, 257, 263, 264 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в частині дотримання встановленого процесуальним законом спеціального порядку розгляду спорів про визнання нечинним нормативно-правого акта. Вказуючи на те, що в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції зазначено, що вона розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, в той час як відповідно до пункту 2 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 18 липня 2019 року справа мала розглядатися в порядку загального позовного провадження.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 10 квітня 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №306 "Про внесення змін до переліку товарів, заборонених до ввезення на митну територію України, що походять з російської федерації" (далі - Постанова КМУ №306).
Вказаною постановою КМУ доповнено перелік товарів, заборонених до ввезення на митну територію України, що походять з російської федерації, зокрема, такими позиціями: код згідно з УКТ ЗЕД 7010 90 41 00 "Пляшки для харчових продуктів і напоїв з безбарвного скла номінальною місткістю 1 л або більше, але не менше як 2,5 л"; код згідно УКТ ЗЕД 7010 90 43 00 "Пляшки для харчових продуктів і напоїв з безбарвного скла номінальною місткістю більш як 0,33 л, але не менше як 1 л"; код згідно з УКТ ЗЕД 7010 90 45 00 "Пляшки для харчових продуктів і напоїв з безбарвного скла номінальною місткістю 0,15 л або більше, але не більше як 0,33 л, але не менше як 1 л"; код згідно з УКТ ЗЕД 7010 90 51 00 "Пляшки для харчових продуктів і напоїв з безбарвного скла номінальною місткістю 1 л або більше, але не менше як 2,5 л"; код згідно з УКТ ЗЕД 7010 90 53 00 "Пляшки для харчових продуктів і напоїв з безбарвного скла номінальною місткістю більш як 0,33 л, але не менше як 1 л"; код згідно УКТ ЗЕД 7010 90 55 00 "Пляшки для харчових продуктів і напоїв з безбарвного скла номінальною місткістю 0,15 л або більше, але не більше як 0,33 л".
Відповідно до пояснювальної записки проект Постанови КМУ №306 розроблений відповідно до частини 11 статті 29 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та з урахуванням звернень асоціацій, об`єднань, підприємств різних галузей економіки, зокрема, Асоціації підприємств скляної промисловості "Скло України" щодо необхідності збереження вітчизняного виробництва окремих видів скляної тари та недопущення залежності держави від імпорту з рф цієї продукції.
Прийняттю вказаної постанови також передувала постанова уряду російської федерації від 29 грудня 2018 року №1716-83 "Про заходи щодо реалізації Указу президента російської федерації від 22 жовтня 2018 року №592 "Про застосування спеціальних економічних заходів з недружніми діями України по відношенню до громадян і юридичних осіб російської федерації", якою заборонено до ввезення в Російську Федерацію товарів за визначеним переліком, країною походження або країною відправлення яких є Україна або які переміщуються через територію України.
12 квітня 2019 року означена вище Постанова була оприлюднена в офіційному сайті КМУ та у виданні "Урядовий кур`єр", а через 10 днів набрала чинності.
Вважаючи, що Постанова КМУ №306 була прийнята із суттєвим порушенням вимог Закону України "Про Кабінет Міністрів України", Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а також Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", що порушує його права як суб`єкта підприємницької діяльності, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що оскаржувана Постанова не є регуляторним актом, оскільки спрямована не на правове регулювання господарських відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, а на врегулювання спірної ситуації, пов`язаної із застосуванням заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії російської федерації, як держави-агресора та держави-окупанта, а, відтак, - є такою що прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
За приписами статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).