ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 400/642/22
адміністративне провадження № К/990/43866/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури
на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 (головуючий суддя Малих О.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2023 (головуючий суддя Танасогло Т.М., судді Димерлій О.О., Крусян А.В.)
у справі №400/642/22
за позовом ОСОБА_1
до Софіївської сільської ради
про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Софіївської сільської ради, в якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати пункт 17 рішення 12 сесії восьмого скликання Софіївської сільської ради від 07.12.2021 № 446 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам";
1.2. зобов`язати Софіївську сільську раду прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Баратівського старостинського округу Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, за межами населених пунктів, за його клопотанням від 27.09.2021.
2. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказав, що відповідач протиправно не надає дозвіл на розробку проекту землеустрою, оскільки пункт 17 спірного рішення прийнятий всупереч частині 7 статті 118 ЗК України.
3. Рішенням Миколаївського кружного адміністративного суду від 27.02.2023, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2023, позов ОСОБА_1 задоволено.
3.1. Визнано протиправним та скасовано пункт 17 рішення 12 сесії восьмого скликання Софіївської сільської ради від 07.12.2021 № 446 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам".
3.2. Зобов`язано Софіївську сільську раду прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Баратівського старостинського округу Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, за межами населених пунктів, за його клопотанням від 27.09.2021.
4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:
4.1. 27.09.2021 позивач звернувся з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського значення комунальної власності, розташованої на території Баратівського старостинського округу Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області за межами населених пунктів області.
4.2. 07.12.2021 Софіївська сільська рада прийняла рішення № 446, у пункті 17 якого зазначила про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського значення комунальної власності, розташованої на території Баратівського старостинського округу Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області за межами населених пунктів. Вказано, що передача земельної ділянки, визначеної на графічних матеріалах, у власність гр. ОСОБА_1 суперечить вимогам п.п. 17, 21 Перехідних положень Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" так як зазначена земельна ділянка віднесена до складу земель колективної власності, що підлягають паюванню.
4.3. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.
5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що згідно Перехідних положень ЗК України землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані, що є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки. При цьому, відповідачем не доведено, що обрана позивачем земельна ділянка відноситься до складу земель колективної власності, оскільки в силу п. 21 Перехідних положень ЗК України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності. Водночас, в судах попередніх інстанціях не доведено, що земельна ділянка, обрана позивачем, дійсно належить до земель колективної власності що підлягають паюванню, чи не є вільною (наприклад: на неї отримано відповідний Сертифікат на земельну частку (пай), тощо), або інше.
Суд апеляційної інстанції додатково мотивував своє рішення тим, що встановлення тимчасової заборони на безоплатну передачу земель комунальної власності у приватну власність за наявності встановленого факту порушення прав позивача не є підставою для невжиття заходів судового захисту порушених прав позивача. До того ж ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 за заявою представника позивача відстрочено виконання рішення суду від 27.02.2023 у справі №400/642/22 до припинення чи скасування воєнного стану. Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, підстав вважати, що судове рішення у цій справі прийнято з порушенням або призведе до порушення вимог ЗК України зі змінами, внесеними з урахуванням введення в Україні воєнного стану (в тому числі пп.5 п. 27 Розділу Х "Перехідні положення" ЗК України), немає.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
6. Перший заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2023, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
6.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та допущення ними порушень норм процесуального права. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що ця справа підлягає касаційному оскарженню на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки судом апеляційної інстанції прийнято постанову без врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №300/3771/22.
6.2. Скаржник звернув увагу, що незважаючи на встановлену законом чітку та однозначну заборону надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земельних ділянок у власність, оскаржуваними судовими рішеннями під час дії воєнного стану в Україні фактично покладено обов`язок на Софіївську сільську раду прийняти рішення, яке заборонено законодавством.
6.3. Прокурор зазначає, що судом першої інстанції не вжито заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, а судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки Схемі поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КПСП "Вівсянівське" та інформації Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.
7. У відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
8. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
9. Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у межах повноважень суду касаційної інстанції, Верховний Суд виходить з такого.
10. Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
11. Отже, передача земельних ділянок у власність земельної ділянки передбачає виготовлення проекту землеустрою.
12. За результатами розгляду заяви громадянина, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки, або надати відмову у наданні такого дозволу.
13. Разом з цим, така відмова повинна бути мотивована, оформлена належним чином та прийнята виключно з підстав, встановлених частиною 7 статті 118 ЗК України, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
14. Відтак, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою визначений частиною 7 статті 118 ЗК України.
15. У справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Софіївської сільської територіальної громади з тих підстав, що передача земельної ділянки, визначеної на графічних матеріалах у власність гр. ОСОБА_1 суперечить вимогам п. 17, 21 Перехідних положень ЗК України та статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", оскільки зазначена земельна ділянка віднесена до складу земель колективної власності що підлягають паюванню.
16. За змістом п. 17 Перехідних положень ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
17. Пунктом 21 Перехідних положень ЗК України встановлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
18. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", з яким пов`язується момент переходу нерозпайованих земель колективної власності до комунальної власності, набрав законної сили 01.01.2019.
19. Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) визначаються Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 № 899-IV (далі - Закон № 899-IV).
20. У відповідності до статті 3 цього Закону підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
21. Згідно із частиною 2 статті 7 Закону № 899-IV у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), а також земельних ділянок, що передаються у комунальну власність, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні.