ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 639/4938/18
провадження № 51-840 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
в режимі відеоконференції:
потерпілого ОСОБА_8,
представника
потерпілої ОСОБА_9 ОСОБА_10,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6, в його інтересах захисника ОСОБА_7, потерпілого ОСОБА_8 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 квітня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року, та касаційну скаргу прокурора ОСОБА_11 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12018220500001099 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 квітня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.
Вказаним вироком також вирішено питання щодо запобіжного заходу та долі речових доказів.
За вказаним вироком ОСОБА_6 13 червня 2018 року після 22:00, перебуваючи у стані викликаному вживанням наркотичних засобів, прийшов за місцем своєї реєстрації до квартири АДРЕСА_2, де став ініціатором сімейної сварки зі своїми батьками ОСОБА_12 та ОСОБА_13, в ході якої вимагав гроші у розмірі 10 000 доларів США, ключі від автомобіля "Деу Ланос", та висловлював погрози спалити квартиру, які ОСОБА_12 та ОСОБА_13 сприйняли як реальні, та, побоюючись за свою безпеку, були вимушені звернутися за до допомогою до інших осіб.
14 червня 2018 року приблизно о 01:00 на прохання ОСОБА_14, який є старшим братом ОСОБА_6, та за згодою батьків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, до квартири зайшли ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які прибули з метою заспокоїти ОСОБА_6, який продовжував висловлювати погрози на адресу батьків, та без застосування фізичної сили й без будь-яких предметів увійшли до його кімнати, щоб припинити протиправні та агресивні дії ОСОБА_6 по відношенню до батьків.
У цей час, приблизно о 01:20, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_15, реалізуючи який, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи наслідки у виді смерті іншої людини та бажаючи їх настання, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, перебуваючи у положенні стоячи обличчям до ОСОБА_15, утримуючи в руці розкладний ніж по типу "метелик", прицільно, умисно завдав йому один тичковий удар ножем у грудну клітку зліва, зануривши на всю довжину лезо ножа, після чого одразу вилучив лезо ножа з поворотом за годинниковою стрілкою, від чого ОСОБА_15 впав на диван.
У подальшому ОСОБА_6, який впав на ОСОБА_15 зверху, та продовжуючи тримати у руці ніж, вдруге замахнувся, проте лезо ножа зконтактувало зі спинкою дивану, що призвело до поломки ножа, після чого ОСОБА_16 та ОСОБА_17 відтягнули ОСОБА_6 від ОСОБА_15 та утримували його до приїзду працівників поліції.
Спричинене ОСОБА_6 ОСОБА_15 поранення грудної клітки з пошкодженням серця призвело до тампонади серцевої сумки кров`ю, та стало причиною смерті ОСОБА_15, яку констатовано працівниками бригади швидкої медичної допомоги приблизно о 02:00 14 червня 2018 року.
За встановлених фактичних обставин дії ОСОБА_6 судом першої інстанції кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року апеляційні скарги прокурора ОСОБА_11, потерпілого ОСОБА_8, обвинуваченого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 квітня 2023 року - без змін.
Вимоги, викладені в касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати, а кримінальне провадження за його обвинуваченням закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що його винуватість базується на припущеннях, не доведена поза розумним сумнівом, а докази, на які посилається у вироку суд, штучно створені та не відповідають вимогам кримінального процесуального закону, містять багато нелогічних помилок.
Крім того, звертає увагу, що судовий розгляд проводився упереджено та з обвинувальним ухилом, судом задовольнялися клопотання виключно сторони обвинувачення, дослідження доказів відбувалося з порушеннями, оскільки прокурор лише надав два томи з доказами, які вибірково зачитував суд, сам судовий розгляд тривав досить тривалий час, а судові засідання без будь-якої мотивації проводилися у режимі відеоконференції під час проведення якої нічого не було чути.
Стосовно обставин справи не заперечує, що між ним та батьками дійсно був конфлікт, після чого його брат викликав трьох чоловіків, які мали помістити його до реабілітаційного центру, що вже відбувалося з ним у 2017 році. Вказані особи без його дозволу увірвалися до його кімнати, яку він не встиг закрити, були набагато більші за нього, у одного з них - у ОСОБА_17, виглядали кайданки з кишені, та почали з усіх сторін наближатися до нього.
Оскільки він реально вважав, що його намагаються силоміць позбавити волі та помістити до реабілітаційного центру, він почав кричати, щоб вони не наближалися бо він буде захищатися, у зв`язку з чим взяв з дивану ніж. Проте ці три чоловіка притисли його до вікна, почали заламувати руки, завдавати ударів, чим спричинили йому легкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновком експерта.
В процесі боротьби ОСОБА_15 почав падати на диван та потягнув його за собою, та під час падіння, не маючи наміру спричиняти кому-небуть тілесні ушкодження, він завдав останньому ножового поранення у грудну клітку, після чого ОСОБА_16 та ОСОБА_17 заламали йому руки, вдягли кайданки та зробили ін`єкцію, щоб у подальшому звинуватити у вживанні наркотичних засобів.
Про факт намагання примусово доставити його до реабілітаційного центру свідчить і перебування на місці події ОСОБА_18 (директор реабілітаційного центру), який вказав зняти кайданки, оскільки скоро прибудуть працівники поліції.
Усі обставини у їх сукупності вказують, що в його діях є ознаки необхідної оборони, що не було враховано судом першої інстанції, який під час судового розгляду так і не встановив мотиву та мети вбивства, проігнорував твердження сторони захисту про суттєві відмінності у показаннях потерпілих на досудовому розслідуванні та в суді, а також непослідовні та неправдиві показання свідків ОСОБА_18, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .
Звертає увагу, що відповідно до висновку експертизи у нього під нігтями не було виявлено слідів крові, такі сліди крові відсутні і на місці події, на дивані, на порізі спинки дивану, хоча кров виявлена як на лезі так і на ручці ножа, та відповідно до обвинувачення після удару в серце ОСОБА_15 він витягнув ніж та одразу влучив у спинку дивану.
Про зазначені вище обставини, а також про численні порушення, допущені судом першої інстанції, він вказував у своїй апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду, проте апеляційний суд не звернув на них увагу, та залишив без зміни незаконний вирок суду.
Стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили грубі порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильно застосовували закон України про кримінальну відповідальність, у зв`язку з чим визнали його винуватим за злочин, якого він не вчиняв.
Водночас вказує, що він є законослухняним громадянином, раніше не притягувався до відповідальності за порушення закону, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки, батьків пенсіонерів, малолітню дитину з інвалідністю, мати якої (колишня дружина) також особа з інвалідністю, а тому вони потребують додаткового піклування та його допомоги.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, так само як і засуджений, ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, а кримінальне провадження просить закрити.
Зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій було допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, а також неправильно застосовано матеріальний закон. Вказує, що більшість судових засідань без належної мотивації суду проведено в режимі відеоконференції, під час яких майже нічого не було чути, чим порушено право обвинуваченого на захист, оскільки сторона захисту наполягала на його доставці до зали судового засідання.
Дослідження доказів відбувалося з порушенням вимог процесуального закону, оскільки прокурор не акцентував увагу на конкретних доказах, а лише передав суду два томи досудового розслідування, які суд, перебираючи на себе функції обвинувачення, оголосив у судовому засіданні, речові докази взагалі не дослідив, що вказує про дисбаланс рівноваги сторін кримінального провадження.
Зазначає, що з порушенням досліджено також висновок судово-медичної експертизи № 021-2-2022 від 26 липня 2022 року, оскільки оголошено лише резолютивну його частину, а не весь текст, та головуючим у справі, а не прокурором. Також вважає, що судом безпідставно вказано про стягнення витрат за проведення цієї експертизи з потерпілої сторони, оскільки це суперечить вимогам процесуального закону.
На думку захисника, під час розгляду справи по суті місцевий суд допустив упередженість та несправедливість, не надав належної оцінки доказам з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, протягом тривалого розгляду справи не з`ясував всіх обставин інкримінованого злочину, а висновки, викладені у вироку, ґрунтуються на припущеннях.
Зокрема, судом не надано належної оцінки тому, що ОСОБА_6, як власник частини майна (квартири) під час конфлікту вимагав від батьків викупу своєї частки для того щоб влаштувати своє життя. Судом проігноровано показання обвинуваченого про те, що за вказівкою старшого брата його примусово та шляхом обману у 2017 році вже забирали з власної квартири до реабілітаційного центру, директором якого був і є ОСОБА_18, де фактично лікування не проводили, а лише утримували два тижні проти його волі. Крім того, судом не взято до уваги показання обвинуваченого про заборгованості по кредитним договорам, що в сукупності свідчить, що ОСОБА_6 небезпідставно побоювався переслідування, а тому часто закривався із середини своєї кімнати.
Саме після повідомлення його співмешканки ОСОБА_19 про те, що його знову будуть намагатися помістити до реабілітаційного центру, ОСОБА_6 спочатку викликав поліцію, потім, прийшовши додому та побачивши, що в квартирі крім батьків нікого немає, скасував виклик. У подальшому, коли троє чоловіків зайшли до кімнати без його запрошення у нічний час без будь-яких повноважень, яких він раніше ніколи не бачив, усвідомлюючи, що його намагаються знову незаконно позбавити волі, він кричав, щоб вони не чіпали його, інакше він буде захищати себе, для цього й взяв з дивану ніж. Однак, ці чоловіки нічого не пояснюючи, почали до нього швидко наближатися, схопили за руки, почали заламувати їх, у цей час ОСОБА_15 почав падати, потягнув ОСОБА_6 за собою, у результаті чого той впав та завдав удару ОСОБА_15 у грудну клітку ножем, який утримував у руці.
Опираючись на вказані обставини, які підтверджуються матеріалами кримінального провадження, сторона захисту стверджує про відсутність у діях ОСОБА_6 будь-якого складу злочину, тим більше вбивства, оскільки обвинувачений діяв у межах необхідної оборони.
Вважає, що переглядаючи вирок, суд апеляційної інстанції на вказані обставини уваги не звернув, не перевірив доводи сторони захисту про неправдивість показань свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17, відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів досліджених судом неповно та з порушеннями, фактично переписав вирок суду першої інстанції, а своїх висновків у порушення ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) належним чином не мотивував.
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_11, не оспорюючи висновків судів про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_6 у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Обґрунтовуючи свою вимоги, вказує, що призначаючи ОСОБА_6 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК, місцевий суд не у повному обсязі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є особливо тяжким, та його наслідки - смерть іншої людини, що є невідворотними для потерпілих, які не пробачили засудженого та наполягали на суворому покаранні.
Крім того, судом не взято до уваги конкретні обставини справи, поведінку ОСОБА_6 до та після вчинення злочину, невизнання вини, навіть за наявності сукупності доказів, його вік, стан здоров`я, відсутність утриманців та місця роботи, посередні характеристики, вчинення злочину у стані наркотичного сп`яніння.
Також звертає увагу, що під час судового розгляду сторона захисту чотири рази висувала абсолютно різні, протилежні та суперечливі версії досліджуваних подій, путалася у показаннях та обставинах, які підлягали доказуванню.
Здійснюючи перевірку вироку суду в порядку апеляційної процедури, апеляційний суд не взяв до уваги доводи сторони обвинувачення в частині призначення ОСОБА_6 явно несправедливого покарання, при цьому свого рішення, як того вимагають положення ст. 419 КПК, належним чином не мотивував, що є підставою для скасування ухвали апеляційного суду.
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_8 вказує, що ОСОБА_6 раніше лікувався від наркотичної залежності, неодноразово погрожував батькам, щиро не розкаявся, вчинив умисне вбивство за наявності обставини, яка обтяжує покарання, а саме у стані наркотичного сп`яніння, обставин, які пом`якшують покарання, не встановлено, а тому у суду були всі підстави призначити йому максимальне покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 115 КК, у виді позбавлення волі на строк 15 років.
У зв`язку з чим просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Від інших учасників судового провадження заперечень на зазначені вище касаційні скарги не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 підтримали подані ними касаційні скарги, просили їх задовольнити, скасувати оскаржувані судові рішення, а кримінальне провадження закрити, при цьому заперечували щодо задоволення касаційних скарг прокурора та потерпілого.
Потерпілий ОСОБА_8, а також представник потерпілої ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_10 підтримали касаційні скарги прокурора та потерпілого, просили їх задовольнити, та заперечували щодо задоволення касаційних скарг засудженого та його захисника.
Прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора, частково підтримав касаційну скаргу потерпілого, просив ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, водночас заперечив щодо задоволення касаційних скарг засудженого та його захисника, вказавши про їх необґрунтованість.
Інші учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 так само як і в його інтересах захисник ОСОБА_7 вказують про безпідставність висновків судів про наявність у діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, оскільки останній діяв в межах необхідної оборони, що свідчить про незаконність вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, а тому просять їх скасувати, а кримінальне провадження закрити.
Поряд з цим, обґрунтовуючи наведені доводи, засуджений та захисник у касаційних скаргах оспорюють відповідність висновків суду, що викладені у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, з огляду на те, що судами неправильно оцінено показання обвинуваченого та свідків, неправильно оцінено сукупність доказів, які вказують про інший розвиток подій, порівняно з тим, який викладений у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.
Тобто зі змісту касаційних скарг сторони захисту вбачається, що, не погоджуючись з вироком та ухвалою, засуджений та його захисник фактично вказують про однобічність та неповноту судового розгляду, оспорюючи відповідність висновків суду, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам, просять дослідженим доказам, зокрема, показанням свідків, дати іншу оцінку, ніж ту, яку місцевий та апеляційний суди надали під час розгляду кримінального провадження.
Однак такі доводи засудженого та захисника не можуть бути предметом касаційного розгляду, оскільки відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції позбавлений можливості здійснювати оцінку здобутих судами першої та апеляційної інстанцій доказів, вирішувати питання про їх достовірність, встановлювати інші фактичні обставини справи, ніж ті, які викладені в судових рішеннях.
З огляду на процесуальні повноваження суду касаційної інстанції, який є судом права, а не факту, під час касаційного розгляду суд має оперувати тими фактичними обставинами та доказовою базою, які встановлені судами попередніх інстанцій, та зобов`язаний перевіряти правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Що стосується доводів засудженого та його захисника про те, що винуватість базується на припущеннях, не доведена поза розумним сумнівом, а докази, на які посилається у вироку суд, штучно створені та не відповідають вимогам кримінального процесуального закону, містять багато нелогічних помилок, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень, під час розгляду кримінального провадження ОСОБА_6 свою винуватість не визнав, при цьому підтвердив перебування у квартирі АДРЕСА_2, не заперечив, що до його кімнати зайшли ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_15, яких раніше він ніколи не бачив, а також не заперечував що тримав у руках ніж, однак вказав, що дістав його з кишені виключно для самооборони від невідомих чоловіків, а удар ОСОБА_15 був заподіяний випадково під час боротьби та падіння.
Однак, суд першої інстанції у вироку зазначив, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає існування іншої версії подій, ніж та, яка викладена в обвинувальному акті, і не встановив обставин, які б підтверджували версію сторони захисту, що дії ОСОБА_6 були обумовлені необхідною обороною.
Так, згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Як убачається з вироку, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.
Такі висновки суд зробив на підставі показань потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_19, ОСОБА_24, ОСОБА_25 .
Як викладено у вироку суду, потерпілий ОСОБА_8 надав показання, що за декілька років до цього його син ОСОБА_15 добровільно проходив реабілітацію від наркотичної залежності у реабілітаційному центрі "Матері проти наркотиків", та після лікування залишився волонтером, допомагав у здійсненні господарської діяльності центру. 13 червня 2018 року син розповідав, що на прохання керівництва центру має поїхати та заспокоїти родича, який веде себе неадекватно, бігає по квартирі та погрожує батькам. На наступний день йому зателефонувала ОСОБА_26 та повідомила, що сина вбили.
Потерпіла ОСОБА_9 під час її допиту підтвердила показання потерпілого ОСОБА_8, та пояснила, що 13 червня 2018 року о 21:00 її чоловік ОСОБА_15 забрав її з роботи, після чого розповів, що керівник реабілітаційного центру "Матері проти наркотиків" ОСОБА_14 просить поговорити з його меншим братом, який веде себе неадекватно та погрожує батькам. Чоловік поїхав, а вранці наступного дня від ОСОБА_8 дізналася, що її чоловік вночі загинув.
Згідно з вироком, свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_12 (батьки засудженого) підтвердили наявність конфлікту зі своїм сином ОСОБА_6, який через вживання наркотичних засобів вів себе агресивно, погрожував їм спалити квартиру, вимагав гроші, а також підтвердили, що, побоюючись ОСОБА_6, просили старшого сина - свідка ОСОБА_14 допомогти заспокоїти ОСОБА_6 . Коли на прохання старшого сина ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_15 прибули до квартири, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 впустили їх в середину, щоб вони поговорили та заспокоїли ОСОБА_6 та вмовили поїхати до реабілітаційного центру щоб пройти курс лікування та реабілітації від наркотичної залежності. Увійшовши до кімнати молодшого сина, останній почав кричати та виганяти ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_15, почалася штовханина та вони чули звуки боротьби. Зайшовши в кімнату, побачили, що всі четверо лежать на дивані, знизу ОСОБА_15, у якого було поранення грудної клітки, зверху ОСОБА_6, а потім ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які тримали ОСОБА_6 за руки. Після чого ОСОБА_17 викликав швидку допомогу, а ОСОБА_6 утримували у лежачому положенні на підлозі.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_14, викладених у мотивувальній частині вироку, 13 червня 2018 року йому зателефонували батьки та попросили про допомогу - заспокоїти молодшого сина ОСОБА_6, який перебував у неадекватному стані, влаштував сварку, вимагає гроші та погрожує підпалити квартиру, які вони сприймали як реальні. У зв`язку з чим він звернувся за допомогою до свого знайомого ОСОБА_18, а також зателефонував своїм знайомим ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_15, яких попросив поговорити з ОСОБА_6, вмовити пройти лікування від наркоманії, однак про примусове поміщення останнього до реабілітаційного центру не йшлося. Через деякий час йому зателефонував ОСОБА_17 та повідомив, що ОСОБА_6 ножем зарізав ОСОБА_15 .
Показання свідка ОСОБА_14, як вбачається зі змісту вироку, підтримав свідок ОСОБА_18, який вказав, що до нього звернувся ОСОБА_14 з приводу проходження реабілітації його брата ОСОБА_6, який мав залежність через вживання наркотичних засобів, та раніше добровільно проходив реабілітацію у центрі "Маяк здоров`я". При цьому ОСОБА_14 попросив його приїхати та поспілкуватись з молодшим братом, враховуючи, що в квартирі перебувають батьки, які налякані через неадекватну поведінку ОСОБА_6 . Приїхавши на місце, зайшов до квартири, побачив на підлозі ОСОБА_6 з яким боровся ОСОБА_16, в кімнаті лежав ОСОБА_15 з пораненням грудної клітки, над ним стояв ОСОБА_17, після чого він сказав викликати швидку допомогу та покинув приміщення квартири.
До того ж, як вказав у вироку суд, під час допиту в ході судового розгляду свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 надали показання, які узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_18, що вони на прохання ОСОБА_14 прибули разом з ОСОБА_15 до квартири за місцем проживання ОСОБА_6, для того щоб поговорити з останнім, який вів себе неадекватно та дуже агресивно. ОСОБА_13, ОСОБА_12, які були дуже налякані, запросили їх до квартири, вони зайшли в кімнату до ОСОБА_6, та просили його заспокоїтись, не застосовуючи будь-якої фізичної сили, на що останній кричав, сказав їм вийти з квартири та дістав з кишені ніж, яким завдав ОСОБА_15 удар в грудну клітку, після чого вони всі впали на диван, скрутили ОСОБА_6, та викликали швидку допомогу.
Під час проведення слідчих експериментів, протоколи та відеозаписи яких були предметом дослідження суду першої інстанції, ОСОБА_6 (протокол від 16 липня 2018 року), свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 (протоколи від 20 липня 2018 року), кожен окремо підтвердили та на місці розповіли й показали про обставини події, яка мала місце 13 червня 2018 року, та зазначені у цих протоколах обставини узгоджуються з наданими обвинуваченим та свідками показаннями, наданими безпосередньо під час судового розгляду.
Крім того, відповідно до мотивувальної частини вироку свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_21 (інспектори УПП НП у Харківській області), вказали, що прибули на виклик на вул. Пермську у м. Харкові, зайшовши до квартири побачили, що на підлозі лежить ОСОБА_6, якого утримують два чоловіка, далі в кімнаті лежить ОСОБА_15, якому надавали допомогу працівники швидкої допомоги. Зі слів присутніх стало відомо, що ОСОБА_6 завдав ОСОБА_15 ножового поранення, батьки сказали, що самостійно впустили інших чоловіків до квартири. ОСОБА_6 було затримано до приїзду слідчо-оперативної групи, застосовано кайданки. Коли лікарі констатували смерть ОСОБА_15 від поранення, ОСОБА_6 був доставлений до відділення поліції.
Свідок ОСОБА_22, відповідно до вироку, надала показання, що прибула у складі бригади швидкої медичної допомоги на виклик на АДРЕСА_3, де у квартирі на підлозі лежав молодий чоловік з ножовим пораненням грудей. Бригада розпочала здійснювати реанімаційні заходи, однак у підсумку було констатовано смерть чоловіка. На місце пригоди прибули працівники поліції.