ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 531/2505/21
провадження № 51-937 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
потерпілого ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 31 січня 2024 року щодо
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Рожище Волинської області, жителя АДРЕСА_1 ),
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Змістоскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Машівського районного суду Полтавської області від 20 квітня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 цього Кодексу.
2. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_5 на відшкодування матеріальної шкоди - 9 470 грн, моральної шкоди - 30 000 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 15 000 грн.
3. Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.
4. Суд визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні умисного середньої тяжкості тілесному ушкодженні, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.
5. Як установив суд, 20 липня 2021 року, близько 14:30 год, ОСОБА_7, перебуваючи біля під`їзду АДРЕСА_2, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно, з метою заподіяння тілесного ушкодження, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, під час сварки, яка переросла в бійку, наніс три удари кулаком правої руки в ділянку голови ОСОБА_5, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
6. 31 січня 2024 року Полтавський апеляційний суд ухвалою задовольнив клопотання трудового колективу Карлівського ліцею імені ОСОБА_8, скасував вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7, звільнив його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, на підставі ст. 47 цього Кодексу у зв`язку з передачею на поруки трудовому колективу цього ліцею за умови, що він протягом року з дня передачі на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
7. Цієї ухвалою суд на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) закрив кримінальне провадження № 12021175450000375. Цивільний позов ОСОБА_5 про стягнення майнової та моральної шкоди залишив без розгляду. Ухвалив стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_5 витрати на правову допомогу в розмірі 15 000 грн. Вирішив питання щодо процесуальних витрат.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_5, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
9. Обґрунтовуючи своє прохання потерпілий зазначає, що суд апеляційної інстанції звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за відсутності щирого каяття. При цьому зазначає, що ОСОБА_7 з самого початку досудового розслідування вчиняв дії, що не мають ознак щирого каяття, перешкоджав встановленню достовірних обставин у провадженні, повідомляючи недостовірні дані для уникнення покарання, не відшкодував ні моральної, ні матеріальної шкоди, натомість, на думку потерпілого, вдався до створення фіктивних доказів відшкодування шкоди. Також зазначає, що трудовий колектив ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 надав неправдиву інформацію про кількісний склад загального трудового колективу.
10. На адресу Суду від ОСОБА_7 надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
11. Потерпілий та прокурор підтримали подану касаційну скаргу.
Мотиви Суду
12. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
13. Положеннями ст. 433 КПК встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
14. Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
15. Згідно зі ст. 47 КК особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
16. Звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 47 КК України можливе лише за клопотанням колективу, членом якого є особа, про передачу її на поруки. Воно має бути оформлене протоколом загальних зборів колективу, який долучається до справи. Інших вимог до оформлення зазначених документів КК не передбачено.
17. Питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки є правом, а не обов`язком суду і є виправданим лише тоді, коли суд дійде висновку про те, що виправлення конкретної особи, яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування до неї передбачених законом України про кримінальну відповідальність заходів примусу. Вирішення цього питання відноситься до дискреційних повноважень суду.
18. Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (його права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості та достатності обраного покарання тощо.
19. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.