ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 742/3620/21
провадження № 51-1719км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженої ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 листопада 2023 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за №12020270210000883 від 07 вересня 2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Чернігів, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 листопада 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності строком на 2 роки та зі штрафом в дохід держави в розмірі 6800 грн.
На підставі ст. 75 КК України останню звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком 2 роки з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (далі - ДП) майнову шкоду в розмірі 273 842,95 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
За встановлених судом фактичних обставин, які детально викладені у вироку, ОСОБА_7, виконуючи обов`язки директора ДП, у період часу з кінця липня 2020 року по 01 серпня 2020 року (точної дати та часу не встановлено), у порушення п. 7.2, 7.6 Статуту вказаного підприємства, незважаючи на властивості свіжозібраного врожаю зерна та повідомлення працівників ДП про необхідність визначення іншого місця та технології його зберігання, прийняла рішення про складання зібраного врожаю до сільськогосподарських рукавів на території току ДП, а також на прилеглій до нього території.
Надалі, з 01 по 18 серпня 2020 року, ОСОБА_7, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов?язків, через несумлінне ставлення до них, прийняла рішення про подальше складання (період складання з 01 по 13 серпня 2020 року) зерна пшениці третього класу врожаю 2020 року до сільськогосподарських рукавів та не вжила заходів, щоб створити належні умови для його зберігання, хоча була повідомлена працівниками ДП про необхідність переміщення вказаного врожаю до іншого місця, внаслідок чого 47,44 тон вказаного зерна пшениці зіпсувалося, що завдало збитку ДП на загальну суму 273842,66 грн.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 26 лютого 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишив без задоволення, а вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 листопада 2023 року - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
Укасаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок місцевого та ухвалу апеляційного суду, а провадження в справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення.
На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що:
· вина засудженої не доведена "поза розумним сумнівом";
· судами не встановлено об`єктивної сторони інкримінованого злочину, оскільки не з`ясовано конкретні обов`язки, які повинна була виконати ОСОБА_7 та чи мала вона реальну можливість для їх виконання;
· у період пред`явленого обвинувачення остання була відсторонена від виконання обов`язків директора ДП, отже вона не була суб`єктом інкримінованого їй злочину;
· суди у своїх рішеннях послалися на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2020 року, якою було зупинено наказ про відсторонення засудженої від посади в.о. директора, однак не встановили чи була ця ухвала виконана. Зауважує, що в подальшому постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року вказану ухвалу було скасовано;
· суди не звернули увагу на те, що відповідальність за збереження урожаю 2020 року була покладена наказом Національної академії аграрних наук України (далі - НААН) на спеціально створену комісію;
· на момент вчинення кримінального правопорушення зерно, яке є предметом злочину, вже не належало на праві власності ДП, а було продано ще у березні 2020 року СТОВ "Батьківщина";
· протокол невідкладного огляду місця події від 03 вересня 2020 року є недопустимим доказом, оскільки його проводив слідчий, який не входив у групу слідчих у цьому кримінальному провадження. Зауважує, що відомості до ЄРДР були внесені лише 07 вересня 2020 року. Висновок експерта №23291/20-34 від 01 червня 2021 року є похідним доказом від вказаного огляду місця події, а отже також є недопустимим;
· акт списання товарного зерна є недопустимим доказом у розумінні вимог КПК України, оскільки внаслідок псування зерна жодної ревізії або інвентаризації у ДП не проводилося;
· слідчий направив зразки пшениці для проведення біологічної експертизи лише через три місяці після їх відібрання, що свідчить про неналежне зберігання вилученого зерна саме в приміщенні органів досудового розслідування. Наголошує, що відповідно до висновку вказаної експертизи встановити причину та час зміни стану пшениці є неможливим, у той час як згідно з протоколом випробування зразків зерна прихованої форми його зараженості не підтверджено;
· суди, недотримавшись норм матеріального та процесуального права, безпідставно задовольнили цивільний позов, оскільки цивільним позивачем не надано до суду доказів, які б свідчили про належність йому на праві власності врожаю пшениці за 2020 рік. Крім того, у рішеннях судів не неведені підстави задоволення позову;
· суд апеляційної інстанції відхилив клопотання про повторне дослідження доказів сторони захисту. Водночас у своєму рішенні послався на докази, які не були ним дослідженні;
· оскаржувані рішення є невмотивованими та не відповідають вимогам ст. 370 КПК України.
На адресу Суду також надійшло клопотання від захисника ОСОБА_6, яке за змістом є фактично аналогічним його касаційній скарзі.
Заперечень на касаційну скаргу до Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджена та її захисник підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор касаційну скаргу підтримала частково, просила ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
За правилами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368 - 380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
Оскільки захисник, оскаржуючи вирок місцевого суду, в апеляційній скарзі посилався на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження і неповноту судового розгляду допущене судом першої інстанції, а також на те, що суд не надав оцінку низці доказів сторони захисту, та, враховуючи, що вказані порушення, за умови їх підтвердження, могли вплинути на законність і обґрунтованість вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7, відповідні доводи апеляційної скарги потребували більш ретельної перевірки, у тому числі, шляхом повторного дослідження обставин, які оскаржуються захисником.
Так, згідно з усталеною судовою практикою Верховного Суду, зокрема викладеною в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду від 03 квітня 2023 року в справі № 537/984/20, суду апеляційної інстанції, необхідно здійснювати ретельну перевірку правильності встановлення обставин кримінального провадження за результатами оцінки місцевим судом доказів, наданих як стороною обвинувачення, так і стороною захисту.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України.
Апеляційний суд покликаний не стільки самостійно встановити обставини кримінального провадження, скільки перевірити й оцінити правильність їх встановлення судом першої інстанції, точність та відповідність застосування судом норм матеріального і процесуального закону, безпомилковість вирішення тих питань, що підлягають з`ясуванню під час ухвалення судового рішення.
Процесуальні вимоги, засновані на вмотивованій незгоді та обґрунтованому запереченні правильності висновків місцевого суду щодо встановлених обставин, зобов`язують апеляційний суд надати мотивовані відповіді на доводи апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. У разі залишення заявлених вимог без задоволення в судовому рішенні має бути зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
За результатами перевірки доводів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має обов`язок усунути (у разі встановлення) допущені місцевим судом недоліки та суперечності, вжити заходів для дотримання процесуальних прав усіх учасників провадження і постановити законне та обґрунтоване судове рішення. Жодна норма кримінального процесуального закону, як установлений імперативний припис, не звільняє апеляційний суд від указаного вище обов`язку.
Крім того, як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, мета викладення мотивів рішення полягає в тому, щоб показати сторонам, що їх почули. Водночас це зобов`язує суддю обґрунтовувати свої міркування об`єктивними аргументами і дотримуватись прав сторони захисту (Ruiz Torija v. Spain, 09 December 1994, §29, SeriesA, no.303-A). Хоча суд не мусить надавати відповідь на кожне порушене питання (Van de Hurk v. the Netherlands, 19 April 1994, §61, Series A, no.288), проте з рішення має бути зрозуміло, що головні проблеми, порушені у справі, було вивчено (Boldea v. Romania, 15 February 2007, §30, no.19997/02).