УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 677/1221/22
провадження № 51-2089км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Красилівського районного суду Хмельницької області від 27 вересня 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 13 лютого 2024 року щодо
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя
АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2
ст. 125 Кримінального кодексу України (надалі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Красилівського районного суду Хмельницької області від 27 вересня 2023 року, залишеним без змін ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 13 лютого 2024 року, ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
Вирішено питання щодо цивільного позову у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 29 серпня 2022 року близько 18:35 у с. Севрюки Антонінської сільської ОТГ на території пасовища на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час словесної суперечки із ОСОБА_9 з приводу випасу худоби, умисно завдав йому двох ударів дерев`яною палицею по голові, від яких потерпілий впав на землю, а ОСОБА_7, переслідуючи свій умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, умисно завдав ще близько 18 ударів дерев`яною палицею по руках, ногах та тілу ОСОБА_9, унаслідок чого потерпілий отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8, надаючи свою оцінку доказам, заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження та покликається на неповноту судового розгляду, істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити кримінальне провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення.
В обґрунтування зазначених вимог вказує на те, що в діях ОСОБА_7 наявні ознаки необхідної оборони, передбачені ст. 36 КК, а тому відсутній склад кримінального правопорушення.
Зазначає, що суд, ухвалюючи вирок, не вірно визначив особу, яка першою напала, оскільки, на його думку, цією особою фактично був ОСОБА_9 .
Стверджує, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив йому у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів у кримінальному провадженні, чим допустив порушення приписів ч. 3 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції своїх висновків належним чином не мотивував, не дав вичерпних відповідей щодо необґрунтованості апеляційної скарги.
Крім того, наголошує, що відеозапис розмови працівників органу дізнання із засудженим ОСОБА_7 на території його домоволодіння під час виконання приписів ч. 5 ст. 301 КПК стороною обвинувачення стороні захисту не вручався.
Між тим, ОСОБА_7 не давав згоду на відеофіксацію слідчої дії, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 298-1 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисникОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу останнього, прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення скарги, вважаючи її необґрунтованою.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту і під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Оспорювання захисником установлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії події, що зводиться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, враховуючи вимоги ст. 438 КПК, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Під час перегляду судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
У зв`язку з цим доводи в частині незгоди з оцінкою доказів, зокрема, показаннями потерпілого, їх достовірність та узгодженість з іншими доказами, не підлягають перегляду.
Судові рішення свідчать, що суди перевіряли доводи, у тому числі аналогічні викладеним у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів уважає обґрунтованими й такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, вважаючи цей висновок обґрунтованим, зробленим на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Даючи оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам, а саме: показанням потерпілого, свідків, даним слідчого експерименту, висновку судово-медичної експертизи, які місцевий суд визнав належними й допустимими, такими, що в сукупності підтверджують, визначені ст. 91 КПК, обставини, які підлягають доказуванню, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 125 КК.
Із такою оцінкою погодився й суд апеляційної інстанції.
На переконання колегії суддів, висновки судів попередніх інстанцій є правильними і не викликають суперечностей в частині доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Із положень ст. 94 КПК слідує, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як убачається зі змісту вироку суду, висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7, зроблений на підставі оцінки сукупності доказів, зокрема, суд співставив докази, отримані в ході досудового розслідування.
Так, суд покликався на показання потерпілого, який повідомив про обставини за яких відбулась подія злочину, показання свідків, зокрема, ОСОБА_10, ОСОБА_11, котрі вказали, що бачили потерпілого ОСОБА_9 одразу після спричинення йому тілесних ушкоджень та вказали на те, що потерпілий їм повідомив про спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .
Крім цього, суд послався на показання свідка захисту - ОСОБА_12, які не суперечать показанням інших свідків та потерпілого в частині того, що ОСОБА_7 завдав потерпілому ОСОБА_9 ударів палкою.