ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 953/5616/22
провадження № 51-1814км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Борова, Зміївського р-ну Харківської обл., зареєстрованого в АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Київського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2023 рокуОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням на строк 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо речових доказів, цивільних позовів та процесуальних витрат у провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_6 засуджено за те, що він 11 червня 2022 року близько 19:30, керуючи технічно справним автомобілем "MAZDA 323" (д. н. з. НОМЕР_1 ), рухався по вул. Садовопарковій в м. Харкові зі сторони вул. Харківських дивізій в напрямку вул. Ньютона.
При виїзді з другорядної дороги по вул. Садовопарковій, де по напрямку його руху встановлений дорожній знак "Дати дорогу" на перехрестя нерівнозначних доріг по проспекту Героїв Сталінграду, яка є головною по відношенню до вул. Садовопаркової, ОСОБА_6, діючи необережно, не надав дорогу автомобілю "Mitsubishi Lancer" (д. н. з. НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_8, який рухався по головній дорозі - проспекту Героїв Сталінграду в сторону проспекту Олександрівського, з правої сторони, відносно напрямку руху автомобіля "MAZDA 323", в зв`язку з чим допустив зіткнення зазначених транспортних засобів, чим порушив вимоги пункту 16.11 та 2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху України.
Порушення п. 16.11 та дорожнього знаку 2.1 Розділу 33 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_6 знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з настанням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пасажири автомобіля "Mitsubishi Lancer" ОСОБА_9 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, а ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження, від яких 28 червня 2022 року померла у лікарні.
Харківський апеляційний суд вироком від 12 лютого 2024 року скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалив у цій частині новий, яким призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. Строк відбуття покарання ОСОБА_6 вирішено рахувати з дня його затримання в порядку звернення вироку до виконання.У решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 просить оскаржуване судове рішення в частині призначеного покарання змінити та звільнити його підзахисного від відбування основного покарання з випробуванням на підставі статей 75-77 КК.
Він стверджує, що апеляційна інстанція, призначаючи покарання у виді реального позбавлення волі, безпідставно у вироку зазначила про грубе порушення правил дорожнього руху, оскільки ч. 2 ст. 286 КК не передбачає такого порушення, а вказує на його наявність, при цьому не взяла до уваги даних про особу ОСОБА_6, який має постійне місце проживання, не є особою схильною до скоєння злочинів, раніше проходив службу в органах внутрішніх справ, однак був звільнений за станом здоров`я, має ряд захворювань та потребує постійного кваліфікованого медичного догляду, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують.
Позиції учасників судового провадження
Від учасників процесу заперечень на касаційні скарги не надходило.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_6 підтримали касаційну скаргу сторони захисту та просили змінити вирок апеляційного суду, прокурор ОСОБА_5 заперечила проти її задоволення, просила вирок апеляційного суду залишити без змін.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК у касаційному порядку захисником не оскаржуються.
Доводи сторони захисту, наведені в касаційній скарзі, про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним, що характеризують особу засудженого, внаслідок надмірної суворості судом апеляційної інстанції є обґрунтованими.
Як убачається з вироку місцевого суду, призначаючи ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі та звільняючи його від відбуття основного покарання з випробування, цей суд зважив на тяжкість вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який позитивно характеризується, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, раніше не судимий, працевлаштований, його позитивну посткримінальну поведінку, а саме усвідомлення протиправності своєї злочинної поведінки та наміру в подальшому суворо дотримуватись закону, відношення потерпілих та їх думку щодо покарання, обставини, що пом`якшують покарання (щире каяття, повне відшкодування шкоди потерпілим) та відсутність обставин, що обтяжують покарання, дійшов висновку про необхідність застосування ст. 75 КК, тобто застосував інститут звільнення від покарання з випробуванням, мотивуючи тим, що ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, що також підтверджується його поведінкою після вчинення злочину, критичним ставленням до нього, усвідомлення своєї провини і засудження своєї протиправної поведінки, яка свідчить про дійсне прагнення стати на шлях виправлення і перевиховання.
Апеляційний суд, не погодившись з такими висновками суду першої інстанції, ухвалив свій вирок, яким засудив ОСОБА_6 до покарання у виді позбавлення волі без застосування ст. 75 КК, вважаючи його співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Крім іншого висновок апеляційного суду про неправильне застосування статті 75 КК мотивований також тим, що ОСОБА_6 грубо порушив ПДР, що призвело до зіткнення двох транспортних засобів, внаслідок чого потерпіла ОСОБА_9 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, а потерпіла ОСОБА_10 від отриманих тілесних ушкоджень померла у лікарні.