ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/1394/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Харківської області від 06.12.2023 (суддя Пономаренко Т. О.),
додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 20.12.2023 (суддя Пономаренко Т. О.),
постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 (головуючий суддя Радіонова О. О., судді Істоміна О. А., Медуниця О. Є.)
і додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 (головуючий суддя Радіонова О. О., судді Істоміна О. А., Медуниця О. Є.)
у справі № 922/1394/21
за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі 1) Харківської міської ради і 2) Північно-Східного офісу Держаудитслужби
до 1) Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради і 2) Товариства з додатковою відповідальністю "Спецбуд-3"
про визнання недійсними договорів,
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача-1 - Василенко І. Ю., відповідача-1 - Буряковська О. Ю., відповідача-2 - Паркулаб А. В., прокурор - Яремчук А. В.)
СУТЬ СПОРУ
1. Прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсними укладені відповідачами договори про закупівлю робіт, оскільки такі укладені без дотримання процедури проведення закупівель, передбаченої Законом України "Про публічні закупівлі".
2. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки встановили, що відповідачем-1 не було здійснено поділ предмета закупівлі, тому вартість закупівлі є нижчою, ніж передбачено Законом України "Про публічні закупівлі", щоб застосовувати цей закон до спірних правовідносин.
3. Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм Закону України "Про публічні закупівлі".
4. Під час касаційного розгляду справи перед Верховним Судом постало питання чи підлягав застосуванню Закон України "Про публічні закупівлі" до замовників, якщо сума предмета закупівлі була меншою 1,5 мільйона гривень?
5. За результатом розгляду поданої прокурором касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення оскаржуваних судових рішень без змін, про що детально зазначено у цій постанові.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
6. Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі - позивач-1) та Північно-Східного офісу Держаудитслужби (далі - позивач-2) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (далі - відповідач-1) та Товариства з додатковою відповідальністю "Спецбуд-3" (далі - відповідач-2) (далі разом - відповідачі), в якому просив:
- визнати недійсним договір будівельного підряду від 13.03.2020 № 193 про закупівлю робіт "Капітальний ремонт дороги від житлового будинку № 160-Г до житлового будинку № 162-Ж по вул. Академіка Павлова (внутрішньоквартальні дороги та тротуари)", код за ДК 021:2015-45233000-9 - Будівництво, влаштування фундаменту та покриття шосе, доріг, укладений між відповідачами;
- визнати недійсним договір будівельного підряду від 19.03.2020 № 245 про закупівлю робіт "Капітальний ремонт дороги від житлового будинку № 160-Г до житлового будинку № 162-Ж по вул. Академіка Павлова (внутрішньоквартальні дороги та тротуари)", код за ДК 021:2015-45233000-9 - Будівництво, влаштування фундаменту та покриття шосе, доріг, укладений між відповідачами.
7. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що відповідачем-1 всупереч вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016 за № 454, а також Закону України "Про захист економічної конкуренції" здійснено поділ предмету закупівлі робіт "Капітальний ремонт дороги від житлового будинку № 160-Г до житлового будинку № 162-Ж по вул. Академіка Павлова (внутрішньоквартальні дороги та тротуари)" на дві закупівлі: UА-2020-03-13-002668-b та UА-2020-03-19-000595-b, а також укладено договори від 13.03.2020 № 193 та від 19.03.2020 № 245 з відповідачем-2, який є суб`єктом господарювання (учасник), що протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
8. Господарський суд Харківської області рішенням від 06.12.2023 у справі № 922/1394/21 відмовив у задоволенні позову.
9. Місцевий господарський суд своє рішення мотивував тим, що наявними матеріалами справи не підтверджуються доводи прокурора про те, що вартість предмета закупівлі є вищою за 1,5 мільйона гривень, а також те, що відповідачами було умисно здійснено поділ предмета закупівлі. Відтак, суд дійшов висновку, що оскільки прокурором не доведено, що вартість предмета закупівлі є вищою 1,5 мільйона гривень, твердження останнього щодо необхідності проведення процедури закупівлі відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" та поширення на неї вимог статті 10 цього Закону щодо необхідності опублікування на веб порталі уповноваженого органу додаткової угоди про розірвання договору про закупівлю є безпідставними та необґрунтованими. За таких обставин, вимоги статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" суд першої інстанції до спірних правовідносин також не застосував.
10. Також за висновками суду закупівлі UА-2020-03-13-002668-b та UА-2020-03-19-000595-b є ідентичними та містять однаковий перелік робіт з однаковою вартістю, проте прокурор не зазначив, яким чином в такому разі відбувся поділ предмету закупівлі (у чому полягає поділ, які роботи на цьому об`єкті поділені на два договори для зменшення ціни договору).
11. Додатковим рішенням від 20.12.2023 у справі № 922/1394/21 місцевий господарський суд клопотання відповідача-2 про стягнення судових витрат задовольнив та стягнув з Харківської обласної прокуратури на користь відповідача-2 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.
12. Східний апеляційний господарський суд постановою від 13.03.2024 у справі № 922/1394/21 рішення Господарського суду Харківської області від 06.12.2023 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 20.12.2023 залишив без змін.
13. Східний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 13.03.2024 у справі № 922/1394/21 клопотання відповідача-2 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнив та стягнув з Харківської обласної прокуратури на користь відповідача-2 витрати на професійну правничу допомогу адвоката за розгляд справи в апеляційному господарському суді в розмірі 10 000 грн.
Касаційна скарга
14. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
15. Скаржник в якості підстав касаційного оскарження судових рішень посилається на пункти 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідачем-1 здійснено поділ предмета закупівлі з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів та застосування Закону України "Про публічні закупівлі". Відтак, прокурор вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права (частину сьому статті 2, статтю 3 Закону України "Про публічні закупівлі"), оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, стосовно неправомірного поділу предмету закупівлі.
16. Крім того, прокурор визначає підставою касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України у зв`язку неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права (статей 3, 17, 29, 31 Закону України "Про публічні закупівлі", пункту 4 частини другої статті 6, пункту 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції") з огляду на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання визнання недійсним договору закупівлі через невідхилення замовником тендерної пропозиції учасників торгів з підстав вчинення ними узгоджених антиконкурентних дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).
17. Також прокурор зауважує, що в цій справі наявні підстави для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 стосовно належності та ефективності такого способу захисту як визнання недійсним договору, який прямо передбачено законом.
Позиція інших учасників справи
18. Відповідач-2, у строк, встановлений Судом, подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
19. В обґрунтування поданого відзиву відповідач-2 зазначає, що прокурор вмотивовано не обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, а також не навів змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
20. Також відповідач-2 зауважує, що прокурором не доведено жодними доказами (зокрема, висновками експерта або спеціаліста), що дійсна вартість робіт є іншою, аніж вказана в укладених відповідачами документах. Як і не доведено, що був здійснений штучний поділ предмету закупівлі. Твердження касаційної скарги про іншу вартість робіт і про штучний поділ спрямовані на переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин і є необґрунтованими.
21. Відповідач-2 вважає, що висновки Верховного Суду щодо питання застосування частини сьомої статті 2 та статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" в цій справі не вимагаються, оскільки відповідні норми закону викладені достатньою мірою якісно і чітко. Твердження прокурора про їх порушення є недоведеним і суперечить встановленим судами попередніх інстанцій обставинам.
22. Висновки Верховного Суду щодо питання застосування статей 3, 17, 29, 31 Закону України "Про публічні закупівлі", пункту 4 частини другої статті 6, пункту 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" також не вимагаються, оскільки відповідні статті в силу приписів частини першої статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" не підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
23. Також відповідач-2 вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав судові витрати на Харківську обласну прокуратуру, зважаючи на те, що спір виник виключно з ініціативи і за підтримки прокуратури, а не інших учасників справи.
24. Позивач-1, у строк, встановлений Судом, подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас зазначаючи про обґрунтованість судових рішень у справі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
25. Відповідач-1, в межах строку, встановленого Судом, подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу прокурора залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Аргументи відзиву переважно дублюють мотиви, якими керувалися суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи судові рішення в цій справі.
26. Позивач-2 правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
27. Протоколом від 10.03.2020 № 10/рп-ТК-20 засідання тендерного комітету відповідача-1 було затверджено зміни до річного плану закупівель на 2020 рік та зміни до додатку до річного плану закупівель на 2020 рік.
28. Очікувана вартість предмета закупівлі "Капітальний ремонт дороги від житлового будинку № 160-Г до житлового будинку № 162-Ж по вул. Академіка Павлова (внутрішньоквартальні дороги та тротуари)", код за ДК 021:2015 - 45233000-9 - Будівництво, влаштовування фундаменту та покриття шосе, доріг складає 1 063 616 грн.
29. За результатами процедури закупівлі робіт UА-2020-03-13-002668-b між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір будівельного підряду № 193 від 13.03.2020.
30. Пунктом 1.1. зазначеного договору передбачено, що підрядник приймає на власний ризик зобов`язання виконати і здати у встановлений строк роботи з капітального ремонту дороги від житлового будинку № 160-Г до житлового будинку № 162-Ж по вул. Академіка Павлова (внутрішньоквартальні дороги та тротуари), (код за ДК 021:2015 - 45233000-9 - Будівництво, влаштовування фундаменту та покриття шосе, доріг) відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується прийняти ці роботи та оплатити їх.
31. Відповідно до пунктів 3.1., 5.2., 5.3. договору загальна вартість робіт за договором складає 949 275,60 грн. Початок робіт - березень 2020. Завершення робіт - грудень 2021.
32. 16.03.2020 між відповідачами було укладено додаткову угоду № 1 про розірвання договору № 193 від 13.03.2020 за згодою сторін.
33. Відповідачем-2 будь-які роботи на виконання умов договору від 13.03.2020 № 193 не виконувались, а відповідачем-1 ці роботи не приймались та не оплачувались. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
34. У зв`язку з розірванням договору № 193 від 13.03.3030 замовником було внесено зміни до додатку річного плану на 2020 рік.
35. Протоколом від 16.03.2020 № 12/рп-ТК-20 засідання тендерного комітету відповідача-1 затверджено зміни до річного плану закупівель на 2020 рік та зміни до додатку до річного плану закупівель на 2020 рік.
36. Очікувана вартість предмета закупівлі "Капітальний ремонт дороги від житлового будинку № 160-Г до житлового будинку № 162-Ж по вул. Академіка Павлова (внутрішньоквартальні дороги та тротуари)", код за ДК 021:2015 - 45233000-9 - Будівництво, влаштовування фундаменту та покриття шосе, доріг складає 1 063 616 грн.
37. За результатами процедури закупівлі робіт UА-2020-03-19-000595-b між відповідачами було укладено договір будівельного підряду від 19.03.2020 № 245.
38. Пунктом 1.1. зазначеного договору передбачено, що підрядник приймає на власний ризик зобов`язання виконати і здати у встановлений строк роботи з капітального ремонту дороги від житлового будинку № 160-Г до житлового будинку № 162-Ж по вул. Академіка Павлова (внутрішньоквартальні дороги та тротуари), (код за ДК 021:2015 - 45233000-9 - Будівництво, влаштовування фундаменту та покриття шосе, доріг) відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується прийняти ці роботи та оплатити їх.
39. Відповідно до пункту 3.1. договору загальна вартість робіт за договором складає 949 275,60 грн.
40. Згідно з пунктами 4.1., 4.2. договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником на підставі актів виконаних робіт (КБ-2в, КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін. Розрахунки здійснюються у формі післяоплати протягом 90 днів з моменту підписання документів, зазначених у пункті 4.1. договору у разі, якщо відповідні бюджетні кошти надійшли на рахунок замовника.
41. Пунктом 4.11. договору передбачено, що обсяг фінансування у 2020 складає 9 998,40 грн, в т.ч. ПДВ 1 666,40 грн. згідно з "Програмою розвитку і реформування житлово-комунального господарства м. Харкова на 2011-2020 роки", затвердженою рішенням 49 сесії позивача-1 п`ятого скликання від 27.10.2010 № 328/10 (зі змінами).
42. Відповідно до пунктів 5.2. та 5.3. договору початок робіт - березень 2020, завершення робіт - грудень 2021.
43. 09.04.2020 між відповідачами укладено додаткову угоду № 1 до договору будівельного підряду від 19.03.2020 № 245, згідно з якою загальна вартість робіт за договором зменшується на 87 176,40 грн та складає 862 099,20 грн., у т.ч. ПДВ 143 683,20 грн.
44. З довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат вбачається, що відповідач-2 на виконання вимог договору від 19.03.2020 № 245 виконав роботи з капітального ремонту дороги від житлового будинку № 160-Г до житлового будинку № 162-Ж по вул. Академіка Павлова (внутрішньоквартальні дороги та тротуари) на суму 862 099,20 грн, у т.ч. ПДВ 143 683,2 грн.
45. Відповідачем-1 на виконання умов договору від 19.03.2020 № 245 відповідно до актів виконаних робіт, наданих відповідачем-2, зазначені роботи прийнято та оплачено у сумі 862 099,2 грн, у т.ч. ПДВ 143 683,20 грн.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
46. Згідно з частинами першою, другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
47. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
48. Судові рішення у цій справі оскаржуються прокурором з підстав, зокрема, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
49. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
50. Скаржник у касаційній скарзі посилається на необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, в якій Суд зазначив, що позовна вимога про визнання виконаного / частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.
51. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
52. Згідно з абзацом 3 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
53. Верховний Суд звертає увагу, що підставою касаційного оскарження судових рішень є обґрунтована необхідність відступлення від висновку саме щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постанові Верховного Суду, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
54. З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити належне обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
55. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.
56. У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v.United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
57. Верховний Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення Європейським судом з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.
58. Задля гарантування юридичної визначеності Верховний Суд має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, він може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (такий висновок сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 05.12.2018 у справах № 757/1660/17-ц і № 818/1688/16, від 15.05.2019 у справі № 227/1506/18, від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 21.08.2019 у справі № 2-836/11, від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц, від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц, від 30.06.2020 у справах № 264/5957/17 і № 727/2878/19, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 09.09.2020 у справі № 260/91/19, від 29.09.2020 у справі № 712/5476/19, від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18; від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18, від 09.11.2021 у справі № 214/5505/16, від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, від 08.06.2022 у справі № 362/643/21).
59. Таким чином, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.
60. Проте скаржник у касаційній скарзі у контексті положень пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України не навів вагомих і достатніх аргументів, які би дійсно свідчили про обґрунтованість необхідності відступу від висновку Верховного Суду у вказаній ним постанові, а саме не доведено наявності причин для такого відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення; зміна суспільного контексту). Аргументи скаржника у відповідній частині фактично ґрунтуються на власних запереченнях висновків Верховного Суду, викладених у зазначеній скаржником постанові; у свою чергу вони не містять фундаментальних обґрунтувань щодо підстав для відступу від правової позиції, вміщеної в такій постанові. До того ж, доводи скаржника зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлення інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень і ухвалення нового рішення про задоволення позову.
61. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
62. Щодо доводів касаційної скарги прокурора із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.
63. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
64. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність / відсутність подібності правовідносин та наявність / відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
65. Верховний Суд враховує, що у касаційній скарзі в обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права (частину сьому статті 2, статтю 3 Закону України "Про публічні закупівлі"), оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, стосовно неправомірного поділу предмету закупівлі з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів.
66. Крім того, за доводами скаржника судами попередніх інстанцій неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права (статей 3, 17, 29, 31 Закону України "Про публічні закупівлі", пункт 4 частини другої статті 6, пункт 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції") у зв`язку із відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання визнання недійсним договору закупівлі через невідхилення замовником тендерної пропозиції учасників торгів з підстав вчинення узгоджених антиконкурентних дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).
67. Відтак, колегія суддів враховує, що з огляду на відсутність висновку щодо застосування зазначених скаржником норм у контексті спірних правовідносин, необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права як необхідної умови для надання висновку.
68. Так, прокурор зазначає, що відповідачем-1 всупереч зазначеним вище нормам Закону України "Про публічні закупівлі", Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016 за № 454, а також Закону України "Про захист економічної конкуренції" здійснено поділ предмету закупівлі робіт "Капітальний ремонт дороги від житлового будинку № 160-Г до житлового будинку № 162-Ж по вул. Академіка Павлова (внутрішньоквартальні дороги та тротуари)" на дві закупівлі UA-2020-03-13-002668-b та UA-2020-03-19-000595-b, а також укладено договори від 13.03.2020 № 193 та від 19.03.2020 № 245 з відповідачем-2, який є суб`єктом господарювання, що протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пункту 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.
69. Відтак, прокурор вважає, що сукупна очікувана вартість закупівель UA-2020-03-13-002668-b та UA-2020-03-19-000595-b складає 2 127 232 грн, сукупна вартість цих закупівель відповідно до укладених договорів № 193 від 13.03.2020 та № 245 від 19.03.2020 складає 1 886 551,20 грн. В обох випадка сума закупівель перевищує 1,5 мільйона гривень та відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" мала б бути проведена відповідно до вимог зазначеного Закону.
70. При цьому суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачем-1 проведено процедуру закупівлі UА-2020-03-13-002668-b із закупівлі робіт "Капітальний ремонт дороги від житлового будинку № 160-Г до житлового будинку № 162-Ж по вул. Академіка Павлова (внутрішньоквартальні дороги та тротуари)", код за ДК 021:2015 - 45233000-9 - Будівництво, влаштовування фундаменту та покриття шосе, доріг. Очікувана вартість предмета закупівлі 1 063 616 грн
71. За результатами процедури закупівлі робіт UА-2020-03-13-002668-b між відповідачами було укладено договір будівельного підряду від 13.03.2020 № 193.
72. Відповідно до пункту 3.1. зазначеного договору загальна вартість робіт за договором складає 949 275,60 грн.