ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/2876/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Краснов Є. В., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника Генерального прокурора
на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 у справі
за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України
до: 1) Одеської обласної державної адміністрації;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1) Державне підприємство "Адміністрація морських портів України",
2) Міністерство інфраструктури України (наразі - Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України),
про визнання незаконним та скасування розпорядження від 16.01.2016 № 21/А-2016, визнання недійсним договору оренди від 17.02.2016.
У судовому засіданні взяли участь: прокурор - Голуб Є. В., представники Кабінету Міністрів України - Бєльський-Панасюк О. О. та Литвин А. А., представник Одеської обласної державної адміністрації - Кравцов Р. В., представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" - Войцеховський О. В. та Чугунов М. В., представник Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" - Донченко Н. С., представник Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України - Шевченко О. В.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У лютому 2017 року заступник Генерального прокурора України (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Одеської обласної державної адміністрації (далі - Одеська ОДА та/або відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" (далі - ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" та/або відповідач-2), в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати розпорядження Одеської ОДА від 16.01.2016 № 21/А-2016 "Про надання земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" в оренду на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)" (далі - розпорядження від 16.01.2016 № 21/А-2016);
- визнати недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки від 17.02.2016, укладений між Одеською ОДА і ТОВ "Енерго Продукт ЛТД", про надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0129 площею 4,46 га, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.02.2016 за № 13344819 (далі - договір оренди землі від 17.02.2016).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122755400:01:002:0129 знаходиться в акваторії Аджалицького лиману та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 № 1073 "Про межі акваторії морського порту Южний" (наразі назву постанови змінено на: "Про межі акваторії морського порту Південний", далі - постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 № 1073) надана в користування Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "Адміністрація морських портів України") як акваторія морського порту Южний, така земельна ділянка відповідно до положень пункту 2 частини другої статті 1 Закону України "Про морські порти України", статті 5 Водного кодексу України (далі - ВК України) належить до водних об`єктів загальнодержавного значення.
Оскільки відповідно до положень статті 14 ВК України, статті 8 Закону України "Про морські порти України" розпорядження акваторією морських портів здійснюється на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Одеська ОДА не мала законних підстав для передачі спірної земельної ділянки в користування ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" відповідно до оспорюваних розпорядження від 16.01.2016 № 21/А-2016 та укладеного на його виконання договору оренди землі від 17.02.2016.
Отже, за твердженням Прокурора, спірне розпорядження від 16.01.2016 № 21/А-2016 прийнято Одеською ОДА з перевищенням повноважень, всупереч вимогам статті 19 Конституції України, пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статті 5, пунктів 2, 14-1 частини першої статті 14 ВК України, пункту 2 частини першої статті 1, пунктів 9, 14 частини першої статті 8, статті 23 Закону України "Про морські порти України", статті 20, частини четвертої статті 59, статті 79, частини другої статті 124, частин другої, третьої статті 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), частини другої статті 2, частини другої статті 6, статті 15 Закону України "Про оренду землі", частини другої статті 2, частини другої статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та порушує виключне право власності держави на розпорядження акваторією морського порту, яке реалізується через акти Кабінету Міністрів України.
При цьому, оскільки спірну земельну ділянку (акваторію морського порту) передано в оренду також без дотримання встановленого законодавством порядку зміни її цільового призначення, з порушенням порядку укладення договору оренди (не на конкурсних засадах) та без проведення нормативно-грошової оцінки землі, є правові підстави для визнання спірного договору оренди землі від 17.02.2016 недійсним на підставі положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
1.3. Одеська ОДА проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на відповідність спірного розпорядження від 16.01.2016 № 21/А-2016 та договору оренди землі від 17.02.2016 вимогам чинного законодавства. Одеська ОДА заперечила приналежність спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0129 до акваторії морського порту Южний. До того ж відповідачем-1 вказано на те, що під час відведення земельної ділянки у користування відповідача-2 не було порушено порядку зміни її цільового призначення.
1.4. ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" на обґрунтування заперечень проти позову посилалося на те, що спірна земельна ділянка не належить до акваторії морського порту Южний та служитиме основою для розміщення причалу. До того ж вказаним учасником судового процесу зазначено, що правомірність оспорюваного розпорядження від 16.01.2016 № 21/А-2016 встановлена в судових рішеннях Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/1106/16 та Господарського суду міста Києва у справі № 910/10646/16. Отже, на думку відповідача-2, оспорюване розпорядження від 16.01.2016 № 21/А-2016 прийнято, а договір оренди землі від 17.02.2016 укладено, відповідно до діючих правових норм. До того ж відповідачем-2 вказано на відсутність правових підстав для звернення Прокурора в інтересах держави з позовом у цій справі.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, розпорядженням Одеської ОДА від 08.07.2009 № 508/А-2009 "Про затвердження матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки в постійне користування державному підприємству "Морський торгівельний порт "Южний" затверджено матеріали вибору місця розташування земельної ділянки для забудови з метою забезпечення Державним підприємством "Морський торгівельний порт "Южний" (далі - ДП "Морський торгівельний порт "Южний") безпеки мореплавства в межах акваторії Аджалицького лиману Комінтернівського району Одеської області та надано дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки у постійне користування ДП "Морський торгівельний порт "Южний" орієнтовною площею 884,0 га під водою із земель водного фонду.
ДП "Морський торгівельний порт "Южний" 23.12.2009 укладено договір з проектною організацією Приватне підприємство "Геозем 8" щодо розробки проекту землеустрою щодо відведення порту земель водного фонду.
Документів, які б підтвердили погодження вказаного проекту з органами виконавчої влади у встановленому законом порядку, також не було надано ні суду першої інстанції під час розгляду спору, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 133-р "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту" (далі - розпорядження від 04.03.2013 № 133-р) та наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 № 163 "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства "Адміністрація морських портів України" внаслідок реорганізації державних підприємств морського транспорту, у тому числі ДП "Морський торгівельний порт "Южний" шляхом виділу, утворено ДП "Адміністрація морських портів України".
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 406 "Деякі питання акваторій морських портів" ДП "Адміністрація морських портів України" надано у користування акваторії морських портів, межі яких визначені Кабінетом Міністрів України, за умови недопущення передачі їх або їх частин іншим суб`єктам господарювання.
13.11.2015 Одеська ОДА прийняла розпорядження № 773/А-2015 "Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)", відповідно до якого було надано дозвіл ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років орієнтовною площею 4,46 га із земель водного фонду для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту).
На підставі вказаного розпорядження від 13.11.2015 № 773/А-2015 ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" замовлено та виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Розпорядженням Одеської ОДА від 01.12.2015 № 818/А-2015 внесено зміни до розпорядження голови Одеської ОДА від 13.11.2015 № 773/А-2015, згідно з яким у назві та тексті зазначеного розпорядження слова "для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту" замінено словами "для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту".
16.01.2016 Одеською ОДА було прийнято розпорядження № 21/А-2016, відповідно до пункту 1 якого було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" в довгострокову оренду на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту).
17.02.2016 між Одеською ОДА (орендодавець) і ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець на підставі розпорядження Одеської ОДА від 16.01.2016 № 21/А-2016 надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 4,4600 га, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Комінтернівський р-н, територія Новобілярської селищної ради (за межами населеного пункту). Земельна ділянка надається в оренду для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту (пункт 1.1 договору оренди землі від 17.02.2016).
У пункті 2 частини першої статті 14 ВК України визначено, що до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить розпорядження внутрішніми морськими водами, територіальним морем, а також акваторією морських портів.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про морські порти України" акваторія морського порту (портова акваторія) - визначена межами частина водного об`єкта (об`єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден.
Відповідно до частини першої статті 74 ВК України торгівельного мореплавства України організація та забезпечення безпеки мореплавства у морському порту покладаються на адміністрацію морських портів України.
Частинами першою-третьою статті 8 Закону України "Про морські порти України" передбачено, що межами морського порту є межі його території та акваторії.
Межі території морського порту визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України, виходячи з положень ЗК України.
Межі акваторій морських портів визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України без порушення меж акваторій суміжних морських рибних портів та річкових портів. Відведення акваторії морського порту (надання в користування) адміністрації морських портів України здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України відповідно до закону.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 № 1073 ДП "Морський торговельний порт "Южний" надано у користування акваторію в межах згідно з додатком, у тому числі Аджалицького лиману, за умови недопущення в подальшому передачі зазначеної акваторії або її частини іншим суб`єктами господарювання та доручено забезпечити безпеку мореплавства в межах акваторії, визначених у додатку.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 № 1356-р "Про надання державному підприємству "Морський торговельний порт "Южний" у постійне користування земельної ділянки" (далі - розпорядження від 07.10.2009 № 1356-р) ДП "Морський торгівельний порт "Южний" надано у постійне користування земельну ділянку, розташовану у межах наданої йому акваторії Аджалицького лиману, та доручено Одеській ОДА і Держкомзему забезпечити виконання цього розпорядження.
Згідно з розпорядженням від 04.03.2013 № 133-р внаслідок реорганізації державних підприємств морського транспорту, у тому числі ДП "Морський торгівельний порт "Южний" шляхом виділу, утворено ДП "Адміністрація морських портів України".
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 406 "Деякі питання акваторій морських портів" (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 406) ДП "Адміністрація морських портів України" надано у користування акваторії морських портів, межі яких визначені Кабінетом Міністрів України, за умови недопущення передачі їх або їх частин іншим суб`єктами господарювання.
Таким чином, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 № 1073 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 406, акваторія Аджалицького лиману морського порту Южний надана у користування ДП "Адміністрація морських портів України" у межах згідно з додатком за умови недопущення в подальшому передачі зазначеної акваторії або її частини іншим суб`єктам господарювання, зокрема акваторію морського порту Южний. У вказаній постанові визначено межі акваторії морського порту Южний, яка (в системі координат WGS-84) включає: акваторію Аджалицького лиману; водний простір, обмежений дугою кола радіусом 2 милі від будинку берегової радіолокаційної станції з координатами 46°36ʼ 03,3" північної широти, 31°01ʼ 19,4" східної довготи; акваторію якірної стоянки № 356, обмежену лініями, що з`єднують точки з такими координатами: 46°31ʼ 47,3" північної широти, 30°57ʼ 12,4" східної довготи; 46°32ʼ 47,3" північної широти, 31°59ʼ 55,4" східної довготи; 46° 31ʼ 59,3" північної широти, 31° 00ʼ 24,4" східної довготи; 46°30ʼ 53,3" північної широти, 31° 59ʼ 55,4" східної довготи; 46°30ʼ 13,3" північної широти, 30°58ʼ 06,4" східної довготи; 46°28ʼ 55,3" північної широти, 30°58ʼ 42,4" східної довготи; 46°28ʼ 35,3" північної широти, 30°57ʼ 48,4" східної довготи; 46°29ʼ 52,3" північної широти, 30°57ʼ 12,4" східної довготи; акваторію якірної стоянки № 357, обмежену лініями, що з`єднують точки з такими координатами: 46°34ʼ 29,3" північної широти, 31°00ʼ 42,4" східної довготи; 46°35ʼ 41,3" північної широти, 31°05ʼ 42,4" східної довготи; 46°35ʼ 04,3" північної широти, 31°05ʼ 54,4" східної довготи; 46°33ʼ 53,3" північної широти, 31°01 00,4" східної довготи; акваторію якірної стоянки № 358, обмежену лініями, що з`єднують точки з такими координатами: 46°33ʼ 47,3" північної широти, 31 03ʼ 54,4" східної довготи; 46°34ʼ 52,3" північної широти, 31°07ʼ 28,4" східної довготи; 46°34ʼ 33,3" північної широти, 31°09ʼ 06,4" східної довготи; 46°34ʼ 14,3" північної широти, 31°09ʼ 06,4" східної довготи; 46°32ʼ 53,3" північної широти, 31°06ʼ 18,4" східної довготи.
Судами попередніх інстанцій також установлено, що матеріали справи містять два експерті висновки, які суперечать один одному, а саме:
- висновок судової комісійної комплексної земельно-технічної експертизи з питань землеустрою Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 22.12.2017 № 17-1909, згідно з яким в результаті досліджень по взаємному місцю розташування меж акваторії порту, координати якої визначено постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 № 1073, та земельної ділянки площею 4,4600 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0129), розташованої за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Новобілярської селищної ради (за межами населеного пункту), що була надана в оренду відповідачу-2 згідно з розпорядженням від 16.01.2016 № 21/А-2016, встановлено, що земельна ділянка площею 4,4600 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0129) не входить до меж акваторії морського порту Южний, координати якої визначено вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 № 1073;
- висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 07.06.2017 № 1890/17-41, складений на підставі постанови старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 27.01.2017, згідно з яким земельна ділянка, кадастровий номер 5122755400:01:002:0129, площею 4,4600 га розташована в межах земельної ділянки площею 563,6509 га, які визначені при розробленні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ДП "Адміністрація морських портів України" у постійне користування для забудови з метою забезпечення безпеки мореплавства в межах акваторії Алжалицького лиману на території Комінтернівського району Одеської області.
Як убачається з матеріалів справи, в ході попереднього апеляційного перегляду справи судом апеляційної інстанції була призначено судова земельно-технічна експертиза, на вирішення якої поставлено наступні питання:
- чи входить земельна ділянка площею 4,4600 га, кадастровий номер 5122755400:01:002:0129, розташована за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Новобілярської селищної ради (за межами населеного пункту), що була надана в оренду ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" згідно з розпорядженням від 16.01.2016 № 21/А-2016 до акваторії Аджалицького лиману?
- чи накладається земельна ділянка площею 4,4600 га, кадастровий номер 5122755400:01:002:0129, розташована за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Новобілярської селищної ради (за межами населеного пункту), що була надана в оренду ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" згідно з розпорядженням від 16.01.2016 № 21/А-2016, у межах акваторії Аджалицького лиману, на земельну ділянку, передану у постійне користування ДП "Адміністрація морських портів України"?
- чи належить земельна ділянка площею 4,4600 га, кадастровий номер 5122755400:01:002:0129, розташована за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Новобілярської селищної ради (за межами населеного пункту), до меж акваторії морського порту Южний, координати якого визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 № 1073 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 406?.
За результатами проведення експертизи (висновок від 12.07.2022 № 15795) експерт Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Заслуж. проф. М. С. Бокаріуса дійшов висновків, що:
- земельна ділянка площею 4,4600 га, кадастровий номер 5122755400:01:002:0129, розташована за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Новобілярської селищної ради (за межами населеного пункту), що була надана в оренду ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" згідно з розпорядженням від 16.01.2016 № 21/А-2016, входить до акваторії Аджалицького лиману;
- земельна ділянка площею 4,4600 га, кадастровий номер 5122755400:01:002:0129, розташована за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Новобілярської селищної ради (за межами населеного пункту), що була надана в оренду ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" згідно з розпорядженням від 16.01.2016 № 21/А-2016 у межах акваторії Аджалицького лиману, накладається на земельну ділянку, передану у постійне користування ДП "Адміністрація морських портів України";
- земельна ділянка площею 4,4600 га, кадастровий номер 5122755400:01:002:0129, розташована за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Новобілярської селищної ради (за межами населеного пункту), належить до акваторії морського порту Южний, межі якої визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 № 1073 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 406.
За приписами статті 104 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
Як зазначалося вище, предметом позову у справі, що розглядається, є вимога Прокурора, заявлена в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Одеської ОДА і ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" про визнання незаконним і скасування розпорядження від 16.01.2016 № 21/А-2016 та визнання недійсним на майбутнє договору оренди землі від 17.02.2016.
3. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3.1. Справа розглядалася судами неодноразово.
3.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі № 910/2876/17 (суддя Марченко О. В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 (Станік С. Р. - головуючий, судді: Шаптала Є. Ю., Тарасенко К. В.) відмовлено у задоволенні позовних вимог.
3.3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції) виходив із відсутності порушених прав держави в особі Кабінету Міністрів України, а також безпідставність звернення Прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до суду з даним позовом.
Крім цього, суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 17.05.2023 у справі № 916/876/20 та від 24.05.2023 у справі № 916/875/20 висловив правову позицію про те, що оскільки рішення про надання земельної ділянки в оренду, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав особи, відновлення володіння, користування або розпорядження нею таким майном, як і визнання недійсним договору на майбутнє, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту порушеного права, яке потребуватиме додаткових засобів захисту.
4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
4.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 у справі № 910/2876/17, Прокурор звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі № 910/2876/17 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
4.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
4.3. На обґрунтування вказаних підстав касаційного оскарження Прокурор посилається на те, що судами попередніх інстанцій:
- застосовано положення статті 53 ГПК України та положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновків про застосування цих норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 910/3720/22, від 04.07.2023 у справі № 922/1394/21, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 453/183/18;
- не враховано висновки щодо застосування положень статей 226 ГПК України, вкладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 925/226/18, від 26.02.2019 у справі № 920/284/18, від 03.04.2019 у справі № 909/63/18, від 31.07.2019 у справі № 916/2914/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18 про те, що у разі встановлення судом відсутності підстав для представництва Прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати, і в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду);
- не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, про те, що вимоги до процесуальних документів і додатків до них визначає процесуальний закон;
- не враховано висновки щодо застосування положень статей 84, 178, 391, 393 ЦК України, статей 84, 122, 152, 155 ЗК України, статті 14 ВК України, викладені у постановах Вищого адміністративного суду України від 17.01.2013 у справі № К/9991/44727/12, від 04.08.2015 у справі № К/800/24618/14, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 915/1134/16, від 20.02.2019 у справі № 915/74/18, від 22.09.2021 у справі № 910/11648/19;
- не враховано висновки щодо ефективності позовних вимог про визнання незаконним і скасування рішення уповноваженого органу державної влади чи місцевого самоврядування (статті 15, 16, 393 ЦК України, статей 152, 155 ЗК України), викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21;
- не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 про те, що розірвання або припинення договору не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору.
4.4. Південна філія ДП "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту "Південний") у письмових поясненнях просить задовольнити касаційну скаргу, рішення та постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
4.5. ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
4.6. Кабінет Міністрів України у письмових поясненнях просить задовольнити касаційну скаргу, рішення та постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
4.7. Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України у письмових поясненнях просить касаційну скаргу задовольнити, рішення та постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Прокурора задовольнити.
5. Рух справи
5.1. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 24.04.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Прокурора, призначив розгляд касаційної скарги на 14.05.2024 та надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
5.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.05.2024 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 у справі № 910/2876/17 до 28.05.2024.
5.3. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.05.2024 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 у справі № 910/2876/17 до 18.06.2024.
5.4. Ухвалою від 18.06.2024 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду справу № 910/2876/17 за касаційною скаргою прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною четвертою статті 302 ГПК України.
Мотивуючи ухвалу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 підлягає уточненню у тому сенсі, що у разі встановлення судами відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, судам також необхідно надавати оцінку обґрунтованості (ефективності) обраного позивачем способу захисту порушеного права та/або інтересу задля дотримання принципів процесуальної економії та розгляду справи у розумні строки, які є складовою гарантій справедливого суду. Крім цього, шляхом надання розширеного тлумачення положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" з точки зору її застосування до справ, провадження у яких порушено (відкрито) до набрання чинності редакції ГПК України від 15.12.2017, і таку справу розглянуто по суті.
5.5. Ухвалою від 09.07.2024 Велика Палата Верховного Суду справу № 910/2876/17 повернула відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
5.6. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень частини шостої статті 303 ГПК України справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
6. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
У частині четвертій статті 300 ГПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
6.2. Насамперед Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2019 у цій справі № 910/2876/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 у справі № 910/2876/17, позов Прокурора було задоволено; визнано незаконним та скасовано розпорядження від 16.01.2016 № 21/А-2016; визнано недійсним на майбутнє договір оренди землі від 17.02.2016.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 (Берднік І. С. - головуючий суддя, судді: Суховий В. Г., Чумак Ю. Я.) рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 у справі № 910/2876/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Направляючи справу № 910/2876/17 на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 22.03.2023 вказав, що під час нового розгляду господарському суду необхідно, зокрема, перевірити обставини дотримання Прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а також встановлення наявності або відсутності бездіяльності цього органу після отримання відповідного звернення, що може слугувати достатнім аргументом для підтвердження підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі цього органу в суді.
Під час нового розгляду справи суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позовних вимог, у тому числі з огляду на відсутність порушення прав держави в особі Кабінету Міністрів України, а також безпідставність звернення Прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до суду з даним позовом.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник серед іншого зазначив, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме не враховано правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 910/3720/22, від 04.07.2023 у справі № 922/1394/21, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 453/183/18. Прокурор також акцентував увагу на тому, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки щодо застосування положень статей 226 ГПК України, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 925/226/18, від 26.02.2019 у справі № 920/284/18, від 03.04.2019 у справі № 909/63/18, від 31.07.2019 у справі № 916/2914/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18 про те, що у разі встановлення судом відсутності підстав для представництва Прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву слід вважати такою, що підписана особою, яка не має на це права, і в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).