ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/13174/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Кролевець О. А.,
за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,
представників учасників справи:
позивача - Медведський В. В.,
відповідача - Кузнецов І. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національної поліції України
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Шапран В. В., Андрієнко В. В., Буравльов С. І.
від 11.06.2024
за позовом Національної поліції України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"
про стягнення заборгованості,
1. Історія справи
Національна поліція України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення штрафних санкцій за порушення зобов`язань за договором № 151НП від 25.05.2022 про закупівлю форменого одягу (костюм (сорочка, брюки) в частині дотримання строків поставки товару у розмірі 19 704 697,99 грн, з яких 1 543 686,02 грн пені та 18 161 011,97 грн штрафу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 у справі № 910/13174/23 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на користь Національної поліції України 154 368,60 грн пені та 1 816 102,10 грн штрафу. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Національна поліція України звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 у справі № 910/13174/23 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 1 389 317,42 пені та 16 344 909,87 грн штрафу та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Постановою від 21.05.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 у справі № 910/13174/23.
25.05.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" подано заяву про ухвалення додаткового рішення, згідно із якою відповідач просив стягнути з Національної поліції України витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 20000,00 грн.
2. Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Додатковою постановою від 11.06.2024 Північний апеляційний господарський суд частково задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. Присудив до стягнення з Національної поліції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним розглядом справи № 910/13174/23.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції представником відповідача було надано відзив та заперечення на апеляційну скаргу, а також адвокат Кузнецов І. С. брав участь у судовому засіданні 21.05.2024;
- дослідивши поданий відповідачем відзив на апеляційну скаргу та заперечення колегія суддів встановила, що під час розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційного перегляду справи позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" фактично не змінювалася. Аргументи відзиву на апеляційну скаргу є подібними до аргументів, викладених у відзиві на позовну заяву. Тобто, правова позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" щодо суті спору вже була сформована до апеляційного перегляду справи, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається;
- зі змісту поданих Національною поліцією України заперечень щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про ухвалення додаткового рішення слідує, що в провадженні Північного апеляційного господарського суду перебуває(ла) значна кількість аналогічні спорів між позивачем та відповідачем, в яких досліджувалися подібні за змістом обставини, подавалися процесуальні документи, які є однотипними та ґрунтуються на одних і тих самих правових підставах та подібних доказах, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень (зокрема, у справах №910/13046/23, №910/13004/23, №910/14264/23). А тому, питання підготовки відзиву на апеляційну скаргу та заперечень (з огляду на їх неодноразове подання під час розгляду аналогічних спорів) не вимагає значних затрат часу та зусиль, оскільки відповідно до наявної у Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації адвокат Кузнецов І.С. є представником Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" під час розгляду аналогічних спорів;
- послуга з аналізу апеляційної скарги позивача, аналіз відповіді на відзив та відправлення вказаних процесуальних документів до суду поглинається підготовкою відзиву на апеляційну скаргу та заперечень, тому не вбачається підстав для здійснення окремої оплати цих послуг. До того ж, такі види послуг як направлення документів не потребують спеціальних знань у галузі права та не можуть бути віднесенні до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому витрати на здійснення вказаних робіт не можуть бути відшкодовані, як витрати на професійну правничу допомогу;
- водночас суд вважає, що участь адвоката Кузнецова І.С. у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 21.05.2024 у даній справі є дійсними та необхідними послугами у цій справі;
- керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи що справа не є складною (предметом даного спору є стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань за договором №151НП від 25.05.2022) суд вважає, що розмір заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 20000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, тому їх розмір є необґрунтованим;
- з огляду на зазначене, враховуючи, що у разі встановленого договором фіксованого розміру гонорару співмірність витрат оцінюється через співвідношення суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів (їх складності та необхідності), кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо, оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат та врахувавши заперечення позивача щодо заявленого їх розміру, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви відповідача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі та наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" розміру витрат на професійну правничу допомогу з 20000,00 грн до 8000,00 грн, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір витрат на правову (правничу) допомогу до 4000,00 грн.
Скаржник у якості підстав касаційного оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: судом апеляційної інстанції ухвалено додаткову постанову з порушенням частини 4 статті 126, частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 та від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17.
Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні, а додаткову постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
4. Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно із статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Верховний Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.