ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/372/23 (904/3898/18)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2024 (колегія суддів у складі: Верхогляд Т.А. - головуючий, Парусніков Ю.Б., Мороз В.Ф.)
за скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"
на дії, бездіяльність та рішення державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2018
у справі №904/372/23 (904/3898/18)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал"
до 1) Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"; 2) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - розпорядника майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал" арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича
про визнання одностороннього правочину недійсним та визнання відсутності права вимоги
в межах справи №904/372/23
за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Хід розгляду справи
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - Банк) та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (далі - Відповідач-2) про:
- визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Банком шляхом направлення на адресу Позивача вимоги від 02.08.2018 №Э.Upr1/3-626626 про сплату винагороди за користування кредитом по кредитному договору №DNHSLN103662 від 03.06.2013 (далі - Кредитний договір);
- визнання відсутності у Банка права вимоги до Позивача сплати за користування кредитом за Кредитним договором в редакції договору про внесення змін до цього договору від 15.12.2016;
- визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Відповідачем-2 шляхом направлення на адресу Позивача листа-повідомлення від 09.08.2018 №09-08/18 про розірвання Кредитного договору (в частині поруки Відповідача-2).
2. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2018 відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою.
3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2018 задоволено заяву Позивача про забезпечення позову: заборонено Банку та будь-яким особам в його інтересах вживати будь-яких заходів щодо звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором від 15.12.2016 №DNHSLNІ03662/DZ; заборонено Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" здійснювати будь-які перешкоди в користуванні / експлуатації та володінні Позивачем вантажними вагонами (згідно з переліком), вносити зміни до автоматизованого банка даних парку вантажних вагонів щодо власника вагонів у зв`язку з реалізацією Банком свого права заставодержателя щодо вагонів-хоперів для сипучих вантажів, об`єм кузова 110 м3 (для перевозки зерна), тип 950, модель 19-1970-01 (згідно з переліком).
4. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2023 передано справу за вказаним позовом для розгляду спору по суті в межах справи про банкрутство Позивача.
Стислий зміст заяви
5. Банк 10.11.2023 звернувся до господарського суду зі скаргою на дії, бездіяльність та рішення державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2018 (далі - Скарга), в якій просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лисенка Д.Б. (далі - Державний виконавець) від 13.06.2023 про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1;
- визнати протиправною бездіяльність Державного виконавця, яка полягає у нескладенні акта про доведення до відома рішення, що виконується у виконавчому провадженні НОМЕР_1;
- зобов`язати Державного виконавця скласти акт про доведення до відома рішення, що виконується у виконавчому провадженні НОМЕР_1, та винести постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 відповідно до частини 4 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження";
- визнати протиправними дії Державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з направлення 08.06.2023 до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
6. Скаргу мотивовано тим, що примусове виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2018 у справі №904/3898/18 про забезпечення позову мало б здійснюватися виключно відповідно до положень частини 4 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", доведення до відома боржника резолютивної частини рішення та складання акта в порядку, визначеному вказаною нормою, є певною гарантією того, що до відома боржника доведено резолютивну частину рішення, якою боржнику заборонили вчиняти певні дії. Проте матеріали виконавчого провадження не містять відповідного акта, що є порушенням процедури, встановленої зазначеним Законом щодо виконання рішень немайнового забороняючого характеру, та усуває підстави для застосування Державним виконавцем до Банка заходів відповідальності, у тому числі накладення штрафу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
7. 07.09.2018 державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Кузема Я.Г. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 з виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2018 у справі №904/3898/18 про забезпечення позову шляхом заборони Банку вживати заходи щодо звернення стягнення на предмет застави за Договором від 15.12.2016 №DNHSLNІ03662/DZ. Боржником є Банк, а стягувачем - Позивач. У пункті 2 постанови про відкриття виконавчого провадження зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
8. У постанові Центрального апеляційного господарського суду від 15.11.2022 у справі №904/1469/22 (яка набрала чинності 15.11.2022) встановлено, що вчинені Банком дії щодо реєстрації звернення стягнення 23.05.2022 свідчать про початок ним процедури позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, за результатами якої може бути здійснено звернення стягнення на заставлене майно відповідно до наведених норм законодавства.
9. Про вказані факти стягувач (ТОВ "Істейтглобал") повідомив державного виконавця листом від 13.06.2022, за наслідком чого державний виконавець прийняв постанову від 14.06.2022 у ВП НОМЕР_1 про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення на користь держави в сумі 5100 грн.
10. 13.06.2023 Державний виконавець прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_1, яку мотивовано тим, що боржник рішення суду не виконав, тому Державний виконавець 08.06.2023 направив повідомлення до органу досудового розслідування про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
11. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 у задоволенні Скарги відмовлено.
12. Ухвалу мотивовано тим, що Банк вчинив активні дії на порушення заборони, встановленої ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2018 у справі №904/3898/18, тому Державний виконавець правомірно застосував штрафні санкції до нього за порушення встановленої заборони. При цьому місцевий господарський суд виходів з того, що оскаржувані дії Державного виконавця направлені на виконання ухвали про заборону вчинення відповідних дій.
13. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2024 ухвалу господарського суду першої інстанції скасовано частково, ухвалено нове судове рішення, Скаргу задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову Державного виконавця від 13.06.2023 про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1; визнано протиправною бездіяльність Державного виконавця, яка полягає у нескладенні акта про доведення до відома боржника рішення, що виконується у виконавчому провадженні НОМЕР_1; визнано протиправними дії Державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з направлення 08.06.2023 до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення; у задоволенні Скарги в іншій частині відмовлено, в решті ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін.
14. Постанову мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів складання Державним виконавцем акта про доведення до відома боржника резолютивної частини ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2018 у справі №904/3898/18, тому Державний виконавець дійшов передчасного висновку про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження. Також апеляційний господарський суд виснував, що направлення Державним виконавцем до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення свідчить про порушення Державним виконавцем принципу співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями та порядку виконання рішення, яке забороняє боржнику вчиняти певні дії, визначеного частиною 4 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження".
15. Водночас господарський суд апеляційної інстанції зазначив, що у суду відсутні повноваження зобов`язувати вчинити дії, які за Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
16. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційного господарського суду та залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду.
17. Позивач зазначає, що господарський суд апеляційної інстанції всупереч вимогам частини 4 статті 75, частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України не врахував преюдиційні факти, встановлені під час розгляду Господарським судом Дніпропетровської області справи №904/1469/22 і Дніпропетровським окружним адміністративним судом справи №160/15184/23, щодо протиправності активних дій Банка, спрямованих на порушення заборон, встановлених ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 у цій справі.
18. Позивач погоджується з висновками господарського суду першої інстанції та вважає, що апеляційний господарський суд вдався до надмірного формалізму, попри зухвалі незаконні дії Банка, який є стороною в цій справі, брав у ній активну участь та знав текст відповідної ухвали про забезпечення позову, але розпочав процедуру звернення стягнення на об`єкт забезпечення (вагони).
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
19. Банк подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін.
20. Банк заперечує проти доводів Позивача про порушення господарським судом апеляційної інстанції вимог частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки наведені в касаційній скарзі цитати з судових рішень у справах №904/1469/22 і №160/15184/23 є правовою оцінкою, висновками судів з установлених обставин та не є обов`язковими для господарського суду.
21. Водночас Банк заперечує проти висновку судів про початок ним процедури позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, оскільки реєстрація ним 23.05.2022 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна звернення стягнення на предмет застави здійснена на виконання вимог статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" з метою реалізації гарантованого Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами України права на звернення до суду.
22. Банк наголошує, що виконавче провадження з виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 у цій справі мало б здійснюватися виключно відповідно до частини 4 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", а державний виконавець не наділений повноваженнями контролю виконання подібного роду судових рішень.
23. Крім того, Банк зауважує про відсутність порушення права Позивача, зважаючи на те, що позов у цій справі розглядався з 2018 року понад 5 років, а ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області: від 12.02.2024 задоволено заяву Позивача про відмову від позову, провадження у справі закрито, а від 05.03.2024 задоволено клопотання Банка про скасування відповідних заходів забезпечення позову.
Касаційне провадження
24. Ухвалою Верховного Суду від 17.06.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Позивача, призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
25. Відповідно до наказу голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2024 №261-кв суддя Пєсков В.Г. перебував у відпустці з 15.07.2024 по 19.07.2024. У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 16.07.2024 №32.2-01/1416 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Однак у період з 16.07.2024 до 19.07.2024 автоматичний розподіл не відбувся, оскільки не вистачало потрібної кількості суддів для розподілу справи, що підтверджується відповідними протоколами щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2024, 17.07.2024, 18.07.2024, 19.07.2019.
26. Згідно з протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 22.07.2024 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів: Картере В.І. - головуючий, доповідач, Пєсков В.Г., Огороднік К.М. Проте відповідно до наказу голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2024 №269-кв суддя Картере В.І. перебував у відпустці з 22.07.2024 по 05.08.2024.
27. З огляду на викладені обставини касаційний перегляд цієї справи здійснюється у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Позиція Верховного Суду
28. Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
29. Предметом касаційного перегляду є постанова апеляційного господарського суду, якою задоволено скаргу Позивача на дії, бездіяльність та рішення Державного виконавця у виконавчому провадженні з примусового виконання ухвали господарського суду (про забезпечення позову шляхом заборони вживати заходи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки) в частині: визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження; визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у нескладенні акта про доведення до відома боржника рішення, що виконується у виконавчому провадженні; визнання протиправними дій з направлення до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
30. У силу статей 129, 1291 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
31. Принцип обов`язковості судового рішення закріплений також у статтях 2, 18, 326 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.