ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 917/14/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі
за позовом заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Диканської селищної ради
до фізичної особи-підприємця Чугуєвця Віктора Миколайовича
про розірвання договорів оренди земельних ділянок, скасування державної реєстрації, повернення земельних ділянок.
У судовому засіданні взяв участь: прокурор - Валевач М. М. та представник відповідача - Нескородь В. М.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У січні 2022 року заступник керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Полтавської області в інтересах держави в особі Диканської селищної ради з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Чугуєвець Віктора Миколайовича (далі - відповідач та/або ФОП Чугуєвець В. М.) про:
розірвання договору оренди землі від 27.12.2012, укладеного між Диканською районною державною адміністрацією Полтавської області та ФОП Чугуєвець В. М., щодо земельної ділянки кадастровий номер 5321084500:00:001:0061 площею 19,1081 га, розташованої на території колишньої Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області за межами населеного пункту, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки;
розірвання договору оренди землі від 27.12.2012, укладеного між Диканською районною державною адміністрацією Полтавської області та фізичною особою-підприємцем Чугуєвець В. М., щодо земельної ділянки кадастровий номер 5321084500:00:003:0184 площею 29,2162 га, розташованої на території колишньої Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області за межами населеного пункту, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки.
1.2. Прокурор на обґрунтування позовних вимог посилався на те, що земельні ділянки: з кадастровим номером 5321084500:00:001:0061 площею 19,1081 га та кадастровим номером 5321084500:00:003:0184 площею 29, 2162 га (далі - спірні земельні ділянки), які перебувають в оренді ФОП Чугуєвець В. М., упродовж 2020- 2021 років використовувались з порушенням вимог статті 19, частин першої, п`ятої статті 20, частин першої, третьої статті 22, частини першої статті 96 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 37 Закону України "Про охорону земель", статей 13, 25 Закону України "Про оренду землі", статті 1 Закону України "Про землеустрій", а також інших нормативно-правових актів та пунктів 15, 17, 31 договорів оренди землі від 27.12.2012.
Як зазначає Прокурор, спірні земельні ділянки віднесені до земель сільськогосподарського призначення, є сіножатями та пасовищами, можуть використовуватися лише у межах вказаного виду користування, однак, використовувалися як рілля, що є порушенням умов договорів оренди землі від 27.12.2012 та норм чинного законодавства, відтак і підставою для розірвання вказаних договорів, через використання орендованих земельних ділянок не за цільовим призначенням.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 27.12.2012 між Диканською районною державною адміністрацією, в особі голови Оніщенка Ю. В. та ФОП Чугуєвець В. М. укладено договір оренди землі № 1007, відповідно до пунктів 1, 2, 8 якого, Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту в адміністративних межах Петро-Давидівської сільської ради Диканського району. В оренду передано земельну ділянку кадастровий номер 5321084500:00:001:0061 площею 19, 1081 га (пасовища). Договір укладено на 25 років (далі - договір № 1007).
Відповідно до пункту 15 договору № 1007, земельна ділянка передана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно з пунктом 16 договору № 1007, цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.
Відповідно до пункту 17 договору № 1007 умови збереження стану об`єкта оренди: дотримуватися вимог нормативних актів щодо порядку користування землями сільськогосподарського призначення.
Договір № 1007 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 06.05.2014 за № 5555260.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 16.09.2019 № НВ-5314278412019, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5321084500:00:001:0061 01.01. - для введення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення та вид використання земельної ділянки - для введення товарного сільськогосподарського виробництва.
09.02.2021 між Диканською селищною радою (орендодавець) та Чугуєвець В. М. (орендар) укладено додаткову угоду до договору № 1007, якою збільшено розмір орендної плати за користування земельною ділянкою до 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 21 608,03 грн на рік.
27.12.2012 між Диканською районною державною адміністрацією, в особі голови Оніщенка Ю. В. та ФОП Чугуєвець В. М. укладено договір оренди землі № 1008, згідно з пунктами 1, 2, 8 якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту в адміністративних межах Петро-Давидівської сільської ради Диканського району. В оренду передано земельну ділянку кадастровий номер 5321084500:00:003:0184 площею 29,2162 га (сіножаті). Договір укладено на 25 років (далі - договір № 1008).
Відповідно до пункту 15 договору № 1008 земельна ділянка передана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно з пунктом 16 договору № 1008, цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.
Відповідно до пункту 17 договору № 1007 умови збереження стану об`єкта оренди: дотримуватися вимог нормативних актів щодо порядку користування землями сільськогосподарського призначення.
Договір № 1008 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 06.05.2014 за № 5556016.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 25.06.2013 № НВ-5300412342013, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5321084500:00:003:0184 01.01. - для введення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення та вид використання земельної ділянки - для введення товарного сільськогосподарського виробництва.
09.02.2021 між Диканською селищною радою (орендодавець) та Чугуєвець В. М. (орендар) укладено додаткову угоду до договору № 1008, якою збільшено розмір орендної плати за користування земельною ділянкою до 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 43 018,40 грн на рік.
29.09.2020 Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта - земельної ділянки № 896-ДК/0797/АП/09/01/-20, яким встановлено, що на спірних земельних ділянках, які знаходяться за межами населеного пункту в адміністративних межах колишньої Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області, виявлено посіви сільськогосподарської культури кукурудзи. Вказані земельні ділянки перебувають в оренді ФОП Чугуєвець В. М. на підставі договорів оренди від 27.12.2012, укладених терміном на 25 років. В акті зазначено, що ФОП Чугуєвець В. М. використовує спірні земельні ділянки з порушенням статті 37 Закону України "Про охорону земель", вимог пункту "г" частини першої статті 20 Закону України "Про землеустрій", статті 15 Закону України "Про оренду землі", так як зміну істотних умов договорів оренди землі від 27.12.2012 не здійснено. Будь-які додаткові угоди до договорів оренди землі від 27.12.2012 відсутні.
20.09.2021 робочою групою з аудиту земель сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення на території Диканської селищної ради, створеної розпорядженням селищного голови від 14.04.2021 № 50-од, виявлено розорювання земельних ділянок на орієнтовних площах 9 га на земельній ділянці з кадастровим номером 5321084500:00:001:0061 та 11 га на земельній ділянці з кадастровим номером 5321084500:00:003:0184, а також вирощування на них сільськогосподарських культур кукурудзи, що знайшло своє відображення в актах обстеження стану та використання земельних ділянок від 20.09.2021, складених робочою групою з аудиту земель сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення на території Диканської селищної ради.
3. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.11.2023 у справі № 917/14/22 (суддя Солодюк О. В.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 ( Здоровко Л. М. - головуючий, судді: Лакіза В. В., Фоміна В. О.) у позові відмовлено.
3.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що Прокурором не доведено та не надано належних доказів, які б свідчили про порушення ФОП Чугуєвець В. М. положень статті 19, частин першої, п`ятої статті 20, частин першої, третьої статті 22, частини першої статті 96 ЗК України, статті 37 Закону України "Про охорону земель", статей 13, 25 Закону України "Про оренду землі", статті 1 Закону України "Про землеустрій", а також інших нормативно-правових актів та пунктів 15, 17, 31 договорів оренди землі від 27.12.2012.
4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
4.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.11.2023 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі № 917/14/22, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення та постанову, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Прокурора задовольнити в повному обсязі; судові витрати за подання позову, апеляційної та касаційної скарги у справі покласти на відповідача; відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір за подання касаційної скарги.
4.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.3. На обґрунтування наведеної підстави касаційного оскарження, скаржник зазначає, що рішення та постанова підлягають скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 32, 33- 37 ЗК України, статей 11, 13, 14, 76- 79, 86, 236, 316 ГПК України, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення про відмову в задоволенні позову Прокурора.
Скаржник наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій:
не враховано висновки щодо застосування статей 31, 33- 37 ЗК України відносно використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення виключно в межах вимог, встановлених для певного виду використання, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 та постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17, від 22.01.2020 у справі №468/1498/17-ц, від 16.01.2024 у справі № 905/5/21;
не враховано висновки щодо застосування статей 13, 15, 24, 25 Закону України "Про оренду землі", статей 35, 37 Закону України "Про охорону земель", викладені у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17, від 12.12.2019 у справі № 904/1054/19, від 22.01.2020 у справі № 468/1498/17-ц, від 18.04.2023 у справі № 927/879/21, від 02.11.2022 у справі № 922/3473/21;
не враховано висновки щодо застосування положень статей 35- 37 Закону України "Про охорону земель", викладені Верховним Судом у постановах від 25.05.2022 у справі № 922/1135/21 та від 16.01.2024 у справі № 905/5/21;
застосовано положення статей 73- 79, 86, 98 ГПК України без врахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 та постановах Верховного суду від 12.12.2019 у справі № 904/1054/19, від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17.
У контексті наведених доводів скаржник звертає увагу на те, що виходячи з умов договорів № 1007 та № 1008, та додаткових угод до них, сторони погодили, що предметом спірних договорів є земельні ділянки комунальної форми власності сільськогосподарського призначення, які за видом угідь відносяться до пасовищ та сіножатей. Зміни до договорів № 1007 та № 1008 щодо виду угідь не вносилися.
Зазначене не дає права відповідачу, без внесення відповідних змін до договорів № 1007 та № 1008, використовувати спірні земельні ділянки як рільні землі, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 20 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33- 37 цього Кодексу.
Отже, спірні земельні ділянки продовжують відноситися до сіножатей і пасовищ, та відповідно мають використовуватися виключно для сінокосіння і випасання худоби.
Водночас судами помилково застосовано закон, який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а саме положення частини четвертої та п`ятої статті 111 ЗК України, внаслідок чого було підмінене поняття "використання земель в межах певного виду використання" та "обмеження у використанні земель".
Обов`язок землекористувачів використовувати земельні ділянки сільськогосподарського призначення виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлюється статтями 31, 33- 37 ЗК України, та не є обмеженням у розумінні положень статті 111 ЗК України.
З матеріалів справи вбачається, що держава в особі Диканської селищної ради, як власник земельної ділянки та орендодавець за договорами № 1007 та № 1008, висловила чітку позицію щодо користування спірними земельними ділянками з видом угідь - сіножаті та пасовища, а орендар, із зазначеними умовами договорів оренди погодився та зобов`язався їх виконувати.
Проте відповідач використовує спірні земельні ділянки не за цільовим призначенням та з порушенням природоохоронного режиму використання земель, що є порушенням статті 37 Закону України "Про охорону земель", статті 96 ЗК України, а також пунктів 15, 17, 31 договорів № 1007 та № 1008, що є підставою для задоволення позову Прокурора.
З актів обстеження стану та використання спірних земельних ділянок від 20.09.2021 вбачається, що робочою групою виявлено розорювання спірних земельних ділянок на орієнтованих площах 9 га на земельній ділянці з кадастровим номером 5321084500:00:001:0061 та 11 га на земельній ділянці з кадастровим номером 5321084500:00:003:0184, а також вирощування на них сільськогосподарських культур - кукурудзи.
З урахуванням вказаного, скаржник наголошує на тому, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є помилковими, оскільки на час проведення перевірки та складення акта від 29.09.2020 та актів обстеження стану використання спірних земельних ділянок від 20.09.2021, які ніким не оскаржені, відповідачем істотно порушено умови договорів № 1007 та № 1008, що є підставою для їх розірвання в односторонньому порядку.
Скаржник також звертає увагу на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано того факту, що відповідач, використовуючи спірні земельні ділянки як рільні землі (рілля), фактично сплачує орендну плату як за землі для сінокосіння і випасання худоби (сіножаті та пасовища).
4.4. ФОП Чугуєвець В. М. у відзиві просить касаційну скаргу відхилити, рішення та постанову - залишити без змін.
5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.3. Предметом позову у цій справі є вимоги про розірвання договорів № 1007 та № 1008, скасування державної реєстрації, повернення земельних ділянок, з огляду на те, що спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які перебувають в оренді ФОП Чугуєвець В. М., з видом використання як сіножаті та пасовища у 2020- 2021 роках фактично використовувалися орендарем як рілля, тобто з огляду на неправомірну зміну відповідачем виду використання земельних ділянок в межах однієї категорії цільового призначення - землі сільськогосподарського призначення.