ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
справа №127/11483/18
провадження № 51-1297км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 січня 2024 рокупостановлені стосовно
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Володимирівка Іллінецького району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України (далі - КК),
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_2 ),
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК,
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Миронівка Київської області, жителя АДРЕСА_3 ),
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2023 року ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 визнані винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК та призначено кожному покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі статті 75 КК їх звільнено від відбування призначених покараннь з іспитовим строком 3 роки та покладено на них обов`язки, передбачені статтею 76 КК.
Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_8 разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у невстановленому місці та в невстановлені дату та час за спільною домовленістю вирішили вчинити пограбування, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.
Задля реалізації вищевказаного злочинного умислу, вказані особи за допомогою мобільного телефону, який перебував у їхньому користуванні, під приводом продажу мобільного телефону марки "iPhone" за грошові кошти в сумі 5100 грн, домовились про зустріч, що мала відбутись 27 січня 2018 року близько 11 години поблизу буд. АДРЕСА_4 з раніше невідомим їм ОСОБА_9 .
Після чого, реалізовуючи спільний злочинний умисел, рухаючись по вул. Лялі Ратушної в м. Вінниці на легковому автомобілі марки "AUDI" моделі "A6", номерний знак литовської реєстрації " НОМЕР_2" під керуванням ОСОБА_6, помітили раніше невідомого їм ОСОБА_9 .
Після чого, ОСОБА_7 разом із ОСОБА_8, заздалегідь вийшли з автомобіля. В свою чергу, ОСОБА_6, повільно продовживши рух автомобілем, проїхав повз потерпілого ОСОБА_9 та, розмовляючи з останнім по телефону, описав до якого авто необхідно йому підійти. В той час, коли потерпілий, будучи впевненим, що ОСОБА_6 шукає місце, щоб зупинити автомобіль, почав рухатись за машиною, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_8, реалізовуючи спільний злочинний умисел, направлений на вчинення відкритого викрадення чужого майна, маючи на меті матеріально збагатитись, з корисливих спонукань, керуючись жагою до легкої наживи, підбігли ззаду до ОСОБА_9 . Після чого, не говорячи, почали завдавати удари руками та ногами в голову та тулуб потерпілого, чим спричинили йому тілесні ушкодження які не являлись небезпечними для життя.
В подальшому, скориставшись тим, що потерпілий від завданих ударів був дезорієнтований, ОСОБА_7 вирвав із його рук матерчату сумку коричневого кольору, в якій знаходились курячі яйця у кількості 10 шт вартістю 27 грн, м`ясо свиняче вагою 2,5 кг вартістю 250 грн, буханка хліба вартістю 15 грн та рибини "Карась" вагою 200 гр вартістю 5 грн.
В свою чергу, ОСОБА_6, реалізовуючи спільний злочинний умисел, керуючи автомобілем марки "AUDI" моделі "A6", номерний знак литовської реєстрації " НОМЕР_2", спостерігаючи за діями ОСОБА_7 та ОСОБА_8, спрямованими на відкрите заволодіння чужим майном, зупинився поблизу місця скоєння злочину і до повернення останніх знаходився за кермом вказаного автомобіля з увімкненим двигуном, з метою швидкого залишення місця події.
Заволодівши вищезазначеним майном, ОСОБА_7 разом із ОСОБА_8 побігли до автомобіля марки "AUDI" моделі "А6", номерний знак литовської реєстрації " НОМЕР_2", за кермом якого перебував ОСОБА_6 .
Після того, як ОСОБА_8 разом з ОСОБА_7 сіли до салону вищевказаного автомобіля, ОСОБА_6 одразу ж розпочав рух автомобілем та на великій швидкості залишив місце події.
У подальшому ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 розпорядились викраденим майном на власний розсуд, чим завдали матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_9 на суму 297 грн.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 січня 2024 рокувирок Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2023 року залишено без змін.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 січня 2024 року. При цьому посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Зокрема, засуджений наполягає на тому, що не причетний до вчинення злочину, оскільки постійно знаходився в автомобілі, при собі не мав мобільного телефону, жодних протиправних дій, направлених на заподіяння тілесних ушкоджень з метою заволодіння майном потерпілого, не вчиняв, корисливої мети не мав.
Зазначає про порушення його права на захист під час затримання.
Вважає недопустимим доказом протокол огляду місця події від 27 січня 2018 року.
Указує на те, що суд першої інстанції безпосередньо не досліджував, але послався як на доказ його винуватості, на диски з файлами з виїмкою по мобільному оператору ТОВ "Лайфселл" та ПрАТ "Київстар". Крім того, дані диски не були долучені до матеріалів провадження, та стороні захисту в порядку статті 290 КПК не відкривались.
Зазначає про те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), не містить відповідей на всі доводи апеляційної скарги.
Вважає безпідставною відмову суду апеляційної інстанції у задоволенні його клопотань про повторний допит обвинувачених, потерпілого та дослідження письмових доказів.
Вказує, що з урахуванням положень пункту 5 частини 2 статті 412 КПК судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, адже провадження здійснено за відсутності потерпілого. Зазначає про те, що матеріали кримінального провадження не містять підтвердження отримання потерпілим інформації про судове засідання, а апеляційний суд не з`ясував у учасників апеляційного розгляду можливості проведення розгляду без участі потерпілого.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав свою касаційну скаргу з підстав, зазначених у ній.
Прокурор у судовому засіданні просив залишити касаційну скаргу засудженого без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Інших учасників було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не зʼявилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, засудженого та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.