ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 293/956/22
провадження № 61-1887св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів:Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Черняхівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 21 червня 2023 року у складі судді Проценко Л. Й. та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Трояновської Г. С., Шевчук А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Черняхівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він є громадянином Китайської Народної Республіки. Із середини січня 2020 року проживав разом з відповідачкою однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вів з нею спільне господарство. Під час спільного проживання ОСОБА_2 завагітніла від нього та ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку. Після народження дитини у них з відповідачкою почали виникати сварки і позивач був змушений залишити сім`ю.
Як з`ясувалося пізніше, позивачка зареєструвала дитину, вказавши в графі "батько" неіснуючу людину з прізвищем ОСОБА_3 . Оскільки він не записаний батьком дитини, тому змушений звертатись до суду.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просив визнати його батьком дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 21 червня 2023 року позов задоволено.
Визнано ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина Китайської Народної Республіки батьком дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (номер актового запису 1724 від 06 липня 2021 року, здійснений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Житомирі Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що призначення судової молекулярно-генетичної експертизи є необхідним у цій конкретній справі, проте така експертиза не була проведена внаслідок навмисного ухилення ОСОБА_2 від її проведення.
Суд вказав, що ухилення відповідачки від подання експертам необхідних матеріалів, відповідно до вимог статті 109 ЦПК України, є підставою для визнання факту, для з`ясування якого призначалась експертиза
При цьому суд також взяв до уваги подані позивачем фотографії та відеоматеріали, які доводять факт спільного виховання та утримання дитини сторонами у справі.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 звернулась до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 25 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 21 червня 2023 року- без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.
Узагальнені доводи касаційної скарги
24 січня 2024 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 21 червня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 грудня 2023 року.
У касаційній скарзі заявниця просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення у справі, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Заявниця, зокрема, посилається на те, що висновки судів про ухилення її від участі у проведенні судової молекулярно-генетичної експертизи є помилковими, а суд першої інстанції належним чином не повідомляв її про розгляд клопотань та про призначення експертизи у цій справі.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою,витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції та зупинено дію оскаржуваних судових рішень.
05 березня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, є громадянином Китайської Народної Республіки.
З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00036989496 від 27 вересня 2022 року вбачається, що ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . Актовий запис про народження від 06 липня 2021 року № 1724 зареєстрований реєстратором Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький). Відомості про батька: ОСОБА_3, мати: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1 . Відомості про батька вказані відповідно до частини першої статті 135 СК України (за вказівкою матері). Актовий запис складено без присутності заявника. Заяву подано матір`ю дитини в електронній формі відповідно до надання комплексної послуги "єМалятко", затвердженого постановою КМУ від 10 липня 2019 року № 691. Спосіб отримання свідоцтва: засобами поштового зв`язку за рахунок заявника.
На підтвердження доводів позовної заяви ОСОБА_1 надано суду спільні фотознімки, відеоматеріали, на яких зображені сторони з дитиною ОСОБА_4 .
Згідно з довідкою-характеристикою, виданою Селецьким старостинським округом Черняхівської селищної ради Житомирської області від 04 серпня 2022 року № 75, ОСОБА_2 на дату звернення проживає на території Селецького старостинського округу разом з дітьми: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_2 без реєстрації. Компроментуючих матеріалів на ОСОБА_2 до старостинського округу не надходило.
Згідно з повідомленням Селецького старостинського округу Черняхівської селищної ради Житомирської області від 15 вересня 2022 року № 102 в Селецькому старостинському окрузі взагалі відсутні відомості про проживання на території округу громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 . З будь-якими письмовими зверненнями даний громадянин до старостинського округу не звертався.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 125 СК якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду (частина перша статті 128 СК України).
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.
У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц зазначено, що СК України не визначає особливостей предмету доказування у цій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.