ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2024 року
м. Київ
справа № 473/3772/18
провадження № 51-1261 км 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6,
виправданого ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 18 січня 2024 року стосовно
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1,
виправданого у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі-КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області вироком від 29 грудня 2022 року, залишеним без змін ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 18 січня 2024 року, визнав ОСОБА_7 невинуватим і виправдав у зв`язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що 14 липня 2018 року приблизно о 08:00 він, керуючи технічно несправним автомобілем "ЗАЗ 1102", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись автодорогою Р-55 "Одеса-Вознесенськ-Новий Буг", порушив вимоги пунктів 2.3 "б", 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем "ВАЗ 21083", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_8, внаслідок чого пасажир автомобіля "ЗАЗ 1102" ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, від яких помер, водій автомобіля "ВАЗ 21083" ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнями до неї прокурор, не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції:
- не перевірив усіх доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення;
- не взяв до уваги докази, які підтверджують порушення ОСОБА_7 пунктів 2.3 "б", 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху, та дійшов помилкового висновку про недоведеність винуватості обвинуваченого в інкримінованому кримінальному правопорушенні;
- врахував висновок експерта, який не містить категоричного твердження щодо відсутності невідповідностей в діях обвинуваченого та технічної неможливості запобігти дорожньо-транспортній пригоді (далі - ДТП);
- не мотивував свого рішення в частині неможливості призначення повторної експертизи.
На думку прокурора, наведені обставини призвели до постановлення ухвали, яка не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
На касаційну скаргу захисник ОСОБА_6 подав письмове заперечення, в якому, із наведенням відповідних аргументів, просив відмовити прокурору в задоволенні касаційної скарги, судові рішення стосовно ОСОБА_7 - залишити без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Захисник і виправданий заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора, просили залишити оскаржуване судове рішення без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Частиною 2 ст. 419 КПК визначено, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Прокурор у поданій касаційній скарзі зазначає про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції про виправдання ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК, не проаналізував наявні в справі докази, постановив ухвалу з істотним порушенням вимог КПК.
Проте Суд із такими доводами не погоджується з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених ст. 284 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Положенням ст. 17 КПК визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, зробив аналіз зібраних у кримінальному провадженні доказів та дійшов висновку про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом допустимими й достатніми доказами винуватість ОСОБА_7 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.