ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 552/2475/22
провадження № 51-2203 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Полтавського апеляційного судувід 13 березня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022170430001100, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, раніше судимого, востаннє за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 січня 2022 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, з урахуванням ч. 5 ст. 72 КК України звільненого 18 квітня 2022 року по відбуттю покарання, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Зміст судових рішень та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Київського районного суду м. Полтави від 03 жовтня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати з 15 березня 2023 року.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів та процесуальних витрат.
Вироком Полтавського апеляційного судувід 13 березня 2024 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано таухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 призначено за ч. 4 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 23.11.2022, в період часу близько з 11 год 25 хв. до 13 год 26 хв., перебуваючи в будинку АДРЕСА_3, діючи умисно, таємно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливим мотивом, спрямованим на заволодіння чужим майном, скориставшись тимчасовою відсутністю господарів, шляхом використання "відмички" відкрив двері та проник до квартири АДРЕСА_4, у якій проживала ОСОБА_8, звідти викрав майно на загальну суму 4 850 грн, яким розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.
Також, 20.12.2022, в період часу з 10 год 45 хв. до 12 год 04 хв., ОСОБА_7, перебуваючи в корпусі АДРЕСА_5, діючи умисно, таємно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливим мотивом, спрямованим на заволодіння чужим майном, шляхом використання "відмички" відкрив двері та проник до квартири АДРЕСА_6, у якій проживає ОСОБА_9, звідти викрав майно на загальну суму 31 243,56 грн, яким розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.
Крім цього, 09.02.2023, в період часу з 13 год 31 хв. до 15 год 09 хв.,
ОСОБА_7, перебуваючи в будинку АДРЕСА_7, де діючи умисно, таємно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливим мотивом, спрямованим на заволодіння чужим майном, скориставшись тимчасовою відсутністю господарів, шляхом використання "відмички" відкрив двері та проник до квартири АДРЕСА_8, у якій проживає ОСОБА_10, звідти викрав майно на загальну суму 68 328,2 грн, яким розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.
Також, 02.03.2023, в період часу з 11 год 13 хв. до 12 год 06 хв., ОСОБА_7, перебуваючи в корпусі АДРЕСА_9, діючи умисно, таємно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливим мотивом, спрямованим на заволодіння чужим майном, скориставшись тимчасовою відсутністю господарів, шляхом використання "відмички" відкрив двері та проник до квартири АДРЕСА_10, у якій проживає ОСОБА_11, звідти викрав майно на загальну суму 34 629,97 грн, яким розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить вирок апеляційного суду змінити, призначивши ОСОБА_7 із застосуванням положень ст. 69 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Стверджує, що вказаний суд, в порушення загальних засад призначення покарання, в повній мірі не врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу ОСОБА_7, обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які його обтяжують. Також зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано визнав невмотивованим твердження місцевого суду про визнання обставиною, що пом`якшує покарання, - часткове відшкодування матеріальних збитків потерпілим. На думку захисника, суд дійшов до безпідставного висновку про відсутність кількох обставин, що пом`якшують покарання, тому оскаржуване судове рішення є невмотивованим та незаконним.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просила вирок апеляційного суду залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно приписів ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікація дій за ч. 4
ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Зі змісту скарги захисника вбачається, що вона порушує питання про недотримання апеляційним судом визначених законом вимог, які стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Статтями 50і 65 ККУкраїни передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.