Постанова
Іменем України
01 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 359/9617/21
провадження № 61-5173св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради, служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, служба у справах дітей та сім`ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, треті особи: служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради, служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, служба у справах дітей та сім`ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини і спілкуванні з нею.
Позов мотивовано тим, що 14 червня 2014 року позивач уклав шлюб із ОСОБА_2 . Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 . Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2020 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Після розірвання шлюбу малолітній син - ОСОБА_3 проживає разом зі своєю матір?ю - ОСОБА_2 .
Позивач зазначав, що спільно не проживав із ОСОБА_2 з 01 червня 2019 року, робив все можливе, щоб припинення шлюбних відносин жодним чином не вплинули на емоційний стан спільної дитини. У силу неприязних стосунків із ОСОБА_2 позивач досить часто не мав можливості домовитися про час і місце зустрічей з дитиною, будь-які спроби вийти на зв?язок і переговорити та домовитись з приводу зустрічей з дитиною або дізнатися про стан його здоров?я блокувалися ОСОБА_2
Ситуація щодо зустрічей з сином погіршилася починаючи з квітня місяця 2021 року. Відповідачка лише одного разу, за попередньої домовленості, надала можливість провести спільно час разом з сином.
Починаючи з кінця червня 2021 року - взагалі заборонила спілкуватись з дитиною. Фактично, з квітня місяця 2021 року і по теперішній час спілкувався з дитиною лише один раз. Близько 5 місяців він не має змоги брати участь у вихованні свого малолітнього сина ОСОБА_3 . Таким чином, вважав, що ОСОБА_2 створила штучні перешкоди у його спілкуванні з сином, у зв?язку з чим порушує права дитини.
Позивач бажав виконувати свій батьківський обов?язок в повній мірі, хоче брати участь у вихованні сина, спілкуватися з ним, проявляти свою батьківську любов особисто. Попри це, всі його спроби на нормальне спілкування з дитиною і врегулювання даного питання було відхилено ОСОБА_2 .
У зв?язку з чим, 18 травня 2021 року звернувся з письмовою заявою про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною на ім?я Бориспільського міського голови ОСОБА_4, для подальшого її розгляду на комісії у справах сім?ї та молоді Бориспільської міської ради. На що була надана рекомендація про вирішення справи у судовому порядку.
ОСОБА_1 просив зобов?язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 та встановити порядок участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом систематичних зустрічей, відповідно до Графіку побачень з ОСОБА_3 :
особисте побачення п?ять разів на тиждень: з понеділка по п?ятницю з 19:00 год до 19:30 год по місцю проживання або перебування ОСОБА_3, за попередньою домовленістю з матір?ю дитини - ОСОБА_2 ;
особисте побачення першої та третьої середи кожного місяця, починаючи з 18:00 год до 20:00 год без присутності матері та обмеження місця проведення зустрічі;
під час відпусток на строк від 7 до 21 дня, з правом виїзду за межі країни на оздоровлення, відпочинок та екскурсії;
особисте побачення в другу та четверту суботу-неділю кожного місяця починаючи з 09:00 годин суботи до 20:00 годин неділі, без присутності матері та обмеження місця проведення зустрічі;
особисте побачення у святкові дні: дні народження самої дитини (ІНФОРМАЦІЯ_4 року) не менше 5 (п?яти) безперервних годин без обмеження місця проведення зустрічі; дні народження: ОСОБА_1 (батька), бабусі, безпосередньо в день настання самої події починаючи з 09:00 год. до 09:00 год наступного дня, без присутності матері та обмеження місця проведення зустрічі; на всіх заходах, що проводяться в дитячому садочку та школі для дітей та батьків; спортивних змаганнях, фестивалях, концертах, тощо (де приймає участь дитина); новий рік (парні календарні роки) без присутності матері та обмеження місця проведення зустрічі; у святкові неробочі дні та державні свята України, не менше 5 (п?яти) безперервних годин, без присутності матері та обмеження місця проведення зустрічі; половину осінніх, зимових, весняних та літніх канікул (в дошкільних та навчальних закладах); у період хвороби безперешкодне відвідування дитини за місцем фактичного знаходження (проживання) дитини; безперешкодне спілкування без обмежень в часі з сином за допомогою телефонного та інших засобів зв?язку зі збереженням звичного для дитини режиму та з урахуванням стану здоров`я дитини.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визначено наступні способи участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 :
побачення щонеділі з 12 год.00 хв. по 20 год.00 хв.;
побачення в день народження батька, тобто ІНФОРМАЦІЯ_3 кожного року з 12 год.00 хв. по 20 год. 00 хв.;
спільний відпочинок у першу половину осінніх, зимових, весняних та літніх канікул;
побачення в парні роки з 12 год. 00 хв. 31 грудня до 20 год. 00 хв. 01 січня;
необмежене спілкування особисто засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку.
У задоволенні вимог в іншій частині ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
безпосередня участь батька у вихованні дитини, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання, зокрема, батьківських прав позивача, а насамперед, буде повністю відповідати інтересам дитини. Тому графік участі батька у вихованні дитини, який зазначений у висновку органу опіки та піклування суд приймає до уваги частково з врахуванням вищенаведеного. Позивач, будучи батьком дитини прагне спілкування із нею, оскільки участь у вихованні та розвитку дитини є його правом та обов`язком. Окрім наведеного, суд вважав, що реалізація одним із батьків свого права на спілкування з дитиною у будь-якому разі не повинна перешкоджати нормальному розвитку дитини;
за таких обставин, виходячи з наведеного, враховуючи також права матері на спілкування з дитиною, вік дитини, тривалу відсутність спілкування батька з дитиною, та діючи в інтересах дитини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та визначення способу участі ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 у вихованні сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 : побачення щонеділі з 12 год 00 хв по 20 год 00 хв; побачення в день народження батька, тобто ІНФОРМАЦІЯ_3 кожного року з 12 год 00 хв по 20 год 00 хв; спільний відпочинок у першу половину осінніх, зимових, весняних та літніх канікул; побачення в парні роки з 12 год 00 хв 31 грудня до 20 год 00 хв 01 січня; необмежене спілкування особисто засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку;
підстави для визначення іншого порядку спілкування позивача з сином ОСОБА_3 відсутні. Тому у задоволенні позову в частині цієї вимоги ОСОБА_1 належить відмовити. З відповідача на користь позивача стягнуто понесені ним судові витрати на сплату судового збору у розмірі 908 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 травня 2023 року в частині визначення способу участі у вихованні дитини - скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення.
Встановлено наступний графік побачень ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 :
щонеділі - з 10:00 до 19:00 за бажанням самої дитини;
день народження батька - з 14:00 до 19:00 за бажанням самої дитини;
день батька - з 10:00 до 19:00 за бажанням самої дитини;
спілкування через телефон, месендженри та інше у вільний від навчання та занять час за бажанням самої дитини.
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 травня 2023 року залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
встановлення саме такого порядку участі батька у вихованні дитини - за бажанням самої дитини, враховує принципи, закріплені Конвенцією, які регламентують врахування найкращих інтересів дитини, зокрема спокій, стабільність, психоемоційний стан дитини та стійке середовище. Слід зазначити, що для встановлення психологічного контакту між батьком та сином необхідно також вчинення відповідних дій з боку матері, яка стверджує, що не заперечує, щоб син спілкувався з батьком, а у випадку необхідності - також органу опіки та піклування, психолога тощо. У справах щодо здійснення батьківських прав та обов`язків суд, враховуючи гостро емоційні і постійно мінливі стосунки між батьками і їхньою дитиною, зростання дитини, остаточність судового рішення можна вважати нестійкою. Правосуддя не в змозі встановлювати, запроваджувати або припиняти сталі чутливі людські стосунки та приписувати чи забороняти почуття прихильності й комфорту, а лише формує у процесуальний спосіб найсприятливіші за конкретних обставин справи умови для цього. Визначений судами спосіб участі батька у спілкуванні з дитиною та її вихованні не є перешкодою для підтримки зв`язків між батьком і дитиною у інших формах за погодженням батьків або ж зміни компетентним органом встановленого порядку за наявності обставин, що мають істотне значення. Проте, суд першої інстанції, визначаючи спосіб участі у спілкуванні та вихованні дитини, не врахував вікові потреби малолітньої дитини, інтереси та бажання останнього спілкуватися з батьком, тривале проживання дитини з матір`ю та відсутність спілкування з батьком, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про встановлення визначеного ним графіку побачень батька з дітьми;
у разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним із учасників домашнього насильства обов`язково слід перевіряти чи відбувалося домашнє насильство щодо дитини або за її присутності;
у справі, що переглядається, відповідач посилалася на факт вчинення насильства позивачем відносно неї та їхньої дитини. Проте, суд першої інстанції не дослідив надані відповідачем докази, а саме: заяву про видачу обмежувального припису; рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2021 року у справі № 755/17354/21. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2021 року у справі № 755/17354/21, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_1 відмовлено. ОСОБА_2 також посилається на відповідь Дніпровського управління поліції Головного управління поліції у м. Києві від 31 травня 2023 року № 7-3і/125/50/05-1023; відповідь Дніпровського управління поліції Головного управління поліції у м. Києві від 30 червня 2023 року № 3-2071/125/50-2023. Згідно листа Дніпровського управління поліції Головного управління поліції у м. Києві від 31 травня 2023 року № 7-3і/125/50/05-1023, ОСОБА_2 поінформовано про те, що у неї з чоловіком склалися цивільно-правові відносини, вирішення яких, з огляду на приписи СК України, до компетенції органів поліції не відноситься та вирішується в судовому порядку. Враховуючи, що на виклик 05 квітня 2023 року було направлено екіпаж управління поліції охорони, які не уповноважені складати адміністративні матеріали за вчинення домашнього насильства, що унеможливило на місці події складання адміністративного протоколу за статтею 173-2 КУпАП відносно її колишнього чоловіка. Зазначено, що в телефонній розмові зі ОСОБА_1 в телефонній розмові було проведено профілактичну бесіду виховного та роз`яснювального характеру, а також попереджено про адміністративну та кримінальну відповідальність щодо недопущення подібних випадків;
відповідно до листа Дніпровського управління поліції Головного управління поліції у м. Києві від 30 червня 2023 року № 3-2071/125/50-2023 за заявою ОСОБА_2 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12023100040002214 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України (необережне поводження з вогнепальною зброєю). Дане кримінальне провадження Дніпровською окружною прокуратурою скеровано для подальшого проведення досудового розслідування до Бориспільського РУП ГУНП в Київській області. ОСОБА_2 не доведено факту вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно неї та їхнього сина ОСОБА_3, оскільки долучені до матеріалів справи докази не є достатніми та такими, що беззаперечно доводять вказані відповідачем обставини щодо вчинення ОСОБА_1 будь-яких насильницьких дій відносно ОСОБА_2 та/або дитини ОСОБА_3 . У матеріалах справи відсутнє будь-яке судове рішення або вирок відносно ОСОБА_1 . Суд першої інстанції не дослідив та не надав правової оцінки доводам та доказам, наданим ОСОБА_2 щодо вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, проте цей недолік виправлений судом апеляційної інстанції;
доводи скаржника, що судом першої інстанції не вирішувались її клопотання про зупинення провадження у справі апеляційним судом відхилені з посиланням на протокольні ухвали суду першої інстанції. Станом на час вирішення питання про відкриття провадження дана цивільна справа була підсудна Бориспільському міськрайонному суду Київської області. А тому порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, є підставою для задоволення апеляційної скарги частково, скасування оскаржуваного рішення суду в частині визначення способу участі у вихованні дитини згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову частково. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.
Аргументи учасників справи
04 квітня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року, у якій просив:
скасувати постанову апеляційного суду;
залишити в силі рішення суду першої інстанції;
відшкодувати понесені судові витрати пов`язані із касаційним розглядом справи.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
фактично змінюючи рішення першої інстанції в частині визначення способу участі у вихованні дитини, апеляційний суд додав як обов`язкову умову побачення батька з дитиною - бажання самої дитини;
судами встановлено, що ОСОБА_2 не доведено факту вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно неї та їхнього сина ОСОБА_3, оскільки долучені до матеріалів справи докази не є достатніми та такими, що беззаперечно доводять вказані відповідачем обставини щодо вчинення ОСОБА_1 будь-яких насильницьких дій відносно ОСОБА_2 та/або дитини ОСОБА_3 . У матеріалах справи відсутнє будь-яке судове рішення або вирок відносно ОСОБА_1 ;
втім, суд апеляційної інстанції зробив невірний правовий висновок який суперечить встановленим фактам, а саме відсутністю негативного впливу батька на дитину;
встановлення порядку участі батька у вихованні дитини за бажанням самої дитини, враховує принципи, закріплені Конвенцією, які регламентують врахування найкращих інтересів дитини, зокрема спокій, стабільність, психоемоційний стан дитини та стійке середовище але для встановлення психологічного контакту між батьком та сином необхідно також вчинення відповідних дій з боку матері, яка стверджує, що не заперечує, щоб син спілкувався з батьком, а у випадку необхідності - також органу опіки та піклування, психолога тощо;
суд апеляційної інстанції проігнорував той факт, що як вбачається з матеріалів справи, з моменту розлучення апелянт ОСОБА_2 перешкоджає позивачу як батьку дитини бачитись з сином. Не надавала жодної інформації про місце навчання дитини, про що він дізнавався роблячи відповідні запити у дошкільні навчальні заклади. Також ОСОБА_2 ігнорувала засідання відповідних комісій, які збиралися за заявами позивача про усунення перешкод та встановлення порядку спілкування з сином. ОСОБА_2 чинила перешкоди, коли позивач намагався поспілкуватися з сином, шляхом виклику працівників поліції по надуманим підставам та зверталася до суду з метою обмежити його в спілкуванні з його малолітнім сином Нікітою, приводячи надумані порушення, які не знайшли свого підтвердження при розгляді справ;
вірним в оскаржуваній постанові був би висновок про те, що між позивачем та ОСОБА_2 існують неприязні відносини, які остання створює штучно, що вбачається з аналізу матеріалів справи, а тому дана обставина негативно впливає на сприйняття дитиною особи батька, а також враховуючи малий вік дитини і факт її проживання та спілкування виключно із матір`ю, правильним є висновок про встановлення побачень без попереднього з`ясування бажання дитини на таку зустріч;
суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_2 не доведено факту вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно неї та їхнього сина ОСОБА_3, оскільки долучені до матеріалів справи докази не є достатніми та такими, що беззаперечно доводять вказані відповідачем обставини щодо вчинення ОСОБА_1 будь-яких насильницьких дій відносно ОСОБА_2 та/або дитини ОСОБА_3 . У матеріалах справи відсутнє будь-яке судове рішення або вирок відносно ОСОБА_1 ;
з поданих заявником доказів неодноразових звернень до правоохоронних органів щодо протиправних дій ОСОБА_1 суди попередніх інстанцій встановили наявність між сторонами конфлікту і неприязних відносин, проте відомостей про протиправну поведінку батька по відношенню до дитини подані докази не містять;
разом з тим, суд апеляційної інстанції змінивши рішення суду першої інстанції, і прив`язавши можливість спілкування батька із дитиною виключно за бажанням самої малолітньої дитини, яка проживає з матір`ю і в якої неприязні стосунки із батьком, та яка має безпосередній вплив на бажання дитини спілкуватися із батьком, порушив права та інтереси як батька, так і дитини. Так як втрата психоемоційного зв`язку між батьком та сином в майбутньому матиме негативний вплив на психічний розвиток дитини і його формування як чоловіка;
висновок апеляційного суду, що визначений судом спосіб участі батька у спілкуванні з дитиною та її вихованні не є перешкодою для підтримки зв`язків між батьком і дитиною у інших формах за погодженням батьків або ж зміни компетентним органом встановленого порядку за наявності обставин, що мають істотне значення суперечить прийнятому апеляційним судом рішенню і суперечить висновку наведеному ним нижче;
висновок суду апеляційної інстанції, який послужив підставою для скасування рішення суду першої інстанції, і прийняття нового було зазначено те, що суд першої інстанції, визначаючи спосіб участі у спілкуванні та вихованні дитини, не врахував вікові потреби малолітньої дитини, інтереси та бажання останнього спілкуватися з батьком, тривале проживання дитини з матір`ю та відсутність спілкування з батьком, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про встановлення визначеного ним графіку побачень батька з дитиною;
таке твердження суперечить встановленим судами обставинам та вищезазначеним нормам права, які регулюють ці відносини, оскільки не враховано принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також принцип врахування найкращих інтересів дитини (стаття 18 Конвенції про права дитини);
апеляційним судом не враховано того, що мати дитини використовує судочинство з метою перешкодити спілкуванню батька з дитиною, яке є важливим для розвитку самої дитини;
апеляційним судом не враховано, що мати буде впливати на бажання дитини спілкуватися із батьком, а небажання дитини спілкуватися із батьком обумовлена ситуацією, яка склалася між сторонами, і не може бути підставою для обмеження ОСОБА_1 у реалізації його батьківських прав на участь у вихованні дитини і спілкуванні із нею;
при цьому, суд апеляційної інстанції так і не навів належного, логічного та законного обгрунтування чому графік визначений органом опіки та піклування, який же і задоволений судом першої інстанції, суперечить інтересам дитини;
в оскарженій постанові, суд апеляційної інстанції встановивши вірні обставини справи, зробив хибний правовий висновок, і взагалі не обгрунтував свого рішення в світлі його прийняття в інтересах як батька так і дитини, що є підставою для скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
У червні 2024 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила:
закрити касаційне провадження;
відмовити в задоволенні касаційної скарги;
залишити в силі постанову апеляційного суду
До відзиву додано клопотання про долучення доказів.
Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що:
касаційна скарга подана позивачем всупереч строків, порушуючи права відповідача на справедливий розгляд справи і гарантію рівності сторін
так як позивачу наданий додатковий строк на оскарження рішення суду;
постанова суду апеляційної інстанції не підлягає скасуванню, так як відповідає висновкам викладеним у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі N 643/16210/17 (провадження N 61 -8399св19);
визначення порядку участі батька у вихованні дитини в усі передвихідні та вихідні дні є неприйнятним, оскільки порушуються права дитини на спілкування з матір`ю у вільний від занять у школі час;
щодо позивача ОСОБА_1 було внесено відомості до ЄРДР № 12024105040000276 щодо факту підроблених довідок, які наче б то підтверджують службу останнього на лінії зіткнення.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
18 червня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 05 червня 2024 року вказано, що:
наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Фактичні обставини
Суди встановили, що:
14 червня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, що вбачається з копії свідоцтва про шлюб від 14 червня 2014 року серії НОМЕР_1, актовий запис № 239, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області;
04 квітня 2016 року від даного шлюбу у подружжя народився син - ОСОБА_3, у графі батько записаний - ОСОБА_1, у графі мати - ОСОБА_2 . Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 07 квітня 2016 року, актовий запис № 235, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області;