Постанова
Іменем України
01 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 757/18952/23
провадження № 61-7412св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана адвокатом Щербаковим Станіславом Юрійовичем, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 серпня 2023 року у складі судді: Головко Ю. Г., та постанову Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про встановлення факту постійного проживання на території України та визнання громадянином України.
Позов мотивований тим, що він що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Новомосковськ, Дніпропетровської області на території України. Батьком позивача є громадянин України ОСОБА_2 ; матір`ю позивача є громадянка України ОСОБА_3 . Позивач з моменту народження по 1998 рік постійно проживав у місті Новомосковськ. Крім того, будучи громадянином України, позивач 14 вересня 1993 року реалізував своє право на приватизацію житла і разом із іншими співвласниками, а саме: ОСОБА_4 (дідусь), ОСОБА_5 (бабуся), ОСОБА_3 (мати), ОСОБА_6 (рідним братом), в спільну часткову власність отримали житло квартиру АДРЕСА_1 . Однак після досягнення 16-ти річного віку ОСОБА_1 вчасно не зміг отримати паспорт громадянина України.
З огляду на це, ОСОБА_1 неодноразово звертався до Печерського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області із заявами про видачу паспорту громадянина України, однак позитивного рішення з цього приводу так і не отримав. Проте наявність причин, які б унеможливили отримання ним паспорта громадянина України з відповідей відповідача не вбачається, а тому немає підстав вважати, що заявник не має право на визнання його громадянином України та відмові у отриманні паспорта громадянина України.
Встановлення у судовому порядку факту постійного проживання на території України має для позивача юридичне значення, оскільки дає можливість отримати паспорт громадянина України.
ОСОБА_1 просив:
встановити факт постійного проживання на території України в період часу з 08 червня 1986 року по 1998 рік (в період з 08 червня 1986 року - по 24 серпня 1991 року при Українській РСР, станом на 24 серпня 1991 року - на час проголошення Україною незалежності, та з 24 серпня 1991 року по 1998 рік - після проголошення Україною незалежності);
визнати факт, що ОСОБА_1, є громадянином України з 24 серпня 1991 року по сьогоднішній час.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 25 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, постійно проживав на території України в період часу з 08 червня 1986 року по 1998 рік (в період з 08 червня 1986 року - по 24 серпня 1991 року в Українській РСР, в тому числі станом на 24 серпня 1991 року - на час проголошення Україною незалежності, та з 24 серпня 1991 року по 1998 року - після проголошення Україною незалежності). У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
позивач звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України для встановлення належності до громадянства України, суд дійшов висновку, що вказаний факт підлягає встановленню на підставі статті 3 Закону України "Про громадянство України".Cуд вважає доведеним факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України в період часу з 08 червня 1986 року по 1998 рік (в період з 08 червня 1986 року - по 24 серпня 1991 року в Українській PCP, в тому числі станом на 14 серпня 1991 року - на час проголошення Україною незалежності, та з 24 серпня 1991 року по 1998 рік - після проголошення Україною незалежності), що є підставою для задоволення заяви в цій частині.;
стосовно вимоги позивача про визнання факту про те, що ОСОБА_1 є громадянином України з 24 серпня 1991 року по сьогоднішній час, суд зазначає наступне. Відповідно до вказаного Закону питання щодо розгляду заяв про прийняття до громадянства України віднесені до компетенції комісії при Президентові України з питань громадянства, а прийняття рішень про оформлення набуття громадянства України за підставами, передбаченими пунктами 1, 2, 4-10 статті 6 вказаного Закону віднесено до компетенції Міністерства закордонних справ України. Таким чином, питання набуття, втрати та зміни громадянства, як і підтвердження громадянства певної особи не входять до компетенції судових органів, тобто, існує інший, встановлений законом порядок встановлення факту громадянства, а тому вимога ОСОБА_1, про встановлення факту приналежності до громадянства України у судовому порядку задоволенню не підлягає.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 серпня 2023 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_1 громадянином України, суд першої інстанції вірно зазначав, що правовий зміст громадянства, підстави і порядок його набуття та припинення регулюються Законом України "Про громадянство України". Оскільки рішення суду оскаржується ОСОБА_1 лише в частині відмови визнання факту про те, що ОСОБА_1 є громадянином України з 24 серпня 1991 року по сьогоднішній час, апеляційний суд позбавлений права на його перегляд у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
15 травня 2024 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, яка підписана адвокатом Щербаковим С. Ю., на рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року, у якій просив:
скасувати рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким визнати факт про те, що ОСОБА_1 є громадянином України з 24 серпня 1991 року по сьогоднішній час.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції було неправильно застосовано пункти 1, 2, 4-10 статті 6 Закону України "Про громадянство України". Натомість суди не застосовали пункт 1 частини першої статті 3 Закону України "Про громадянство України", відповідно до якого громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Вважаю цю обставину підставою для визнання факту, що він є громадянином України з 24 серпня 1991 року по сьогоднішній час.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржується у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання факту, що ОСОБА_1, є громадянином України з 24 серпня 1991 року по сьогоднішній час. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
22 липня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 20 червня 2024 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 08 серпня 2019 року ГУ Державної міграційної служби України у Львівській області прийняло рішення про оформлення ОСОБА_1 набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України" та видало довідку про реєстрацію особи громадянином України на підставі якої оформило останньому тимчасове посвідчення громадянина України № НОМЕР_1 від 27 серпня 2019 року терміном дії на 2 роки до 27 серпня 2021 року.
Під час подання заяви про набуття громадянства України 10 травня 2019 року, позивач разом з іншими необхідними документами подав відповідачу зобов`язання протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити своє попереднє громадянство російської федерації.
Рішенням ГУ Державної міграційної служби України у Львівській області від 07 жовтня 2021 року припинено громадянство України позивача, про що йому було видано довідку про припинення громадянства України № 23 від 07 жовтня 2021 року.
17 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся за місцем його реєстрації до Печерського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київської області із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України". Листом Печерського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київської області від 14 січня 2022 року ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність додатково подати до органів Державної міграційної служби України відомості про продовження строків тимчасового перебування на території України.
23 листопада 2021 року Печерським відділом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київської області матеріали справи про набуття громадянства України позивачем направлено до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби.
11 січня 2022 року Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби за результатами розгляду заяви та документів про набуття громадянства за територіальним походженням, матеріали справи позивача повернуто до Печерського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київської області з метою вжиття заходів відповідно до вимог законодавства України про громадянство.
Відповідачем повідомлено позивача про необхідність оформлення поданих ним документів у відповідності до законодавства (вих №№8030-390/8030.2.-22 від 14 січня 2022 року та 8030-1304/8030.2-22 від 15 лютого 2022 року).
У зв`язку із військовим станом та агресією російської федерації (Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні") Печерським відділом ЦМУ ДМС 02 травня 2022 року прийнято рішення про припинення провадження за заявою позивача про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням.
У лютому 2023 року позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про видачу паспорту громадянина України.
У листах Печерського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області вих. № 8030-1029/8030.2-23 та № 8030-1030/8030.2-23 від 17 лютого 2023 року було зазначено, що 07 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського відділу ЦМУДМС у м. Києві та Київській області з питанням оформлення паспорта громадянина України.
Натомість з документів, наданих ОСОБА_1, що посвідчують особу, не вбачалось за можливе провести ідентифікацію особи та перевірку факту належності особи до громадянства України, як того вимагають пункти 38, 29, 40 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Позиція Верховного Суду
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть (частини друга та третя статті 49 ЦК України).
На день розгляду справи в судах підстави та порядок набуття громадянства України регулювалися нормами Закону України "Про громадянство" від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ (далі - Закон № 2235-ІІІ).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 2235-ІІІ громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.
Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України є підставою для оформлення належності до громадянства України.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 161/9609/22 (провадження № 61-12995сво22) зазначено, що:
"якщо метою особи, яка звертається до суду для встановлення юридичного факту, є встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про громадянство України" предметом судового розгляду може бути заява такої особи про встановлення факту її проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року;
у разі коли метою особи, яка звертається до суду для встановлення юридичного факту, є оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, предметом судового розгляду може бути заява такої особи про встановлення факту її проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року;