1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2024 року

м. Київ

справа № 759/23666/20

провадження № 61-14763св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Шеметом Максимом Петровичем, на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року у складі судді П`ятничук І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Епіцентр К" про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (т. 1, а. с. 239-241) просив стягнути з ТОВ "Епіцентр К" на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за травень-листопад 2020 року, компенсацію за невикористану відпустку у зв`язку із звільненням; стягнути з ТОВ "Епіцентр К" на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку за період із 17 листопада 2020 року до 22 листопада 2021 року у розмірі 441 004,96 грн; стягнути з ТОВ "Епіцентр К" на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн; стягнути з ТОВ "Епіцентр К" на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 840,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтований тим, що відповідно до наказу від 19 липня 2018 року № 171-п з 21 липня 2018 року він був прийнятий на роботу до ТОВ "Епіцентр К" на посаду керівника проєктів та програм у сфері матеріального (нематеріального) виробництва управління капітального будівництва.

З травня 2020 року відповідач перестав виплачувати йому заробітну плату.

15 липня 2020 року він направив на адресу ТОВ "Епіцентр К" заяву про звільнення з роботи, однак згідно з цією заявою з невідомих причин його звільнено не було.

Після довготривалих переговорів між ним та відповідачем та відповідно до заяви про звільнення за згодою сторін його було звільнено з роботи з 16 листопада 2020 року на підставі наказу від 13 листопада 2020 року № 483-п. Однак на час звернення до суду йому не виплачені належні при звільненні суми.

Відповідно до статті 117 КЗпП України у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні відповідач зобов`язаний сплатити йому середній заробіток за весь час затримки, що становить 441 004,96 грн, а також заборгованість з виплати заробітної плати за період з травня до листопада 2020 року та компенсацію за невикористану відпустку.

Оскільки йому не виплачувалась заробітна плата та він був змушений терміново шукати можливість забезпечити себе та свою сім`ю, йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює в розмірі 10 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року, що залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року, у позові відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що позивач 16 листопада 2020 року звільнений з посади керівника проєктів та програм у сфері матеріального (нематеріального) виробництва управління капітального будівництва ТОВ "Епіцентр К", та відповідно до платіжного доручення від 16 листопада 2020 року № 197239 того ж дня з ним проведено повний розрахунок при звільненні, тому вимоги позивача є необґрунтованими та не доведеними.

Суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність правових підстав для нарахування позивачу заробітної плати за той час, коли він не виходив на роботу та не виконував відповідних трудових обов`язків, що підтверджується, зокрема табелями обліку використання робочого часу за період з 01 травня до 30 листопада 2020 року та довідкою щодо нарахованої та виплаченої заробітної плати за період із липня 2018 року до листопад 2020 року.

Додатковим рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 06 березня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача Шеремета М. П. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат з огляду на відмову в позові.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 через адвоката Шемета М. П. направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року, просив їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини четвертої статті 97 КЗпП України.

Роботодавець не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними угодами.

Позивачу незаконно зменшили заробітну плату з 30 000,00 грн на місяць до 7 000,00 грн у травні 2020 року та 2 000,00 грн у червні 2020 року.

Докази відсутності позивача на робочому місці та відсутності заборгованості повинен надавати відповідач. Обов`язок доказування покладено на відповідача, а не на позивача.

Відповідач не надав суду доказів причин відсутності позивача на робочому місці.

Очікувані витрати на професійну правничу допомогу становлять 30 000,00 грн.

Аргументи інших учасників справи

Відзив відповідача мотивований тим, що позивач, посилаючись у судовому засіданні на те, що він продовжував виконувати трудові функції з травня до листопада 2020 року не надав будь-яких доказів на підтвердження цих обставин.

Показання свідків позивача - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (колишні працівники відповідача) є суперечливими та недостовірними, оскільки вони зазначили, що місце роботи позивача знаходилося на АДРЕСА_1, проте позивач з травня до листопада 2020 року перебував у відрядження, водночас ОСОБА_3 звільнений з робити 27 липня 2020 року, а ОСОБА_4 - 29 липня 2020 року.

Заробітна плата виплачується працівнику за виконану роботу, а не за фактом перебування у трудових відносинах.

Рішення судів є правильними, а касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У листопаді 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом від 19 липня 2018 року № 171-п ОСОБА_1 прийнято на роботу до ТОВ "Епіцентр К" на посаду керівника проєктів та програм у сфері матеріального (нематеріального) виробництва управління капітального будівництва (т. 1, а. с. 12, 75).

15 липня 2020 року ОСОБА_1 подав до ТОВ "Епіцентр К" заяву про звільнення його із займаної посади за згодою сторін, яку відповідач отримав 23 липня 2020 року (т. 1, а. с. 81, 82).

06 листопада 2020 року ТОВ "Епіцентр К" направило на адресу позивача лист, яким проінформувало про необхідність звернутись до відділу персоналу ТОВ "Епіцентр К" щодо вирішення питання про звільнення, оскільки позивач у поданій 15 липня 2020 року заяві не зазначив дату бажаного звільнення (т. 1, а. с. 85-90).

13 листопада 2020 року позивач подав заяву про звільнення за угодою сторін з 16 листопада 2020 року (т. 1, а. с. 91).

Наказом від 13 листопада 2020 року № 483-п ОСОБА_1 звільнено з посади керівника проєктів та програм у сфері матеріального (нематеріального) виробництва управління капітального будівництва з 16 листопада 2020 року за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України (т. 1, а. с. 92).

Відповідно до зведеної відомості на перерахунок заробітної плати та інших виплат від 04 травня 2020 року та платіжного доручення від 04 травня 2020 року № 297823 ОСОБА_1 нараховано та виплачено заробітну плату у розмірі 30 000,00 грн (т. 1, а. с. 93-95, 97).

Згідно із вказаною відомістю на перерахунок заробітної плати та інших виплат від 16 листопада 2020 року та платіжним дорученням від 16 листопада 2020 року № 197239 ОСОБА_1 у день звільнення виплачено заробітну плату у розмірі 18 335,69 грн (т. 1, а. с. 96, 98).

Відповідно до довідки ТОВ "Епіцентр К" від 14 липня 2021 року № 22/7 позивачу в травні 2020 року нарахована та виплачена заробітна плата у розмірі 7 000,00 грн, в червні 2020 року - 2 000,00 грн, в листопаді 2020 року виплачена компенсація за невикористану основну щорічну відпустку кількістю 21 календарний день - 13 777,26 грн (т. 1, а. с. 156).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (стаття 94 КЗпП України, стаття 1 Закону України "Про оплату праці").

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оплату праці" до структури заробітної плати входять основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.


................
Перейти до повного тексту