ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/11499/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув заяву Приватного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство бакалеї"
про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство бакалеї"
до Київської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "МПП "Імпульс",
про визнання незаконним та скасування рішення,
(у судове засідання з`явилися представники: позивача - Крохмальова Я. Е., відповідача - Поліщук М. В.),
ВСТАНОВИВ:
1. Приватне акціонерне товариство "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення №6707/6748 від 20.06.2023 "Про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 11.02.1999 №88-5-00040".
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі № 910/11499/23 позов задоволено повністю. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/11499/23 стягнуто з Київської міської ради на користь позивача 88 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у справі № 910/11499/23 рішення суду першої інстанції залишено без змін. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/11499/23 скасовано частково, викладено резолютивну частину рішення в такій редакції:
" 1. Заяву Приватного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" задовольнити частково.
2. Стягнути з Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код 22883141) на користь Приватного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 29; ідентифікаційний код 21534734) 44 000 (сорок чотири тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу
3. В іншій частині заяви відмовити."
2.3. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 заяву позивача про розподіл судових витрат у справі № 910/11499/23 задоволено частково. Стягнуто з Київської міської ради 30 000 грн судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.
2.4. Постановою Верховного Суду від 16.07.2024 залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 і додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 у справі № 910/11499/23.
3. 19.07.2024 до Верховного Суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. ПАТ "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" просило стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 40 000 грн.
У заяві зазначено, що у відзиві на касаційну скаргу Київської міської ради, позивач зазначив про попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 грн. Заявник зазначає, що за умовами укладеного між ним та адвокатським об`єднанням "Капітал Партнерс" договору про надання правової (правничої) допомоги від 09.10.2023, вартість послуг становить 40 000 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивач надав копії: договору від 09.10.2023 № КАПБ, рахунку від 03.06.2024 № 50, платіжної інструкції від 03.06.2024 № 102, акта від 16.07.2024 № 66, детального опису робіт (наданих послуг), додаткової угоди від 03.06.2024 № 3.
4. У судовому засіданні представниця відповідача заявила клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, яке обґрунтовано тим, що заявлені витрати не відповідають критеріям дійсності, необхідності, розумності. Відповідно до акта наданих послуг, до виконаних робіт віднесено виїзд адвоката до Верховного Суду, який включає час витрачений на дорогу та контрольну перевірку у Суді. Однак, включення зазначених обставин до переліку витрат на правничу допомогу не є обґрунтованим. Крім того, представництво інтересів у суді касаційної інстанції здійснювала лише адвокат Крохмальова Я. Е., а відповідно до додаткової угоди від 03.06.2024 № 3 представляти інтереси позивача мають три спеціаліста, що і стало причиною необґрунтованого збільшення розміру заявленого гонорару.
5. Розглянувши заяву позивача, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, відповідно до пункту 1 частини третьої зазначеної статті, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
- розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Частинами першою, другою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначено в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.