ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/4928/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р.К.
та представників
позивача: Діденко І.Г.,
відповідача: Перепелицін К.М.,
третьої особи: Васильєва С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерн"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024
та рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2024
у справі № 910/4928/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерн"
до Київської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання укладеним договору про поновлення договору оренди земельної ділянки,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерн" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання укладеним договору про поновлення договору оренди земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для поновлення договору оренди на новий строк з посиланням на дотримання позивачем вимог Закону України "Про оренду землі", належним виконанням ним як орендарем умов договору оренди землі, своєчасним зверненням до орендодавця про намір поновити договірні відносини на новий строк з проектом відповідної додаткової угоди, неукладенням додаткової угоди до договору оренди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2023, зокрема, залучено до участі у справі Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 (суддя Алєєва І.В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 (колегія суддів у складі: Іоннікова І.А. - головуючий, Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.), у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Судами обох інстанцій встановлено, що 14.04.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерн" (орендарем) та Київською міською радою (орендодавцем) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом першої київської нотаріальної контори Петровою Т.М., зареєстрований у реєстрі за № 17-1988 (надалі - договір), за умовами п. 1.1 якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 16.03.2006 № 339/3430 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.
Пунктом 2.1 договору визначено, що об`єктом оренди відповідно до цього договору, є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Б. Хмельницького, 53-а у Шевченківському районі м. Києва; розмір - 0,0275; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування готельного комплексу; кадастровий номер - 8000000000:88:196:0118.
Відповідно до витягу з технічної документації № Ю-37935/2006 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 11.04.2006 № 296 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 099 419, 81 грн (п. 2.2 договору).
Згідно з п. 3.1 договору останній укладений на 15 років.
Пунктом 11.7 договору передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.
Факт передачі відповідачем земельної ділянки в оренду позивачу підтверджується підписаним обома сторонами актом приймання-передачі від 15.08.2006.
Як стверджує позивач, 28.09.2020 він звернувся до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006 № 17-1988 на новий термін.
07.12.2020 позивачем отримано лист від відповідача за № 05716-22532 від 02.12.2020, в якому зазначено, що звернення позивача 28.09.2020 про поновлення договору оренди земельної ділянки є передчасним та буде розглянуто у строк, визначений ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки термін оренди за договором оренди земельної ділянки спливає 15.08.2021.
29.03.2021 на виконання рекомендацій, зазначених в листі відповідача від 02.12.2020, позивач повторно звернувся до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки.
24.05.2021 позивач отримав лист від відповідача за № 05716-10442 від 19.05.2021 в якому зазначено, що на розгляді Департаменту вже перебуває аналогічний лист-повідомлення позивача від 28.09.2020, який сформовано у кадастрову справу за номером 749137050.
26.07.2021 позивач письмово звернувся до Голови постійної комісії Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин із проханням надати інформацію щодо стану розгляду кадастрової справи за номером 749137050.
05.08.2021 позивачем отримано відповідь від постійної комісії Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин, в якому вказано, що до відповідача не надходили матеріали кадастрової справи за номером 749137050, але у разі надходження, їх буде розглянуто у встановленому порядку.
Не погоджуючись з вищевказаними діями відповідача, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що поновлення договору оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення спірного договору), яка не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі, а реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов`язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування; позивач має переважне право на поновлення вказаного договору оренди землі за наявності відповідного рішення Київської міської ради, проте матеріали справи не містять доказів прийняття Київською міською радою рішення про поновлення спірного договору оренди.
Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження скаржник посилається на положення п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме наявна необхідність відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.06.2022 у справі № 904/1671/21, від 09.11.2021 у справі № 910/4790/20, від 26.10.2021 у справі № 910/5710/19, від 24.01.2019 у справі № 904/869/18, від 26.03.2019 у справі № 910/1335/17, від 10.01.2019 у справі № 911/3998/16, від 11.12.2018 у справі № 923/111/18, від 06.12.2018 у справі № 925/1651/17, від 03.04.2018 у справі № 904/8168/17, від 22.02.2018 у справі № 922/1008/17 та постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 912/1552/13, від 20.11.2012 у справі № 44/69 стосовно того, що діючим законодавством станом до набрання сили ст. 1261 Земельного кодексу України не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, а реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Скаржник вважає, що такі висновки не відповідають принципу рівності та заборони дискримінації, передбаченого Конституцією України (ч. 2 ст. 24 Конституції України), Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 14); наголошує на автоматичному поновленні договору оренди з підстав належності йому на праві власності будівлі, розташованої на орендованій земельній ділянці; своєчасному поданні документів для поновлення спірного договору; належному виконанні договірних зобов`язань; зволіканні відповідача у поновленні спірного договору.
Скаржником умотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, про що зазначено вище.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2024 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.07.2024 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 02.07.2024.
В судовому засіданні 16.07.2024 оголошено перерву у справі до 30.07.2024.
Переглянувши постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Вирішуючи спір у справі та надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, попередні судові інстанції виходили з того, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності 16.01.2020, внесені зміни до Закону України "Про оренду землі", зокрема доповнено розділ IX "Перехідні положення" абзацами 3 і 4 такого змісту:
"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 1261 Земельного кодексу України.
Правила, визначені статтею 1261 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".
Договір оренди землі укладено між сторонами 14.04.2006 (при цьому обставин того, що цей договір змінювався сторонами після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" суди не встановили), а отже, за висновком судів, до спірних правовідносин положення статті 1261 Земельного кодексу України не застосовуються, відтак поновлення договору має здійснюватися на умовах, визначених цим договором, за правилами, чинними на момент його укладення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частинах 1 та 4 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.
Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.