ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/4158/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Амірханяна Р. К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 (суддя Малярчук І. А.)
і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 (головуючий суддя Колоколов С. І., судді Принцевська Н. М., Савицький Я. Ф.)
у справі № 916/4158/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
до Акціонерного товариства "Херсонгаз"
про стягнення коштів,
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Даниляк О. С., відповідача - Лук`янов О. В.)
ВСТУП
1. У цій справі Верховний Суд вирішував питання підставності зменшення судом розміру заявленої позивачем до стягнення пені.
2. За результатом розгляду касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зменшення у спірних правовідносинах штрафних санкцій ґрунтуються на правильному застосуванні судами норм чинного законодавства України, зокрема, ст.551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), та відповідають сформованій та сталій судовій практиці і висновкам Верховного Суду щодо застосування цих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
3. У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - позивач, Оператор ГТС) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Херсонгаз" (далі - відповідач, АТ "Херсонгаз"), в якій просило стягнути з відповідача 4 136 177,51 грн, з яких: 2 850 163,51 грн основного боргу, 425 875,29 грн інфляційних втрат, 122 740,05 грн 3% річних та 737 338,66 грн - пені.
4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір, за яким відповідачу надавалися послуги транспортування природного газу. У зв`язку із простроченням відповідачем зобов`язань зі здійснення оплати замовленої та перевищення замовленої потужності у період з лютого 2022 року по березень 2023 року, позивач звернувся до господарського суду із цим позовом.
5. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.02.2024, зокрема, закрито провадження у справі в частині заявлених позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 2 850 163,51грн у зв`язку з тим, що АТ "Херсонгаз" у повному обсязі сплатило основну заборгованість заявлену позивачем до стягнення з відповідача.
Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень
6. Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.02.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2024, позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 368 699,33 пені, 122 740,05 грн 3% річних, 425 875,29 грн інфляційних втрат; у решті заявлених позовних вимог відмовлено.
7. Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що станом на дату звернення до суду з цією позовною заявою розмір основного боргу становив 2 850 163,51 грн та складався із обсягів замовленої (договірної) потужності та перевищення замовленої (договірної) потужності за газові місяці з лютого 2022 по березень 2023 року. Протягом розгляду справи у суді першої інстанції АТ "Херсонгаз" здійснено погашення суми основного боргу в повному обсязі.
8. Внаслідок існуючого прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання на загальну суму 2 850 163,51 грн позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 737 338,66 грн, 3% річних у розмірі 122 740,05грн та інфляційні втрати в розмірі 425 875,29 грн. Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив їх правильність.
9. Водночас місцевий господарський суд, керуючись положеннями ст. 233 ГК України, зменшив розмір пені до 368 699,33 грн, врахувавши окупацію м. Херсона, починаючи з 01.03.2022 по 11.11.2022, захоплення окупаційною владою майна підприємства, скрутного матеріального становища підприємства, у зв`язку із втратою 105 148 побутових споживачів лівобережної частини Херсонщини, а також переміщення більше 70% споживачів послуг з розподілу природного газу з м. Херсона та Херсонської області на підконтрольну територію України та закордон.
10. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені до 368 699,33 грн. Зокрема, виходив з того, що головною метою неустойки є стимулювання боржника до належного виконання основного зобов`язання і не лише майновий стан боржника може бути підставою для зменшення штрафних санкцій, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, кризову ситуацію, яка склалася в країні внаслідок військової агресії проти України, що призводить до фінансових труднощів усіх підприємств без виключення, беручи до уваги обставини ненадання позивачем доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем грошових зобов`язань або погіршення матеріального стану товариства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими висновки Господарського суду Одеської області про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені до 368 699,33 грн.
11. При цьому наголосив, що зменшивши розмір пені до 368 699,33 грн, суд першої інстанції дотримався балансу інтересів сторін та принципів розумності, справедливості та пропорційності, оскільки не позбавив кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення суми інфляційних втрат та процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи виконує компенсаційну функцію для кредитора, та, в той же час, деякою мірою відновив майнову сферу боржника.
12. Стягнення пені у розмірі 3686 99,33 грн, за висновками суду апеляційної інстанції, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.
Касаційна скарга
13. Не погодившись із прийнятими рішеннями в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в стягненні 368 639,33 грн пені скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
14. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), посилаючись на те, що суди неправильно застосували норми статей 549-552, 599 551 ЦК України, статті 233 ГК України без урахування висновків Верховного Суду, що викладені у постановах від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 06.05.2021 у справі № 903/323/20 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19
15. Скаржник наголошує на тому, що приймаючи рішення про зменшення пені на 50%, суди першої та апеляційної інстанцій: не врахували принцип "балансу інтересів сторін у спорі"; взяли до уваги лише інтереси боржника; не з`ясували можливого порушення інтересів позивача; не врахували несплату своєчасно відповідачем суми основного боргу, що порушує право позивача на отримання вчасних виплат; не врахували співмірність розміру нарахованої позивачем пені з розміром основного боргу; не врахували відсутність виняткових обставин для зменшення пені на 50%.
16. Окрім того, цитує правовий висновок, наведених у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.025.2019 у справі № 911/1694/18, відповідно до якого: "аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі".
Відзив
17. Відповідач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Наголошує на тому, що суди, вирішуючи питання про зменшення заявленої у справі до стягнення неустойки, надали оцінку обставинам справи, доводам сторін, а також дослідили та оцінили докази, в результаті чого дійшли обґрунтованих висновків про наявність виняткових випадків, які надають право суду застосовувати приписи статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України. Зазначає про безпідставність доводів скаржника про наявність у нього збитків, завданих саме порушення АТ "Херсонгаз" зобов`язань за договором. Також, вказує на те, що висновки судів не суперечать правовим висновкам об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
18. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
19. Судові рішення у справі в частині зменшення пені оскаржуються позивачем з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
20. Як уже було зазначено вище, суди попередніх інстанцій, керуючись ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України, зменшили розмір заявленої до стягнення суми пені до 368 699,33 грн, з чим не погоджується скаржник.
21. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).
22. Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
23. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
24. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
25. Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина 3 статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
26. Під час вирішення судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
27. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч.3 ст.551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (№911/2223/20)).
28. Відповідно до змісту ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
29. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
30. Підлягає також врахуванню ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (такі висновки Верховного Суду викладені у постанові від 22.05.2019 у справі №910/11733/18).