ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 295/7967/23
провадження № 61-5522св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа- приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Стражник Тетяна Олексіївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 серпня 2023 року, додаткове рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05 вересня 2023 року, ухвалені у складі судді Полонця С. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 березня
2024 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Павицької Т. М., Шевчук А. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т. О., про визнання договору дарування недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що їй на праві власності належить 65/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 .
07 березня 2023 року ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування подарувала ОСОБА_3 та ОСОБА_4 35/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 . Вказаний договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т. О.
Позивачка вказувала про те, що 35/100 частки будинку належали ОСОБА_5, а після смерті останньої - ОСОБА_6, яка відчужила частку будинку на користь ОСОБА_2, а остання через декілька місяців подарувала зазначену частку будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Вважала, що вказаний договір дарування від 07 березня 2023 року є недійсним, оскільки їй не пропонувалося викупити спірну частку житлового будинку, незважаючи на те, що вона, як співвласник будинку, мала переважне право на придбання іншої його частки.
Крім того, земельна ділянка, площею 500 кв. м, для індивідуального будівництва житлового будинку виділена лише їй згідно з рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради народних депутатів від 07 квітня 1964 року № 272. Спірний житловий будинок не поділений у натурі, тому відчуження його частки є незаконним.
З врахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір дарування 35/100 частки будинку
АДРЕСА_1, який укладений 07 березня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т. О.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 23 серпня 2023 року
позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановлене законом переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності співвласника (стаття 362 ЦК України) поширюється на випадки продажу частки у праві спільної часткової власності та не стосується укладення договору дарування.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуваний договір дарування було укладено між відповідачами та посвідчено нотаріусом у встановленому законом порядку. ОСОБА_1 не була стороною договору дарування, доводи позивачки про те, що особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення та одна із сторін цього правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, є безпідставними та необґрунтованими.
Додатковим рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05 вересня
2023 рокузаяву представника ОСОБА_2 - Янчука М. О. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
У решті вимог відмовлено.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи представником ОСОБА_2 - Янчуком М. О. надано договір про надання адвокатських послуг від 03 липня 2023 року № 36/23, згідно з пунктом 4.1. якого за послуги, що надаються адвокатом у відповідності з умовами договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 37 000 грн.
Представник ОСОБА_2 - Янчук М. О. 04 липня 2023 року подав до суду заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження); приймав участь у судових засіданнях: 04 липня 2023 року, 12 липня 2023 року та 23 серпня 2023 року, які тривали 01 год 30 хв. Представник ОСОБА_2 - Янчук М. О. відзив на позов до суду першої інстанції не подав.
Таким чином, витрати на правничу допомогу у розмірі 37 000 грн є неспівмірними зі складністю справи та часом, витраченим представником ОСОБА_2 на надання правничої допомоги, тому з урахуванням принципу розумності і справедливості, заперечень позивачки, суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення їх розміру до 5 000 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 12 березня
2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - Янчука М. О. залишено без задоволення, рішення Богунського районного суду
м. Житомира від 23 серпня 2023 року та додаткове рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05 вересня 2023 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що встановлене законом переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності співвласника поширюється на випадки продажу частки у праві спільної часткової власності та не стосується укладення договору дарування.
ОСОБА_2, набувши у встановленому законом порядку право власності
на 35/100 частки спірного житлового будинку, уклала з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір дарування цього нерухомого майна. При цьому, ідеальна частка вказаного домоволодіння є самостійним об`єктом цивільних правовідносин, а отже, укладення спірного правочину не порушує права позивачки й не є підставою для визнання його недійсним.
ОСОБА_1 не обґрунтувала удаваності оспорюваного договору дарування
від 07 березня 2023 року, а саме його укладення з метою приховання відповідачами договору купівлі-продажу цього нерухомого майна, не надала належних і допустимих доказів на підтвердження того, що між
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 виникли інші правовідносини, ніж передбачені договором дарування, та, що воля обох сторін була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені укладеним між ними договором дарування.
Відповідачі усвідомлювали, що укладають саме договір дарування, а не будь-який інший правочин, і що такий договір не є удаваним.
Посилання ОСОБА_1 на відсутність родинних відносин між відповідачами, як на підставу для визнання договору дарування недійсним, є безпідставним, оскільки закон не містить норм, які б передбачали можливість укладення договору дарування виключно між особами, які перебувають між собою у родинних стосунках.
28 серпня 2023 року представник ОСОБА_2 - Янчук М. О. подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з позивачки на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 37 000 грн. На підтвердження таких витрат представником
ОСОБА_2 було поданодоговір про надання адвокатських послуг
від 03 липня 2023 року № 36/23, відповідно до пункту 4.1. якого за послуги,
які надаються адвокатом у відповідності з умовами договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 37 000 грн.
04 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила відмовити представнику ОСОБА_2 - Янчуку М. О. в ухваленні додаткового рішення про стягнення 37 000 грн витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що зазначені грошові кошти фактично не були сплачені адвокату та відсутні докази на підтвердження надання адвокатських послуг саме на вказану суму.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 000 грн у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки районним судом враховано обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, категорію та складність справи,
а також заперечення позивачки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - Янчука М . О . про ухвалення додаткового рішення відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 295/7967/23
з Богунського районного суду м. Житомира. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що попередній договір дарування частки спірного нерухомого майна та заповіт також оскаржуються у судовому порядку. Суд у порушення положень закону не звернув уваги на те, що між відповідачами укладено не договір дарування, а саме договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна. На підтвердження вищевказаних обставин нею було додано відповідне оголошення від 03 березня 2023 року про продаж 35/100 частки спірного житлового будинку ОСОБА_2 , в якому зазначено суму
12 500 доларів США.
Відповідачі не є родичами між собою, тому у ОСОБА_2 були відсутні правові підстави для дарування ОСОБА_3, ОСОБА_4 спірного майна. Оскільки поділ у натурі спірного житлового будинку не здійснювався, то неможливе відчуження його частки.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з позивачки на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу, оскільки останньою не надано документ на підтвердження сплати за надану їй правову допомогу.
Доводи особи, яка подала відзив
Представник ОСОБА_2 - Янчук М. О. подав відзив на касаційну скаргу, який не було направлено усім учасникам справи, а відповідно до вимог
частини четвертої статті 395 ЦПК України до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Таким чином, відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - Янчука М. О. не береться до уваги Верховним Судом й залишається без розгляду. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 07 серпня 2019 року у справі № 757/43793/18-ц (провадження № 14-311 цс 19).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судом установлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить 65/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 30 жовтня 2008 року.
Співвласником зазначеного житлового будинку була ОСОБА_5, яка на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 30 жовтня 2008 року Другою житомирською державною нотаріальною конторою, набула у власність 35/100 ідеальних часток вказаного житлового будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, спадщину після смерті останньої прийняла ОСОБА_6, яка 31 серпня 2022 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 35/100 частки спірного житлового будинку.
13 січня 2023 року між ОСОБА_6 на підставі договору дарування подарувала ОСОБА_2 35/100 частки житлового будинку
АДРЕСА_1 .
07 березня 2023 року ОСОБА_2 на підставі договору дарування подарувала ОСОБА_3 та ОСОБА_4 35/100 частки спірного житлового будинку. Вказаний договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т. О. та зареєстрований в реєстрі
за № 3414.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу
(частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності (стаття 361 ЦК України).
Положеннями частин першої та другої статті 362 ЦК України визначено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.
Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.