ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 495/7377/21
провадження № 61-13168св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служба України, головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Офіс Генерального прокурора, Одеська обласна прокуратура, Малиновська окружна прокуратура м. Одеси, управління Служби безпеки України в Одеській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, представника ОСОБА_1 - Смирнова Андрія Ігоровича на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2023 року у складі судді Анісімової Н. Д. та постанову Одеського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Кострицького В. В., Назарова М. В., Лозко Ю. П., та касаційні скарги Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури на додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Сегеди С. М.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України, головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, Малиновської окружної прокуратури м. Одеси, управління Служби безпеки України в Одеській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду.
2. Позовна заява мотивована тим, що 14 березня 2006 року він був прийнятий на роботу до прокуратури Одеської області та призначений на посаду помічника прокурора Малиновського району м. Одеси.
3. 09 лютого 2009 року помічник прокурора Малиновського району м. Одеси ОСОБА_1 та старший слідчий прокуратури Малиновського району м. Одеси ОСОБА_4 були затримані працівниками управління Служби безпеки України в Одеській області.
4. 10 лютого 2009 року старшим слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Шемоньовим Г. В. порушено кримінальну справу № 49-2669 щодо позивача, помічника прокурора Малиновського району м. Одеси. ОСОБА_1, та старшого слідчого прокуратури Малиновського району м. Одеси ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України.
5. В той же день 10 лютого 2009 року ОСОБА_1 був затриманий у порядку статті 115 КПК України як підозрюваний у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України, та був звільнений із займаної посади та органів прокуратури Одеської області за вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури (частина перша статті 8, пункт 5 статті 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України).
6. 11 лютого 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було пред`явлено обвинувачення у вчинені злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України.
7. 12 лютого 2009 року Печерським районним судом м. Києва, зокрема стосовно ОСОБА_1, обрано запобіжний захід - взяття під варту. Строк тримання під вартою ОСОБА_1 продовжувався 08 квітня 2009 року Печерським районним судом м. Києва до 4-х місяців, а також 05 червня 2009 року Апеляційним судом м. Києва - до 6 місяців.
8. Весь цей період ОСОБА_1 перебував в Одеському слідчому ізоляторі управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області. Час перебування ОСОБА_1 в Одеському слідчому ізоляторі управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області складає 7 місяців та 14 днів.
9. За результатами досудового розслідування стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було складено обвинувальний висновок та справу направлено до суду.
10. Вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 18 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 03 серпня 2010 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виправдані за відсутністю складу злочину, а запобіжні заходи стосовно них скасовані.
11. Ухвалою Верховного Суду України від 19 травня 2011 року вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 18 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 03 серпня 2010 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_4 скасовано й справу направлено на новий судовий розгляд у той же суд.
12. Вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 28 грудня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виправдані за відсутністю складу злочину, а запобіжні заходи стосовно них скасовані.
13. Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 06 березня 2012 року скасовано вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 28 грудня 2011 року, а справу направлено на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.
14. Вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 15 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 14 січня 2014 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виправдані у зв`язку з відсутністю складу злочину, а запобіжні заходи стосовно них скасовані.
15. Ухвалою Верховного Суду України від 23 грудня 2014 року скасовано ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 14 січня 2014 року, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.
16. Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 03 вересня 2015 року скасовано вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 15 квітня 2013 року, а справу направлено заступнику Генерального прокурора України для організації проведення додаткового розслідування.
17. Враховуючи норми пункту 12 Розділу X Прикінцевих положень чинного на сьогодні КПК України, розслідування кримінальних справ, передбачених пунктом 11 цього розділу, у разі повернення таких кримінальних справ судом прокурору для проведення додаткового розслідування проводиться у порядку, передбаченим цим Кодексом.
18. На цій підставі відповідні відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкрито кримінальне провадження № 42015000000002316 від 19 жовтня 2015 року за частиною третьою статті 368 КК України.
19. Згідно з постановою про закриття кримінального провадження від 31 травня 2017 року, що була винесена прокурором відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області Столбуненком О. Г., а також постановою про закриття кримінального провадження від 31 травня 2017 року, що винесена старшим слідчим першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області юриста 1 класу Лободою Р. Г., кримінальне провадження № 42015000000002316 від 19 жовтня 2015 року закрито у зв`язку з відсутністю в діях колишнього помічника прокурора Малиновського району м. Одеси ОСОБА_1 та колишнього старшого слідчого прокуратури Малиновського району м. Одеси ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України. Вказані рішення не скасовувалися, сторонами провадження не оскаржувалися.
20. Отже, ОСОБА_1 перебував під слідством та судом 8 років, 3 місяці та 21 день (або 99 місяців та 21 день) з 10 лютого 2009 року по 31 травня 2017 року, з яких 7 місяців та 14 днів з 10 лютого 2009 року по 24 вересня 2009 року - під вартою.
21. У зв`язку з вищевикладеним, позивач вважав, що має право на відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, згідно вимог законодавства, яку оцінює в розмірі 5 000 000 грн, також просить стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України витрати на правову допомогу у розмірі 50 000 грн та витрати на проведення експертизи у розмірі 30 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
22. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2023 року позов задоволено частково.
23. Стягнено з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 500 000,00 грн.
24. В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
25. Додатковим рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2023 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено.
26. Стягнуто з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України понесені судові витрати за проведення експертиз 15 652 грн та 15 000 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 50 000 грн.
27. Постановою Одеського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - Смирнова А. І., Одеської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, управління Служби безпеки України в Одеській області залишено без задоволення.
28. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2023 року залишено без змін.
29. Постановою Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволено частково.
30. Додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2023 року в частині стягнення з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України понесених судових витрат на надання правової допомоги в розмірі 50 000,00 грн змінено, зменшено розмір понесених позивачем судових витрат на надання правової допомоги до 15 000 грн.
31. Резолютивну частину додаткового рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2023 року змінено, викладено її в редакції цієї постанови:
"Заяву представника позивача Смирнова Андрія Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №495/7377/21 - задовольнити частково.
Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за проведення експертиз в розмірі 15 652 грн (п`ятнадцять тисяч шістсот п`ятдесят дві гривні) та 15 000 грн (п`ятнадцять тисяч гривен) та витрати на надання правової допомоги в розмірі 15 000 грн (п`ятдесят тисяч гривень)".
32. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом 8 років, 3 місяці та 21 день (або 99 місяців та 21 день) з 10 лютого 2009 року по 31 травня 2017 року, з них 7 місяців та 14 днів з 10 лютого 2009 року по 24 вересня 2009 року - під вартою, а потім органами прокуратури були винесені постанови про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення стосовно позивача, тому суди дійшли висновку, що позивачу була завдана моральна шкода, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків. Виходячи з принципів справедливості та розумності, суди вважали, що справедливою сумою відшкодування моральної шкоди буде 1 500 000 грн.
33. Суд апеляційної інстанції, змінюючи розмір витрат на правову допомогу, визначених судом першої інстанції, виходив із того, що стягнення таких витрат у повному обсязі не відповідатиме принципу пропорційності, оскільки згідно зі статтею 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених позовних вимог. Отже, враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, тому понесені витрати на правову допомогу також необхідно стягнути пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 30 % від заявлених вимог, що буде справедливим, і такий розмір буде співмірним зі складністю справи, її тривалістю та виконаними адвокатом роботами.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
34. У вересні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли касаційні скарги представника ОСОБА_1 - Смирнова А. І., Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року.
35. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
36. Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року № 1375/0/226-24 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 листопада 2023 року справу призначено судді-доповідачеві - Русинчуку М. М.
37. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Смирнова А. І. на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року.
38. У січні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли касаційні скарги Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури на додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року.
39. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури на додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року.
40. Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року № 575/0/226-24 та протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 квітня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві.
41. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 червня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
42. У касаційних скаргах на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року Офіс Генерального прокурора, Одеська обласна прокуратура, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить змінити оскаржувані судові рішення та зменшити розмір стягнення моральної шкоди.
43. Підставою касаційних скарг Офісу Генерального прокурора та Одеської обласної прокуратури на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року заявники зазначають застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 11 серпня 2021 року у справі № 761/20935/19, від 13 серпня 2020 року у справі № 607/10144/18, від 14 квітня 2021 року у справі № 520/14448/18, від 16 травня 2019 року у справі № 563/504/17, від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, від 16 листопада 2022 року у справі № 757/21608/18, від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 13 липня 2022 року у справі № 757/24363/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
44. Касаційні скарги мотивовані тим, що ухвалюючи судові рішення, суди виходили із того, що позивач перебував під слідством та судом упродовж 8 років 3 місяців та 21 днів, а саме з 10 лютого 2009 року (дата затримання) по 31 травня 2017 року (день закриття кримінального провадження).
45. ОСОБА_1 10 лютого 2009 року був затриманий у кримінальній справі та 11 лютого 2009 року йому пред`явлено обвинувачення у вчинені злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України, проте вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 18 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 03 серпня 2010 року, позивача виправдано за відсутністю складу злочину, запобіжний захід скасовано.
46. Отже, у вказаному періоді позивач перебував під слідством та судом лише з 11 лютого 2009 року по 02 серпня 2010 року, оскільки 03 серпня 2010 року набрав законної сили виправдувальний вирок, позивач був виправданим і з цього дня не перебував під слідством та судом.
47. В подальшому ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2011 року вирок від 18 червня 2010 року та ухвала від 03 серпня 2010 року були скасовані, а справу направлено на новий судовий розгляд.
48. Таким чином, після скасування судом касаційної інстанції виправдувального вироку, позивач перебував під слідством та судом з 19 травня 2011 року по 13 січня 2014 року, оскільки ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 14 січня 2014 року залишено без змін виправдувальний вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 15 квітня 2013 року, а тому з 14 січня 2014 року позивач також був виправданим та з цього дня не перебував під слідством та судом.
49. Потім, лише 23 грудня 2014 року Верховним Судом України скасовано ухвалу апеляційного суду від 14 січня 2014 року та направлено справу на новий апеляційний розгляд.
50. Після скасування касаційним судом ухвали апеляційного суду від 14 січня 2014 року позивач перебував під слідством та судом з 23 грудня 2014 року по 31 травня 2017 року (день закриття кримінального провадження).
51. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції, визначаючи строк перебування позивача під слідством та судом з 10 лютого 2009 року по 31 травня 2017 року, необґрунтовано включили строк з 03 серпня 2010 року по 18 травня 2011 року, а також з 14 січня 2014 року по 22 грудня 2014 року, оскільки цей час ОСОБА_1 згідно вироків, що набрали законної сили, був виправданий та не перебував під слідством та судом.
52. Враховуючи наведене, заявники вважають, що строк перебування позивача під слідством та судом складає 6 років, 6 місяців та 29 днів або 78 місяців та 29 днів.
53. Вважають, що мінімальний розмірі відшкодування моральної шкоди, на який має право позивач, становить 529 077 грн, який є гарантованим державою і досить значним, а тому є достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, підстав для його збільшення немає, оскільки відшкодування шкоди не повинно призводити до безпідставного збагачення.
54. У касаційній скарзі на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року представник ОСОБА_1 - Смирнов А .І. , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
55. Підставою касаційної скарги представника ОСОБА_1 - Смирнова А. І. на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року, заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 757/53996/17, від 10 серпня 2022 року у справі № 635/6868/16-ц, від 04 травня 2022 року у справі № 761/28949/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
56. Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 був позбавлений конституційного права на свободу і особисту недоторканість, що призвело його до позбавлення нормального та достойного способу життя, реалізацію своїх звичок і бажань, погіршення відносин зі знайомими людьми, близькими та рідними, а також негативних наслідків. Ускладнились спілкування і взаємостосунки з оточуючими людьми через обвинувачення у тяжкому злочині.
57. Ухвалюючи судові рішення, судами першої та апеляційної інстанції, не було враховано: значну тривалість кримінального провадження та тривале перебування під вартою; обмеження вільно пересуватися територією України та виїжджати за її межі; необхідність здійснювати додаткові заходи з метою захисту від пред`явленого обвинувачення, що свідчить про створення значних складнощів в організації повсякденного укладу життя; у зв`язку з незаконним триманням під вартою позивача його сім`я розпалась, з`явились відкриті виконавчі провадження, борг по сплаті аліментів та перед банками; кримінальне переслідування призвело до негативних змін в організації життя та вимагає додаткових зусиль для відновлення морального стану; після перебування під слідством позивач повинен заново налагоджувати соціальні зв`язки з оточуючими, доводити свою дійсну доброчесність, корисність суспільству; внаслідок перебування під вартою у позивача з`явився логоневроз, через що він майже втратив можливість висловлювати свою думку.
58. У касаційній скарзі на додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року Офіс Генерального прокурора, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
59. Підставою касаційної скарги Офісу Генерального прокурора на додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року, заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Судувід 05 жовтня 2022 року у справі № 373/1292/20, від 11 січня 2023 року у справі № 336/3599/20, від 03 травня 2023 року у справі № 336/3964/20, від 10 травня 2023 року у справі № 373/1294/20, від 12 січня 2022 року у справі № 2-23/2008, від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
60. Касаційна скарга мотивована тим, що у разі часткового задоволення позовних вимог судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
61. Водночас заявник також посилається на те, що після закінчення розгляду справи витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу судом на загальних підставах, визначених статтею 141 ЦПК України, тобто судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
62. У касаційній скарзі на додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року Одеська обласна прокуратура, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та залишити без розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення.
63. Підставою касаційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури на додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року, заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 373/1292/20, від 11 січня 2023 року у справі № 336/3599/20, від 03 травня 2023 року у справі № 336/3964/20, від 10 травня 2023 року у справі № 373/1294/20, від 12 січня 2022 року у справі № 2-23/2008, від 17 травня 2023 року у справі № 463/12950/21, від 01 вересня 2022 року у справі № 759/13013/14-ц, від 16 січня 2023 року у справі № 640/23065/14, від 17 січня 2024 року у справі № 211/2832/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
64. Касаційна скарга мотивована тим, що після закінчення розгляду справи витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу судом на загальних підставах, визначених статтею 141 ЦПК України, тобто судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
65. Також посилається на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення у вказаній справі, не дотримався процесуального порядку вирішення заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення, що залишилось поза увагою апеляційного суду.
66. Зазначає, що заява про ухвалення додаткового рішення Одеській обласній прокуратурі не надавалась, судами не направлялась, заяву розглянуто за відсутності учасників справи, зокрема, прокуратури, яку не повідомлено належним чином про час, дату та місце судового засідання.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
67. У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури від Державної казначейської служби, у якому вказано, що доводи касаційної скарги Одеської обласної прокуратури є правильними та заслуговують на увагу, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення на відшкодування моральної шкоди 1 500 000 грн, а тому оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
68. У листопаді 2023 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Смирнова А. І. від Одеської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України, управління Служби безпеки України в Одеській області, у яких останні просили залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Смирнова А. І. без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
69. ОСОБА_1 з 14 березня 2006 року працював у прокуратурі Одеської області на посаді помічника прокурора Малиновського району м. Одеси.
70. 09 лютого 2009 року ОСОБА_1 та старший слідчий прокуратури Малиновського району м. Одеси ОСОБА_4 були затримані працівниками управління Служби безпеки України в Одеській області.
71. 10 лютого 2009 року старшим слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Шемоньовим Г. В. порушено кримінальну справу № 49-2669 щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України. У цей же день, 10 лютого 2009 року, ОСОБА_1 був затриманий у порядку статті 115 КПК України як підозрюваний у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України, та був звільнений із займаної посади та органів прокуратури Одеської області.
72. 11 лютого 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було пред`явлено обвинувачення у вчинені злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України, а 12 лютого 2009 року Печерським районним судом м. Києва обрано запобіжний захід - взяття під варту. Строк тримання під вартою ОСОБА_1 продовжувався 08 квітня 2009 року Печерським районним судом м. Києва до 4-х місяців, а також 05 червня 2009 року Апеляційним судом м. Києва - до 6 місяців.
73. За результатами досудового розслідування стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було складено обвинувальний висновок та справу направлено до суду.
74. Вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 18 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 03 серпня 2010 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виправдані за відсутністю складу злочину, а запобіжні заходи стосовно них скасовані.
75. Ухвалою Верховного Суду України від 19 травня 2011 року вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 18 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 03 серпня 2010 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_4 скасовано й справу направлено на новий судовий розгляду у той же суд.
76. Вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 28 грудня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виправдані за відсутністю складу злочину, а запобіжні заходи стосовно них скасовані.
77. Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 06 березня 2012 року скасовано вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 28 грудня 2011 року, а справу направлено на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.
78. Вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 15 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 14 січня 2014 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виправдані у зв`язку з відсутністю складу злочину, а запобіжні заходи стосовно них скасовані.
79. Ухвалою Верховного Суду України від 23 грудня 2014 року скасовано ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 14 січня 2014 року, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.
80. Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 03 вересня 2015 року скасовано вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 15 квітня 2013 року, а справу направлено заступнику Генерального прокурора України для організації проведення додаткового розслідування.