ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 760/18630/22
провадження № 61-6796св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної ради в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Полуніної Катерини Анатоліївни на постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 рокуу складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір`ю -
ОСОБА_1, що мешкає за адресою:
АДРЕСА_1 .
2. Позовна заява мотивована тим, що сторони перебували у шлюбі з 07 липня 2007 року, який розірваний рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29 серпня 2020 року. Під час шлюбу народилася спільна дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1, виданим повторно 29 листопада 2017 року Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві (актовий запис № 4097).
3. Вказує, що з моменту укладення шлюбу сторони постійно мешкали в Україні. Відповідач має посвідку на постійне проживання в Україні НОМЕР_2 .
4. Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з матір`ю
ОСОБА_1 . Основним місцем проживання дитини є квартира АДРЕСА_1, яка належить позивачці на праві власності.
5. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України позивачка з дитиною виїхали до Республіки Польщі.
6. Посилаючись на те, що відповідач не ухиляється від виконання окремих своїх батьківських обов`язків, однак навчанням, фізичним, психологічним та духовним розвитком дитини займається мати; вона ніколи не була проти зустрічей батька з донькою, не обмежує їх спілкування, але визначення місця проживання доньки з нею є абсолютною необхідністю задля захисту не лише прав матері, а й дитини, просила позов задовольнити.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
7. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 02 листопада
2023 року у складі судді Зуєвич Л. Л. провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
8. Ухвала мотивована тим, що під час розгляду справи судом встановлено і не заперечується сторонами, що позивач разом з донькою ( ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у лютому 2022 року виїхала з України та змінила місце постійного проживання з України на країну Польща. Надані стороною відповідача докази на доведення факту саме постійного проживання в країні Польщі суд вважає переконливими. Суд враховує тривалість перебування дитини в країні проживання (Польщі), відвідування дошкільного закладу, який знаходиться у м. Варшава. Також суд взяв до уваги, що ОСОБА_3 має громадянство Польщі, отримала номер Pesel, згідно документів має постійне місце проживання у Варшаві ще з 03 січня 2018 року. З огляду на наведене, керуючись положеннями статей 5, 6 Конвенції про юрисдикцію, суд першої інстанції констатував відсутність юрисдикції суду України на вирішення спору у даній цивільній справі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
9. Постановою Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 02 листопада 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на момент подачі вказаного позову - 12 грудня 2022 року та відкриття провадження у справі
10 лютого 2023 року була відсутня обставина, визначена пунктом "b" частини першої статті 7 Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року, оскільки дитина не проживала в Україні менше одного року. Протягом одного року з моменту виїзду дитини до Республіки Польща було заявлено вимоги про визначення місця проживання дитини з матір`ю в Україні.
11. Матеріали справи не містять достатніх доказів, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом та на момент відкриття провадження у справі дитина адаптувалася до нового середовища. В даному випадку відвідування дитиною дитячого садочка в Польщі з вересня 2022 року, отримання номеру PESEL та громадянства Республіки Польща безумовно не свідчить про адаптування дитини до нового місця проживання на момент відкриття провадження у справі. При цьому судом не було враховано, що малолітня ОСОБА_3 народилася в Україні, до ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала в Україні та є громадянкою України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
12. У травні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката
Полуніної К. А. на постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року.
13. Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
14. Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Полуніна К. А., посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
16. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції застосував статтю 7 Гаазької Конвенції про батьківську відповідальність 1996 року, яка не підлягала застосуванню; не врахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 613/1185/19.
17. Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції правильно посилався на статті 5, 6 Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей, та констатував відсутність юрисдикції суду України на вирішення спору у даній справі.
18. Водночас апеляційний суд, застосував норму, яка не підлягала застосуванню в даному випадку, зокрема послався на статтю 7 цієї Конвенції.
19. Зазначає, що з аналізу зазначених статей Конвенції вбачається суттєва відмінність між ними, яка полягає в наступному: стаття 5 застосовується тоді, коли дитина була переміщена до звичайного місця проживання правомірно, без будь-яких порушень, в той час як стаття 7 Конвенції застосовується тоді, коли дитина була переміщена до нової країни проживання неправомірно та утримувалась у новій країні також неправомірно.
20. З огляду на відсутність у справі будь-яких доказів того, що переміщення дитини до Польщі було неправомірним, враховуючи, що сама позивачка здійснила таке переміщення, без будь-якого тиску, відсутні підстави для застосування статті 7 Конвенції, на яку посилався апеляційний суд.
21. Крім того, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 613/1185/19, на яку посилався суд першої інстанції, та не вказав підстав, за яких він вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
22. Також вказував, що на момент відкриття провадження у цій справі дитина проживала у Республіці Польщі один рік без чотирьох днів (14 лютого 2022 року перетнула кордон Польщі, а 10 лютого 2023 року відкрито провадження у цій справі). Станом на 06 травня 2024 року (день подання касаційної скарги) дитина проживає в Республіці Польщі вже 2 роки та 3 місяці. Дитина адаптувалася до нового місця проживання, що підтверджується доказами, які наявні в матеріалах справи.
23. Дитина отримала громадянство Республіки Польщі від народження, з
2018 року отримала PESEL, зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_3, відвідує дитячий садок, вільно розмовляє польською мовою.
24. Отже, стороною відповідача надано докази на доведення факту саме постійного проживання дитини у Польщі, проте апеляційний суд вказаного не врахував, не звернув уваги, що місце проживання дитини було змінено з України на Республіку Польщі добровільно та за взаємною згодою обох батьків, позивачка не зверталась до суду з позовом про повернення дитини до України, тому апеляційний суд неправомірно застосував статтю 7 Конвенції та дійшов помилкових висновків, що у даному випадку спір підсудний судам України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
25. У липні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник ОСОБА_1 - адвокат Герасимова Т. І. просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на те, що незастосування судом першої інстанції норм прямої дії та принципів законодавства України про громадянство, спричинило не просто надання державним органом України переваги перебуванню ОСОБА_3 у громадянстві Польщі над перебуванням малолітньої у громадянстві України, а безпідставне делегування функцій Солом`янського районного суду м. Києва до суду Республіки Польщі.
26. Крім того вважає, що судом першої інстанції помилково не застосовано чинний для України і Республіки Польщі міждержавний Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, підписаний
24 травня 1993 року, який містить положення про питання, врегульовані Конвенцією про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей.
27. Вказує, що дитина постійно мешкала в Україні, не жила з відповідачем з моменту розлучення батьків і є досить емоційно прив`язаною до матері, бабусі й дідуся, інших родичів зі сторони матері.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 07 липня 2007 року, зареєстрованому у Відділі реєстрації громадського стану в Лоць-Центрум (Республіка Польща), який розірвано рішенням Солом`янського районного суду
м. Києва від 29 серпня 2020 року.
29. В матеріалах справи міститься посвідка на постійне проживання в Україні
серії НОМЕР_2, видана ОСОБА_2 02 листопада 2016 року.
30. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_2 та
ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого 29 листопада 2017 року Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального Управління юстиції у місті Києві.
31. Згідно з довідками приватного дошкільного навчального закладу "Урбан Кідс" №14 від 23 вересня 2022 року та № 3 від 15 травня 2023 року, ОСОБА_3 дійсно відвідувала приватний дошкільний навчальний заклад "Урбан Кідс". Договір № 0081 від 25 лютого 2019 року - молодша група, та договір №0121
від 01 вересня 2020 року - старша група, до 01 березня 2022 року, коли відбулося призупинення діяльності закладу на період встановленого воєнного стану.
32. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначала, що після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з нею у квартирі
АДРЕСА_1, яка належить позивачці на праві власності.
33. Також позивачкою не заперечується той факт, що наразі вона з донькою проживають у Республіці Польщі.
34. Як вбачається з відзиву та не заперечується позивачкою, у Польщі також проживає і відповідач по справі ОСОБА_2, який має громадянство Республіки Польща.
35. З висновку органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації вбачається, що 18 липня 2023 року під час бесіди засобами відео зв`язку співробітника Служби з Яніною, дівчинка повідомила, що мешкає з матір`ю в Польщі, з батьком зустрічається на вихідних та залишається у нього з ночівлею. Дівчинці подобається жити з матір`ю, вона забезпечує її потреби, бажає надалі проживати з матір`ю. Бажає щоб батько приходив до неї в гості. Зазначила, що батько не дозволяє їй поїхати до України.
36. Стороною відповідача до матеріалів справи долучено, зокрема, копію посвідчення (Identy card) ОСОБА_3 НОМЕР_5 від 12 грудня
2018 року, в якій міститься відмітка про польське громадянство дитини; копію довідки з дитячого садочка "Країна відкриттів" в м. Варшава від 07 червня
2023 року про те, що дитина відвідує цей дитячий садочок; копію довідки з реєстру PESEL, за змістом якої адреса реєстрації постійного проживання ОСОБА_3 : АДРЕСА_4 ; дата реєстрації постійного проживання: 03 січня
2018 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
37. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
38. Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
39. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
40. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
41. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
42. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
43. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
44. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
45. Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду в повній мірі не відповідає.