ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 642/2554/23
провадження № 61-5845 св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Харківська міська рада, Солоницівська селищна рада Харківського району Харківської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного суду від 06 березня 2024 року в складі колегії суддів: Яцини В. Б., Мальованого Ю. М., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Харківської міської ради, Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
В обґрунтування позову вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 . На час смерті вона проживала у житловому будинку з надвірними будівлями, загальною площею 28,5 кв.м, розташованому на АДРЕСА_1, який увійшов до складу спадщини. На час відкриття спадщини після смерті матері до кола спадкоємців першої черги за законом належав він та його батько ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживав із спадкодавицею і протягом шести місяців після відкриття спадщини не подавав заяви про відмову від спадщини. Водночас він (позивач) протягом шести місяців після відкриття спадщини після смерті матері не подавав заяви про прийняття спадщини.
За життя ОСОБА_3 склав нотаріально посвідчений заповіт від 29 квітня 2015 року, згідно з яким усе своє майно заповів своєму синові (позивачу). ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер. До складу спадкового майна після його смерті увійшли: житловий будинок з надвірними будівлями, розташований на АДРЕСА_1 та 1/3 частина житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2 .
Вказує, що тривалий час його батьки важко хворіли та потребували постійного догляду, у зв`язку з чим після 16 травня 2020 року він переїхав жити до батьків у будинок на АДРЕСА_1, та на час відкриття спадщини проживав зі спадкодавцем за вказаною адресою.
У 2023 році він звернувся до приватного нотаріуса з приводу видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька, але йому було відмовлено у зв`язку з пропуском шестимісячного строку, встановленого для прийняття спадщини.
За таких обставин позивач просив встановити факт його постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1, зі спадкодавцем, ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, в період з травня 2020 року і до часу відкриття спадщини.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2023 року в складі судді Вікторова В. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд керувався тим, що для встановлення факту постійного проживання позивача із спадкодавцем необхідно довести обставини такого проживання впродовж не менше ніж 183 дні до дати смерті останнього. Водночас суд дійшов висновку, що в ході судового розгляду таких обставин встановлено не було, оскільки суду не було надано на їх підтвердження жодних належних та допустимих доказів. Разом із тим суд вважав, що самих лише показань свідків недостатньо для встановлення такого факту. На переконання суду факт надання заявником спадкодавцю допомоги при житті та здійснення його поховання також не свідчить про постійне проживання позивача зі спадкодавцем.
Постановою Харківського апеляційного суду від 06 березня 2024 року рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2023 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1, зі спадкодавцем, батьком ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, в період з травня 2020 року і до часу відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_1 .
Установивши, що позивач, який за заповітом є єдиним спадкодавцем після смерті свого батька, на день смерті опікувався станом його здоров`я, за життя батька сплачував комунальні платежі за адресою відкриття спадщини, вів із спадкодавцем спільне господарство, купував ліки, що узгоджується з показаннями допитаних судом першої інстанції свідків, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У квітні 2024 року засобами поштового зв`язку від імені Харківської міської ради у порядку самопредставництва ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 06 березня 2024 року, у якій просила її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду: від 27 жовтня 2022 року у справі № 175/3348/21, від 29 листопада 2023 року у справі № 756/3889/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
В обґрунтування доводів касаційної скарги заявник вказала, що наданих позивачем доказів недостатньо для висновку про встановлення факту проживання позивача зі спадкодавцем.Так, на переконання заявника, необхідність стороннього догляду за батьками позивача не доводить ані факту здійснення такої допомоги саме позивачем, ані факту постійного проживання з батьком на час відкриття спадщини. Сплата позивачем комунальних послуг може підтверджувати лише обставину того, що позивачем (як рідним сином спадкодавця) надавалася допомога, але не є належним та достатнім доказом факту, за встановленням якого позивач звернувся до суду. Організація позивачем поховання його батька не може бути доказом постійного проживання позивача і спадкодавця на час відкриття спадщини, оскільки поховання відбулося вже після смерті спадкодавця, і взагалі жодним чином не доводять факту постійного проживання. Показання свідків, якими за відсутності інших належних доказів не може бути встановлений факт постійного проживання позивача його батьком на час смерті батька.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, є батьками позивача ОСОБА_1 .
За життя ОСОБА_2 склала заповіт від 29 січня 2015 року на все своє майно на ім`я ОСОБА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ключніковою В. О. за реєстровим № 165.
За життя ОСОБА_3 склав заповіт від 29 квітня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ключніковою В. О. за реєстровим № 164, згідно з яким усе своє майно заповів своєму синові ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
На час смерті вона проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
До складу спадщини після її смерті входив житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 28,5 кв.м.
Позивач ОСОБА_1 не подавав заяви про прийняття спадщини протягом шести місяців після відкриття спадщини після смерті матері.
На час відкриття спадщини з ОСОБА_2 проживав її чоловік, ОСОБА_3, який прийняв спадщину на все майно, що належало померлій ОСОБА_2, в тому числі на житловий будинок з надвірними будівлями на АДРЕСА_1, але помер ІНФОРМАЦІЯ_4, не оформивши своїх спадкових прав.
Після смерті ОСОБА_3 до складу спадкового майна увійшли: житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 28,5 кв. м; 1/3 частина житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2 .
Постановами приватного нотаріуса Колісника Ю. О. № 24/02-31 від 10 лютого 2023 року та № 72/02-31 від 11 травня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане вище нерухоме майно у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Відповідно до листа адміністрації КНП "Міська клінічна лікарня № 24" ОСОБА_5, інвалід ІІ групи, хворіла на ряд хронічних захворювань, знаходилась під наглядом фахівців, неодноразово проходила стаціонарне лікування.
ОСОБА_6 теж хворів та знаходився під наглядом фахівців КНП "Міська клінічна поліклініка № 24".
Витрати, пов`язані з похованням матері і батька, повністю поніс ОСОБА_1 .
Згідно із копіями квитанцій ОСОБА_1 здійснив оплату комунальних послуг, наданих за адресою: АДРЕСА_1, за період з листопада 2020 року до грудня 2021 року (а. с. 42-58).
Допитані в судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 підтвердили, що ОСОБА_1 у період з 2020 до 2022 років постійно проживав разом з батьками за адресою: АДРЕСА_1, вів з ними спільне господарство, купував ліки для батьків, які хворіли, сплачував комунальні послуги. Після смерті батьків продовжує проживати за вказаною адресою.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.