ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 556/1715/20
провадження № 61-313св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ;
відповідач - ОСОБА_3 ;
треті особи: Вараська міська об`єднана територіальна громада в Вараському районі Рівненської області, Вараська міська державна нотаріальна контора Вараського району Рівненської області;
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Волощука Петра Степановича на постанову Рівненського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. С., Ковальчук Н. М.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: Вараська міська об`єднана територіальна громада в Вараському районі Рівненської області яка є правонаступником Сопачівської сільської ради Володимирського району, Вараська міська державна нотаріальна контора Вараського району Рівненської області, про визнання заповіту недійсним.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько - ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, зокрема - на житловий будинок з господарськими будівлями та дві земельні ділянки в с. Сопачів Володимирецького району Рівненської області. Позивачі є спадкоємцями першої черги за законом, однак під час оформлення документів на спадщину їм стало відомо, що 10 грудня 2019 року виконавчим комітетом Сопачівської сільської ради Володимирецького району від імені ОСОБА_4 посвідчено заповіт на ім`я ОСОБА_3 .
Вважають, що даний заповіт є недійсним, оскільки підпис на спірному заповіті не належить ОСОБА_4 . Оскільки, він складений з порушенням законодавства, посвідчений секретарем сільської ради, яка не мала на це повноважень.
Враховуючи викладене, просили визнати недійсним та скасувати заповіт ОСОБА_4, який склав заповіт на ім?я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 посвідчений виконавчим комітетом Сопачівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 10 грудня 2019 року, зареєстрований в книзі для запису нотаріальних дій під № 160.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 28 червня
2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оспорюваний заповіт за формою, порядком його посвідчення, відображенню дійсного волевиявлення заповідача відповідає вимогам закону, а на підтвердження його недійсності позивачі належних та допустимих доказів не надали.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Рівненського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 28 червня
2022 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено.
Визнано недійсним заповіт ОСОБА_4, складений 10 грудня 2019 року на ім`я ОСОБА_3, посвідчений виконавчим комітетом Сопачівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області, зареєстрований у книзі для запису нотаріальних дій під №160.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що статтею 1257 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій зазначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься й у частині третій статті 203 ЦК України.
Отже, із змісту наведених норм суд апеляційної інстанції вважав, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до висновку судового експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 07 липня 2023 року № 1730-Е підписи від імені ОСОБА_4 на заповіті виконані не заповідачем, а іншою особою.
Врахувавши висновок судово-почеркознавчої експертизи від 07 липня 2023 року
№ 1730-Е апеляційний суд встановив, що волевиявлення заповідача на укладення спірного заповіту було відсутнє, та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання заповіту ОСОБА_4 від 10 грудня
2019 року недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2024 року представник ОСОБА_3 - адвокат Волощук П. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить зазначене судове рішення скасувати й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано справу з Володимирецького районного суду Рівненської області.
08 лютого 2024 року справа № 556/1715/20 надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката Волощука П. С. мотивована тим, що в суді першої інстанції, після проведення підготовчого судового засідання на стадії дослідження доказів, в даній справі позивачами було заявлено клопотання про проведення почеркознавчої експертизи. Разом з тим, суд першої інстанції правомірно залишив таке клопотання без розгляду посилаючись на пропущення позивачами процесуального строку та відсутності у позивачів обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку.
Вважає, що за відсутності клопотання про поновлення строку для розгляду і вирішення питання призначення почеркознавчої експертизи в даній справі уже на стадії апеляційного перегляду такої справи, без встановлення судом поважності неподання такого клопотання в суді першої інстанції - клопотання ОСОБА_2 про призначення в даній справі судової почеркознавчої експертизи підлягало залишенню без розгляду в порядку передбаченому ЦПК України.
Зазначає, що на такі доводи суд апеляційної інстанції уваги не звернув та всупереч вимогам ЦПК України призначив у даній справі судову почеркознавчу експертизу.
З оскаржуваної постанови суду не вбачається посилання суду на поважність чи винятковість обставин, що слугували призначенню у даній справі на стадії апеляційного перегляду судового рішення судової почеркознавчої експертизи і як наслідок прийняття у дану справу в якості доказу висновку експерта №1730-Е від 07 липня 2023 року.
Вважає, що на підставі викладеного та аналізуючи наявні у справі документи і висновок експерта в цілому, такий висновок не може бути належним доказом у справі і викликає сумніви у його правильності через недотримання судом процедури формування додаткових матеріалів для проведення експертизи, суперечність висновку експерта власним вимогам, що ставились ним до суду і додаткових матеріалів та порушення експертом пункту 2.3. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень відповідно до якої експерту забороняється самостійно збирати матеріали, що підлягають дослідженню, а також самостійно вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно.
Вважає, що суд апеляційної інстанції, з метою дотримання засад рівності сторін та сприяння судом у реалізації учасниками справи своїх прав, зобов`язаний був надати стороні відповідача аналогічна можливість у поданні додаткових доказів, в тому числі шляхом призначення додаткової експертизи.
Звертає увагу, що апеляційний суд безпідставно позбавив відповідача можливості подавати докази на рівні з позивачем/скаржником на стадії апеляційного провадження, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про призначення та проведення додаткової почеркознавчої експертизи, чим унеможливив встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалив незаконне судове рішення, взявши за основу лише висновок судової почеркознавчої експертизи від 07 липня 2023 року, що суперечить іншим матеріалам справи та проведений з порушення вимог ЦПК України, Закону України "Про судову експертизу", Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, а тому є неналежним і недопустимим доказом у даній цивільній справі.
Доводи особи, яка подала відзиви на касаційні скарги
У лютому 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законними та обґрунтованими, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 .
Згідно заповіту, складеного в с. Сопачів Володимирецького району Рівненської області, 10 грудня 2019 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2, на випадок своєї смерті робить заповітне розпорядження: Належні йому на праві власності: житловий будинок з надвірними будівлями, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 червня 2017 року та земельні ділянки, згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27 лютого 2017 року, загальною площею 0,25 га та згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27 лютого
2017 року, загальною площею 0,1292 га, які знаходяться за адресою: с. Сопачів Володимирецького району Рівненської області, заповів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Роз`яснено зміст статей 534-535 ЦК України. Цей заповіт нотаріально посвідчено виконавчим комітетом Сопачівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області.
Заповіт містить підпис заповідача та запис: "Заповіт підписаний гр. ОСОБА_4 в моїй присутності власноручно, особа та дієздатність заповідача перевірені".
ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є батьком позивачів - ОСОБА_5, ОСОБА_6
05 травня 2020 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як спадкоємці першої черги за законом, подали до Вараської міської державної нотаріальної контори заяви, про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 .
Згідно Витягу із Спадкового реєстра від 05 травня 2020 року
№ 60111569, виданого Сарненською районною державною нотаріальною конторою, після смерті спадкодавця ОСОБА_4 заведено спадкову справу № 65798139.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту4 частини другої статті 389 ЦПК України Підставою касаційного оскарження указаних судового рішення заявник зазначає порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвокат Волощук П. С. задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Спірні правовідносини стосуються захисту спадкових прав позивачок, як спадкоємиць першої черги за законом, пов`язаних із наявністю заповіту, складеного на ім`я відповідача, посвідченого секретарем виконавчого комітету Сопачівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області Федіною О. С.
Згідно зі статтями 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 та стаття 1234 ЦК України).
Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).