ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 278/2599/23
провадження № 61-2222св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21 серпня 2023 року у складі судді Дубовік О. М., та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої доньки та визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі наказу Житомирського районного суду Житомирської області від 12 вересня 2019 року у справі № 278/2256/19 з неї стягнуто аліментина утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 28 серпня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Видано виконавчий лист, що перебуває на виконанні в Пулинському відділі державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в неї народилася ще одна донька - ОСОБА_4, у зв`язку із чим на даний час вона не працює, оскільки здійснює догляд за дитиною. Крім того, з 17 травня 2023 року вона перебуває на обліку як безробітна в Державній службі зайнятості, допомоги по безробіттю не отримує, підприємницькою діяльністю не займається, не володіє на праві власності нерухомим майном.
Посилалася на те, що її матеріальний та сімейний стан змінився, унаслідок чого вона не може сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 3 200 грн щомісячно, що обрахований державним виконавцем виходячи із 1/4 частини розміру середньої заробітної плати місцевості, де знаходиться на виконанні виконавче провадження. Вказані обставини змусили її звернутися до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів та визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:
- змінити спосіб та розмір аліментів, що підлягають стягненню з неї на користь відповідача на підставі наказу Житомирського районного суду Житомирської області від 12 вересня 2019 року у справі № 278/2256/19на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- стягнути з неї на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 25 березня 2023 року та до досягнення ОСОБА_3 повноліття.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21 серпня 2023 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зменшено розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі наказу Житомирського районного суду Житомирської області від 12 вересня 2019 року у справі № 278/2256/19 на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що матеріальний та сімейний стан позивачки змінився, оскільки у 2023 році вона народила доньку, а при ухваленні судового наказу про стягнення аліментів, з ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без урахування вказаної обставини.
Районний суд дійшов висновку, що розмір аліментів підлягає зменшенню з 1/4 частини до 1/6 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що є розумним та буде справедливим балансом щодо захисту прав неповнолітньої дитини.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 25 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21 серпня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зменшено розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі наказу Житомирського районного суду Житомирської області від 12 вересня 2019 року у справі № 278/2256/19 на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив із того, що справи у спорах про зменшення розміру аліментів мають розглядатися судом за правилами загального позовного провадження, відповідно до статті 274 ЦПК України. Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані правові норми та розглянув справу про зменшення розміру аліментів у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що на підставі пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
Разом з тим, апеляційний суд погодився з висновками районного суду про те, що змінився матеріальний та сімейний стан позивачки, що є підставою для зменшення розміру стягуваних з неї аліментів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21 серпня 2023 року, постанову Житомирського апеляційного суду від 25 грудня 2023 року скасувати та позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У лютому 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 липня 2024 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та зменшення розміру аліментів, суди попередніх інстанцій не врахували, що народження другої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру стягнутих з позивачки на підставі судового наказу аліментів.
Вважає, що зміна сімейного стану позивачки, а саме створення нової родини та народження другої дитини, не є підставою для зміни (зменшення) розміру аліментів, оскільки ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами погіршення у зв`язку із цим її майнового стану.
Вказує, що неповнолітня донька сторін ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом із ним і перебуває на його повному утриманні, позивач не цікавиться долею дитини та має велику заборгованість по аліментах.
Крім того, позовна заява ОСОБА_1 була подана без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України, зокрема, позивачкою не додано до позовної заяви доказів, що підтверджують позовні вимоги, що є підставою для повернення позовної заяви відповідно до статті 185 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 462/4973/15-ц, від 24 лютого 2020 року у справі № 539/3532/18, від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18, від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 30 березня 2023 року у справі № 509/5304/20 та від 10 жовтня 2023 року у справі № 686/2454/22-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу позивачка не подала.
Фактичні обставини, встановлені судами
Батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Судовим наказом Житомирського районного суду Житомирської області від 12 вересня 2019 року у справі № 278/2256/19 року з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28 серпня 2019 року та до досягнення дитиною повноліття.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 народилась донька ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 01 березня 2023 року.
Відповідно до довідки Маловисківського управління Новоукраїнської філії Кіровоградського обласного центру зайнятості від 17 травня 2023 року № 499 ОСОБА_1 з 17 травня 2023 року перебуває на обліку як безробітна в Державній службі зайнятості, допомоги по безробіттю не призначено.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.