ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2024 року
м. Київ
справа № 755/17554/19
провадження № 61-10940св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), суддів:Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,Гулька Б. І., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Братківський Клим Сергійович, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 листопада 2022 року у складі судді Гончарука В. П. та постанову Київського апеляційного суду від 08 червня 2023 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що він має стаж роботи на державній службі більше 25 років та за час роботи до нього не було застосовано жодного виду стягнення. Він не притягувався до будь-якого виду юридичної відповідальності.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у соціальній мережі Fасеbоок та в Telegram-каналі (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 ) розмістив статтю під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_3". Вказана стаття містить неправдиву інформацію негативного характеру стосовно особистості позивача. Автором статті є відповідач.
У цій статті, що знаходиться за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 зокрема зазначено (мовою оригіналу): "Куратор будущего Главы Харьковской обласной державной администрации ОСОБА_3 - ОСОБА_1 пытался трудоустроится в российской федерации. Сегодня появилась информация о том, что в ближайшее время главой Харьковской обласной державной администрации могут назначить нардепа от "Слуги Народа" ОСОБА_3 . Мол он главный претендент и даже декларация его, как кандидата, появилась в Національном агентстве з питань запобігання корупції. Но читая фамилию ОСОБА_3, мы должны понимать кто будет настоящим хозяином Харьковской области на самом деле. А это один из спонсоров "Слуги Народа" и прямой куратор всей работы ОСОБА_3 - ОСОБА_1. О ОСОБА_1 было много расследований в контексте его теневого курирования штаба "Слуги Народа" в Харьковской области. Но интересно кое-что другое. Публикую справку о ОСОБА_1, согласно которой он не только друг и экс-помощник ОСОБА_4, не только работал на руководящих должностях в Госпогранслужбе, но, по данным украинских спецслужб в 2016 рассматривал возможность трудоустройства на госслужбу в российскую федерацию. Для этого в 2016 году он посещал Крым и передавал в российскую федерацию оригиналы своих документов на проверку оккупанту. Но видимо не сложилось, и он остался в Украине курировать Харьковскую область. А может все как раз и сложилось, учитывая его близкие отношения не только с ОСОБА_4, но и консулом российской федерации в Харькове ОСОБА_5 . Так что в чьих интересах Харьковской областью может руководить его протеже ОСОБА_3 - хороший вопрос".
Вказана публікація містить фактичні дані, які можуть бути перевірені на предмет їхньої правдивості, водночас за своєю суттю є інформацією негативного характеру та не відповідає дійсності. Ця негативна інформація посягає на його гідність, честь, ділову репутацію та завдає йому моральної шкоди.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив зобов`язати відповідача спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення протягом 10 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили на його сторінці у Facebook та Telegram-каналі ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) інформації такого змісту: " ІНФОРМАЦІЯ_1 мною, ОСОБА_2, була опублікована стаття під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_5". Автором публікації є ОСОБА_2 . У вказаній публікації була поширена неправдива інформація відносно ОСОБА_1 . Вказана стаття серед іншого містила твердження, що ОСОБА_1 є тіньовим куратором штабу політичної партії "Слуга Народу" у Харківській області та прямим куратором всієї роботи ОСОБА_3 ; що призначення останнього губернатором Харківської області фактично свідчитиме про володіння та господарювання ОСОБА_1 у Харківській області, відносно якого було багато розслідувань у питанні тіньового керування штабом "Слуги Народу" у Харківській області; що за даними українських спецслужб в 2016 році ОСОБА_1 розглядав ймовірність працевлаштування на державну службу в російській федерації, відвідував Автономну Республіку Крим з метою передачі російській федерації оригіналів своїх документів з подальшою перевіркою окупантом. Вказана інформація не відповідає дійсності. Автор не володіє будь-якими фактичними даними, які б підтверджували викладені твердження відносно ОСОБА_1", а також стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн.
Розгляд справи у судах
Суди розглядали справу неодноразово.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що поширена щодо позивача інформація не є оціночним судженням, а є твердженням про факти, які не доведені, проте позивач не надав доказів, що розміщена відповідачем інформація носить негативний характер, що, як наслідок, порушує право на повагу до його честі, гідності та ділової репутації. Оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від позовних вимог про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, тому вони задоволенню не підлягають.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 липня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що хоча поширена інформація є твердженням про факти, які не доведено, але позивачем не надано доказів, що поширена інформація є негативною та призвела до порушення особистих немайнових прав позивача.
Постановою Верховного Суду від 02 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Котляр А. О., задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій у порушення положень закону не вказали норм матеріального права, на підставі яких звільнили відповідача від відповідальності за поширення ним інформації щодо позивача, погодившись із тим, що поширена інформація не є оціночним судженням, проте послалися лише на те, що позивач не довів, що розміщена відповідачем інформація носить негативний характер та як наслідок, порушує право на повагу до його честі, гідності та ділової репутації. Отже, суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили доводів позивача про те, що в поширюваній інформації від 08 жовтня 2019 року на сторінці у соціальній мережі Fасеbоок відповідач у стверджувальній формі зазначив, що за даними українських спецслужб у 2016 році позивач розглядав ймовірність працевлаштування на державній службі в російській федерації, для чого відвідував Автономну Республіку Крим з метою передачі російській федерації оригіналів своїх документів з подальшою їх перевіркою окупантом, та зазначав, що позивач є тіньовим куратором штабу політичної партії "Слуга Народу" у Харківській області та прямим куратором всієї роботи ОСОБА_3 . Позивач зазначав, що відповідач поширив недостовірну інформацію про нього, яка порушує право на повагу до честі, гідності та ділової репутації позивача. Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до положень закону саме на відповідача покладається обов`язок: переконатися у достовірності поширеної ним інформації про те, що позивач розглядав ймовірність працевлаштування на державній службі в російській федерації, для чого відвідував Автономну Республіку Крим з метою передачі російській федерації оригіналів своїх документів з подальшою їх перевіркою окупантом, та зазначав, що позивач є тіньовим куратором штабу політичної партії "Слуга Народу" у Харківській області та прямим куратором всієї роботи ОСОБА_3 ; у разі відсутності доказів достовірності оспорюваної інформації, утриматися від її поширення; надати суду докази достовірності такої інформації, а в разі їх відсутності - видалити та спростувати її.
Положеннями національного законодавства та сталою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) підтверджується обов`язок відповідача у цій категорії справ перевіряти поширену ним інформацію та джерела цієї інформації. Отже, позивач вказував на те, що опублікована відповідачем інформація була негативною щодо до нього. На думку позивача, відповідач, не перевіряючи фактів, за відсутності належних та допустимих доказів, створив у суспільстві уявлення про те, що позивач є зрадником держави, безпринципною та нечесною людиною, яка порушує вимоги закону та не дотримується правил поведінки, легітимованих у суспільстві, нехтує людськими цінностями заради власних інтересів, прагне отримати контроль та здійснювати вплив на посадових осіб, що свідчить про порушення прав позивача, які підлягають відновленню шляхом визнання оспорюваної інформації недостовірною та такою, що порочить і принижує його честь, гідність та ділову репутацію. Суди попередніх інстанцій, як зазначив суд касаційної інстанції, цим обставинам уваги не надали.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Визнано недостовірною та такою, що порушує право ОСОБА_1 на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації, таку інформацію, поширену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на його власній сторінці у Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 та в Telegram-каналі за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою: "ІНФОРМАЦІЯ_9", автором якої є ОСОБА_2, яка серед іншого містить наступні неправдиві твердження (наводиться мовою оригіналу): "... читая фамилию ОСОБА_3, мы должны понимать кто будет настоящим хозяином Харьковской области на самом деле. А это один из спонсоров "Слуги Народа" и прямой куратор всей работы ОСОБА_3 ОСОБА_1. О ОСОБА_1 было много расследований в контексте его теневого курирования штаба "Слуги Народа" в Харьковской области. Но интересно кое-что другое. Публикую справку о ОСОБА_1, согласно которой он не только друг и экс-помощник ОСОБА_4, не только работал на руководящих должностях в Госпогранслужбе, но, по данным украинских спецслужб в 2016 рассматривал возможность трудоустройства на госслужбу в рф. Для этого в 2016 году он посещал Крым и передавал в рф оригиналы своих документов на проверку оккупанту. Но видимо не сложилось, и он остался в Украине курировать Харьковскую область. А может все как раз и сложилось, учитывая его близкие отношения не только с ОСОБА_4, но и консулом рф в Харькове ОСОБА_5 . Так что в чьих интересах Харьковской областью может руководить его протеже ОСОБА_3 - хороший вопрос. Справка в моет ТГ ІНФОРМАЦІЯ_8".
Зобов`язано ОСОБА_2 спростувати поширену недостовірну інформацію, шляхом розміщення протягом 10 днів з моменту набрання рішенням законної сили, на своїй сторінці у Facebook та Telegram-каналі ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) інформацію, наступного змісту: " ІНФОРМАЦІЯ_1 мною, ОСОБА_2, була опублікована стаття під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_6". Автором публікації є ОСОБА_2 . У вказаній публікації була поширена неправдива інформація відносно ОСОБА_1 . Вказана стаття серед іншого містила твердження, що ОСОБА_1 є тіньовим куратором штабу політичної партії "Слуга Народу" у Харківській області та прямим куратором всієї роботи ОСОБА_3 ; що призначення останнього губернатором Харківської області фактично свідчитиме про володіння та господарювання ОСОБА_1 у Харківській області, відносно якого було багато розслідувань у питанні тіньового керування штабом "Слуги Народу" у Харківській області; що за даними українських спецслужб в 2016 році ОСОБА_1 розглядав ймовірність працевлаштування на державну службу в російській федерації, відвідував Автономну Республіку Крим з метою передачі російській федерації оригіналів своїх документів з подальшою перевіркою окупантом. Вказана інформація не відповідає дійсності. Автор не володіє будь-якими фактичними даними, які б підтверджували викладені твердження відносно ОСОБА_1".
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 689,40 грн.
Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що наведена у тексті на сторінці відповідача у Fасеbоок інформація стосується певної фактичної поведінки позивача, носить стверджувальний характер, не містить жодних посилань чи обмовок щодо припущень, власного тлумачення або викладення інформації через власні погляди відповідача, автором не вживалися мовно-стилістичні засоби про ймовірність або припущення інформації. Будь-яких належних та допустимих доказів, що інформація, поширена на інтернет-порталі, є вираження суб`єктивної думки і поглядів, відповідач не надав. Суд вважав відсутніми підстави стверджувати, що викладена відповідачем інформація фактів щодо поведінки (дій) позивача є оціночними судженнями. При цьому суд урахував, що відповідач не надав будь-яких належних та допустимих доказів достовірності поширеної інформації, а позивач заперечує достовірність поширеної відповідачем інформації.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 08 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 листопада 2022 року змінено. Виключено з його мотивувальної частини посилання суду на те, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню. В іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 листопада 2022 року залишено без змін.
Апеляційний суд щодо вирішення спору по суті погодився із висновками суду першої інстанції про те, що позивач довів публічне поширення відповідачем відповідної інформації, проте відповідач не надав будь-яких належних та допустимих доказів достовірності поширеної інформації, а позивач заперечує наявність достовірності поширеної відповідачем інформації. Розповсюджена відповідачем інформація про позивача не містить оціночних суджень, а складається виключно з тверджень про факти, достовірність яких відповідачем не доведена. Така інформація підлягає визнанню недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, оскільки є недостовірною, такою, яка не відповідає дійсності, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало, а також такою, що порушує особисті немайнові права позивача. Відповідач, розповсюджуючи недостовірну інформацію, діяв без урахування точних і достовірних даних. Позивач на підтвердження зазначеного у позові надав належні та допустимі докази, зокрема ним підтверджено те, що розміщена відповідачем спірна інформація носить негативний характер та, як наслідок, порушує право на повагу до його гідності, честі та ділової репутації.
Також суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди, оскільки у справі, що переглядається, суд першої інстанції, вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, правильно керувався тим, що внаслідок поширення відповідачем недостовірної інформації позивачу заподіяно моральної шкоди, яка виразилася у приниженні честі та гідності, а також ділової репутації, з урахуванням засад розумності та справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн, яку визначив з урахуванням всіх обставин справи. Стягнення з відповідача моральної шкоди у зазначеному розмірі не покладає на відповідача надмірного тягаря, адже такий обов`язок буде посильним для журналіста, який зобов`язаний дотримуватись положень законодавства та поважати права і свободи інших осіб.
Проте, фактично дійшовши висновку про часткове задоволення вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції помилково вказав у рішенні, що такі вимоги не підлягають задоволенню. Тому апеляційний суд дійшов висновку, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 листопада 2022 року необхідно змінити та виключити з його мотивувальної частини посилання суду на те, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки місцевий суд всебічно та повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до правильного вирішення спору, таке рішення суду є законним та обґрунтованим, і таким, що ухвалене з правильним застосуванням норм права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Братківський К. С., у липні 2023 року через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. У касаційній скарзі заявник просив також зупинити виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 листопада 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 червня 2023 року.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01 лютого 2018 року у справі № 757/33799/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 761/7795/17, від 20 травня 2019 року у справі № 591/7099/16-ц, від 16 березня 2020 року у справі № 306/29/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 362/1057/18, від 27 травня 2020 року у справі № 757/72390/17-ц, від 30 липня 2020 року у справі № 200/20351/18, від 24 березня 2021 року у справі № 760/13253/19, від 08 квітня 2021 року у справі № 551/881/16-ц, від 02 червня 2021 року у справі № 757/47672/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).
Заявник також вказує в касаційній скарзі, що за змістом мотивувальної частини рішення суд першої інстанції мав відмовити у позові в повному обсязі, натомість у резолютивній частині рішення суд задовольнив позовні вимоги позивача майже в повному обсязі. Суди знехтували судовою практикою та правовими висновками Верховного Суду з приводу обов`язкового з`ясування характеру інформації щодо наявності в ній оціночних суджень чи фактичних тверджень та зобов`язали відповідача доводити правдивість оціночних суджень, хоча це неможливо виконати. Суди неправильно застосували частину другу статті 30 Закону України "Про інформацію" (суди віднесли до фактичних тверджень очевидні оціночні судження і зобов`язали відповідача довести їх правдивість, хоча це неможливо зробити) та частину третю статті 12, частину першу статті 81 ЦПК України (суди зробили висновки, що законодавець зобов`язав відповідача надати суду докази достовірності оспорюваної інформації, проте такого обов`язку немає). Висловлювання відповідача є очевидними оціночними судженнями, в яких немає звинувачень у порушенні позивачем закону та моралі, тому вони не порушують його немайнові права. В оспорюваному висловлюванні немає жодної ознаки складу злочину, передбаченого статтею 111 Кримінального кодексу України, його власне трактування позивачем не може бути доказом наявності у ньому звинувачень у "державній зраді". З 2014 року на відповідача не покладений обов`язок доводити достовірність поширеної ним інформації, у справах про захист гідності, честі та ділової репутації діє загальний принцип змагальності сторін. Суд вимагав від відповідача нездійснене - довести правдивість оціночних суджень. При розгляді справи суд мав урахувати, що спірна інформація стосується публічної особи, щодо якої межі критики набагато ширші, ніж щодо пересічної особи, проте з рішення судів не випливає, що вони врахували цю обставину. Позивач не довів жодним належним та допустимим доказом виникнення у нього будь-яких негативних наслідків від оспорюваної інформації. Ця публікація жодним чином не зашкодила позивачу стати радником першого заступника керівника Офісу Президента та бути обраним до складу політради "Слуги Народу". Так само позивач не довів жодним належним та допустимим доказом виникнення у нього моральних страждань від появи оспорюваної інформації, тому суд першої інстанції мав відмовити у стягненні з журналіста 10 000,00 грн. Фактично суд покарав журналіста за реалізацію свого права на свободу думки і слова. Таке покарання для журналіста під час війни є надмірним.
01 вересня 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Котляр А. О., надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому позивач, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони є законними.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 липня 2023 року касаційна скарга ОСОБА_2 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді які входять до складу колегії: Погрібний С. О., Ступак О. В.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2023 року відкрито касаційне оскарження у справі (з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 755/17554/19 із Дніпровського районного суду м. Києва, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 листопада 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 червня 2023 року та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 755/17554/19.
Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 07 червня 2024 року № 793/0/226-24 на підставі службової записки судді Гулейкова І. Ю. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 07 червня 2024 року справу передано судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою від 07 червня 2024 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 07 червня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д. Д., Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А.
Ухвалою від 19 червня 2024 року Верховний Суд задовольнив заяву суддів Верховного Суду Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д. про самовідвід, відвів зазначених суддів за їх заявою від участі у розгляді цієї справи та передав справу для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 20 червня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Гулько Б. І., Сакара Н. Ю., Синельников Є. В.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Фактичні обставини справи, встановлені судами