ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 521/10376/20
провадження № 61-2471св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особі: Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Малиновський відділ у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2020 року у складі судді Мурзенко М. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 15 січня 2024 рокуу складі колегії суддів: Коновалової В. А.,
Лозко Ю. П., Карташова О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
1. У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України.
2. Заява ОСОБА_1 обґрунтована тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одесі та із 30 жовтня 1985 року дотепер разом зі своїми батьками ОСОБА_2, ОСОБА_3, сестрами ОСОБА_4, ОСОБА_5 проживає в АДРЕСА_1 .
3. У зв`язку з лікуванням у КНП "Одеський обласний центр психічного здоров`я" Одеської обласної ради, не мала можливості вчасно отримати паспорт громадянина України.
4. Зверталася до Малиновського РВ у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУДМС) із заявою щодо оформлення паспорта громадянина України, однак висновком ГУДМС від 05 травня 2020 року, її особу, як ОСОБА_1, встановлено, а належність до громадянства України не підтверджено, оскільки реєстрація місця проживання на території України станом
на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року у неї та її батьків відсутня.
5. Вказане унеможливлює встановлення належності її до громадянства України.
6. Посилаючись на викладене, просила суд встановити юридичний факт її постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27 серпня
2020 рокузаяву ОСОБА_1 задоволено, встановлено факт її постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.
8. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції, вказав, що заявницею підтверджено факт народження на території України, а також факт постійного проживання та роботи в Україні її батьків.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
9. Постановою Одеського апеляційного суду від 15 січня 2024 року апеляційну скаргу ГУДМС задоволено частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2020 року змінено, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції постанови апеляційного суду. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
10. Апеляційний суд, врахувавши надані заявницею письмові докази на підтвердження заявлених нею вимог, оцінивши їх у сукупності з показаннями свідків, дійшов висновку про доведеність ОСОБА_1 факту постійного її проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, який необхідний їй для отримання паспорта громадянина України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. У касаційній скарзі ГУДМС просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
12. 14 лютого 2024 року ГУДМС подало касаційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 січня 2024 року.
13. Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які
у квітні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
14. Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2024 року відмовлено ГУДМС
у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні
з викликом та участю сторін, справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року
у справі № 757/44694/17-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 654/3462/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
16. Вказує, що жодний із долучених ОСОБА_1 документів не підтверджує факт її проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.
17. Стверджує, що заявниця не зверталася із відповідною заявою до органів Державної міграційної служби України про набуття громадянства України у визначеному законом порядку. Вважає, що у справі наявний спір про право, тому суди порушили вимоги частини шостої статті 294 ЦПК України.
18. Безпідставним вважає посилання апеляційного суду на показання свідків, оскільки клопотання про виклик свідків не подавалося, суд першої інстанції не здійснював виклик свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 .
Відзив на касаційну скаргу не подано
Обставини справи, встановлені судами
19. ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одесі, що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, а її батьками
є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .
20. Згідно з ордером від 30 жовтня 1985 року № 560, виданого
ОСОБА_2 на право зайняття двох кімнат у квартирі
АДРЕСА_2, вбачається, що разом з ОСОБА_2 проживають члени сім`ї: дружина - ОСОБА_7, 1945 року народження, дочки - ОСОБА_1, 1970 року народження, ОСОБА_4, 1976 року народження, ОСОБА_5, 1985 року народження.
21. ОСОБА_1, навчалася у Одеській загальноосвітній школі № 77
з 1978 року до 1987 рік, що підтверджено довідкою від 05 червня 2020 року
№ 86, виданою директором Одеської загальноосвітньої школи № 77, та атестатом про середню освіту № 529349, виданим 27 червня 1987 року.
22. ОСОБА_1 з 27 жовтня 1988 року до 23 грудня 1988 року,
з 12 жовтня 1992 року до 25 травня 1993 року, з 31 жовтня 1993 року
до 29 червня 1994 року, з 09 серпня 1997 року до 07 липня 1998 року,
з 12 грудня 2011 року до 23 грудня 2011 року перебувала на лікуванні
у КНП "Одеський обласний центр психічного здоров`я" Одеської обласної ради, що підтверджено довідкою№ 1229 медичного закладу.
23. ОСОБА_1 зверталась до Малиновського РВ у м. Одесі ГУДМС
із заявою щодо оформлення паспорта громадянина України у вигляді ID-карти з безконтактним електронним носієм.
24. 05 травня 2020 року Малиновським РВ у м. Одесі ГУДМС прийнято рішення, яким особу ОСОБА_1 встановлено, але належність до громадянства України не підтверджено.
25. Посилаючись на пункт 35 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 745)
(далі - Порядок оформлення), ОСОБА_1 в оформленні та видачі паспорта громадянина України відмовлено, що підтверджено довідкою Малиновського РВ у м. Одесі ГУДМС від 05 червня 2020 року
№ 5114-659/5114.1-20.
26. Підставою для відмови став той факт, що ОСОБА_1 та її батьки станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року не були зареєстровані на території України.
27. Малиновським РВ у м. Одесі ГУДМС при проведенні процедури встановлення особи ОСОБА_1 здійснювався запит до Приморського районного у м. Одесі відділу РАЦС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиція (м. Одеса) щодо підтвердження наявності актових записів на ОСОБА_8 . На запит надійшла відповідь щодо наявності актового запису про народження від 20 червня 1980 року № 1048, складеного Другим Приморським відділом ДРАЦС Одеського МУЮ на ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та видачі свідоцтва про народження НОМЕР_1 .
28. На запит Малиновським РВ у м. Одесі ГУДМС до Одеської загальноосвітньої школи № 77 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області надано відповідь щодо підтвердження навчання ОСОБА_1
у період з 1978 року до 1987 рік у цій школі.
29. Малиновським РВ у м. Одесі ГУДМС для проведення процедури встановлення особи ОСОБА_1 запрошено свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
30. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
31. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
32. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
33. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
34. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
35. Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
36. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
37. Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
38. Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.