ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2024 року
м. Київ
справа №420/10805/20
адміністративне провадження № К/990/5215/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року (головуючий суддя Федусик А.Г., судді Єщенко О.В., Шевчук О.А.) у справі № 420/10805/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Ворохтянське лісове господарство" про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (далі також відповідач або ГУ Держгеокадастру), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 9-1171/15-20-СГ від 02 вересня 2020 року про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, із земель сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га за межами населеного пункту Яблуниця Яремчанської міської ради Надвірнянського району, за межами населеного пункту;
зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, із земель сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га за межами населеного пункту Яблуниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, за межами населеного пункту;
зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року позовну заяву задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 9-1171/15-20-СГ від 02 вересня 2020 року про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, яка розташована за межами населеного пункту с. Яблуниця Яремчанської міської ради Надвірнянського району.
Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, яка розташована за межами населеного пункту с. Яблуниця Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області.
У встановленні судового контролю за виконанням судового рішення - відмовлено.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року скасовано.
Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Ворохтянське лісове господарство", про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення.
07 лютого 2022 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, надіслана 31 січня 2022 року, в якій скаржник просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
28 березня 2022 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).
II. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що через бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви від 29 липня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту села Яблуниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області орієнтовною площею до 2 га для ведення особистого селянського господарства, позивач раніше звертався до суду з позовною заявою.
Зазначений позов було розглянуто в рамках справи № 420/1072/20 із залученням в якості третьої особи Державного підприємства "Ворохтянське лісове господарство".
У справі № 420/1072/20 було прийнято рішення, яким визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду клопотання позивача від 12 серпня 2019 року стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою з метою подальшого відведення земельної ділянки у власність та зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області повторно розглянути це клопотання.
Позивач зауважив, що на виконання судового рішення 02 вересня 2020 року відповідачем було прийнято наказ № 9-1171/15-20-СГ, яким позивачу було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою через те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення.
Позивач вважає, що відповідачем порушено його земельне право на безоплатне отримання земельної ділянки у власність на підставі статті 118 Земельного кодексу України (далі також ЗК України).
На думку позивача, оспорюваний наказ є перепоною для реалізації наступних етапів щодо безоплатного отримання у власність спірної земельної ділянки.
Також позивач зазначає, що відповідач вже вдруге розглядає ту саму заяву позивача про надання дозволу, проте підстава для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою як у перший, так і у другий раз (на підставі рішення суду) будується на тому, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення.
Водночас стверджує, що у справі № 420/1072/20 ані відповідач, ані третя особа будь-яких доказів на підтвердження лісогосподарського призначення спірної земельної ділянки не надали.
Також не були подані докази, що саме спірна земельна ділянка входить до складу земель (а не знаходиться десь поруч), які надані підприємству, визначеного переліком статті 57 ЗК України, та використовуються цим підприємством для потреб лісового господарства.
В свою чергу відповідач стверджує, що згідно із інформацією з Державного земельного кадастру, які надані відділом у м. Яремче цільове призначення запитуваної земельної ділянки - для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг (код КВЦПЗ 09.01 згідно Класифікації видів цільового призначення земель затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548), що належить до категорії земель лісогосподарського призначення.
Водночас зазначає, що Держгеокадастр є розпорядником виключно земель сільськогосподарського призначення державної власності.
Наголосив, що Головним управлінням на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України, ЗК України, надано вмотивовану відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 17 вересня 2019 року № 788/0-1014/0/20-19.
Також відповідач зазначив, що ГУ Держгеокадастру відповідно до вимог статей 15-1, 79-1, 116, 118, 121, 122 ЗК України, Закону України "Про землеустрій", враховуючи рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року, повторно розглянуто клопотання ОСОБА_1 та видано наказ від 02 вересня 2020 року № 9-1171/15-20-СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту с. Яблуниця Яремчанської міської ради, у зв`язку з невідповідністю частині 4 статі 122 ЗК України, а саме: вказаний у клопотанні об`єкт відноситься до земель лісогосподарського призначення.
Відповідач вказав, що згідно листа ДП "Ворохтянське лісове господарство" (вих. №2/27г від 30.11.2020 р.), спірна земельна ділянка відноситься до кварталу № 1 виділ № 8 та виділ № 11 Кремінцівського лісництва ДП "Ворохтянське ЛГ".
На думку відповідача, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, наказ Головного управління щодо відмови в наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку з невідповідністю частині 4 статі 122 ЗК України - є повністю вмотивованим та відповідає вимогам чинного законодавства.
ІІI. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою щодо передачі безоплатно у власність земельної ділянки, що розташована за межами населеного пункту с.Яблуниця, Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області, орієнтовний розмір земельної ділянки до 2,00 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. До заяви було додано копію паспорта громадянина України на ім`я заявника, копію довідки про присвоєння індивідуального податкового номера, графічний матеріал, на якому зображене місце розташування бажаної земельної ділянки.
За змістом листа № 788/1-1014/0/20-19 від 17 вересня 2019 року ГУ Держгеокадастру повідомило ОСОБА_1, що за інформацією відділу у м. Яремче міськрайонного управління у Надвірнянському районі та м. Яремче Головного управління Держгеокадастру в області, згадана земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення. Враховуючи вищенаведене, ГУ Держгеокадастру немає правових підстав у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Яблуниця Яремчанської міської ради.
Вважаючи відмову відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року у справі № 420/1072/20, яке набрало законної сили 07 серпня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ДП "Ворохтянське лісове господарство", задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру, що полягає у неприйнятті вмотивованого рішення суб`єкта владних повноважень у формі акта індивідуальної дії - наказу, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 12 серпня 2019 року стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою з метою подальшого відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром до 2 гектара, що розташована за межами с. Яблуниця, Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради.
Зобов`язано ГУ Держгеокадастру повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12 серпня 2019 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою з метою подальшого відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром до 2 гектара, що розташована за межами с.Яблуниця, Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради, з прийняттям відповідного рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу. У решті задоволення позовних вимог відмовлено (а.с. 19-25 т.1).
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року у справі № 420/1072/20, ГУ Держгеокадастру повторно розглянуло клопотання ОСОБА_1 від 12 серпня 2019 року та видало наказ від 02 вересня 2020 року № 9-1171/15-20-СГ про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту с.Яблуниця Яремчанської міської ради Надвірнянського району, у зв`язку з невідповідністю частині 4 статті 122 ЗК України, а саме: вказаний у клопотанні об`єкт відноситься до земель лісогосподарського призначення.
Вказана відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою і стала підставою для звернення з даним позовом до суду.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач послався на невідповідність частини 4 статті 122 ЗК України, а саме: на те, що бажана земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, однак така підстава для відмови у наданні особі дозволу на розроблення проекту землеустрою не передбачена приписами частини 7 статті 118 ЗК України.
Водночас суд першої інстанції зазначив, що належних доказів того, що бажана земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, відповідач не надав. Додані до відзиву на позов викопіювання з кадастрової карти (плану) від 22 серпня 2019 року № 207/415-19-0.202 та інформація щодо земельної ділянки, яка розташована в межах 2611093000:06:001 від 22 серпня 2019 року, не є інформативними та не містять позначення бажаної земельної ділянки на вказаному викопіюванні, а також інформації про те, що бажана земельна ділянка розташована саме в межах 2611093000:06:001.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що спірна запитувана позивачем для передачі безоплатно у власність земельна ділянка знаходиться в користуванні ДП "Ворохтянське лісове господарство", тобто не є вільною в контексті положень статей 116 та 118 ЗК України, та має цільове призначення для ведення лісового господарства.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі позивачу безоплатно у власність земельної ділянки, що розташована за межами населеного пункту с.Яблуниця, Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області для ведення особистого селянського господарства.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ І ВІДЗИВУ
Позивач вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та скасовує законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржником зазначено, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 814/477/15, від 06 травня 2020 року у справі № 640/4687/19, від 21 жовтня 2021 року у справі № 380/1115/20.
На думку скаржника, суд апеляційної інстанції звільнив відповідача, який заперечував проти позову, від доведення правомірності прийнятого ним рішення, оскільки застосував приписи статті 77 КАС України без урахування змісту частини другої цієї статті.
Скаржник наполягає на недопустимості доказу "викопіювання НВ-2607719722019 від 22 серпня 2019 року". Вважає, що інформація, яка викладена державним кадастровим реєстратором Михайлецьким Н.В. є умовиводом працівника відповідача, яке підлягає доведенню належними та допустимими доказами.
Акцентує увагу на тому, що у справі № 420/1072/20 суд дійшов висновку про те, що викопіювання не є беззаперечним доказом лісогосподарського призначення спірної земельної ділянки. Водночас суд зазначив, що графічна частина цього доказу є неінформативною.
Також скаржник вважає недопустимим доказом "лист ДП "Ворохтянське лісове господарство" (вих.№ 2/27 г від 30 листопада 2020 року), оскільки згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань єдиною особою, яка могла вчиняти дії від імені юридичної особи був директор ОСОБА_2 .
Стверджує, що додатками до зазначеного листа не підтверджується те, що спірна ділянка входить до складу земель, що надані саме лісництву та для ведення лісового господарства.
Водночас зауважує на відсутності геопросторової позначки стосовно того, де саме спірна ділянка має перетин або накладення з кварталом № 1 виділом № 8 та виділом № 11 Кремінцівського лісництва ДП "Ворохтянське ЛГ".
На думку скаржника, ОСОБА_3 не була уповноважена вчиняти процесуальні дії, засвідчувати та подавати документи в рамках цієї справи. Також інший працівник ОСОБА_4 теж не мала права представляти відповідача, скріплюючи документи підписом, крім фамілії та ініціалів.
Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на доказах, які є неналежними, недостовірними та недопустимими.
Відповідач вважає доводи касаційної скарги безпідставними та необґрунтованими.
Стверджує, що відповідно до наданих структурним підрозділом Головного управління - відділом в м. Яремчому відомостей з Державного земельного кадастру, цільове призначення запитуваної земельної ділянки - для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг (код КВЦПЗ 09.01 згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів).
Акцентує увагу на тому, що Держгеокадастр є розпорядником виключно земель сільськогосподарського призначення державної власності та запитувана позивачем земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення.
Водночас зазначає, що у відділі в м. Яремче, як місцевому фонді документації із землеустрою (відповідно до пунктів 6,12 Положення про Державний фонд документації із землеустрою, затвердженого постановою КМУ від 17 листопада 2004 року № 1553) наявний Державний акт на право постійного користування землею серія ІІ-ІФ № 002702, який при наданні інформації з Державного земельного кадастру стосовно цільового призначення спірної земельної ділянки було враховано державним кадастровим реєстратором.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам скаржника, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій".
За змістом статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.