ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 440/1478/19
касаційні провадження № К/9901/281/20, К/990/35616/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Державного підприємства "Полтавське лісове господарство" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2019 (суддя - Слободянюк Н.І.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2019 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бенедик А.П., судді - Гуцал М.І., Донець Л.О.) та касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2019 у справі за позовом Державного підприємства "Полтавське лісове господарство" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Полтавське лісове господарство" (далі - Підприємство, позивач, платник) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.02.2019 №0001721403, №0001711403.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, зокрема, з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ "ВТТ-Інвест". Також позивач послався на необґрунтованість та безпідставність висновків акта перевірки щодо заниження доходів внаслідок реалізації деревопродукції фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 за заниженими відпускними цінами.
Полтавській окружний адміністративний суд рішенням від 19.08.2019 у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість встановлених за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та, як наслідок, правомірність визначення позивачу суми грошових зобов`язань на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Також суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності та за платежем "частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств)".
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 25.11.2019 скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2019 №0001711403 (форма "Р") в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 95417,00 грн та прийняв в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 13.02.2019 №0001711403 (форма "Р") в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем "частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств)" у розмірі 95417,00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що господарські операції позивача з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ "ВТТ-Інвест" не підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а висновки, зазначені в акті перевірки, відповідають дійсним обставинам справи, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині взаємовідносин із зазначеними контрагентами є правомірними та не підлягають скасуванню. Також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість визначення податковим органом суми грошового зобов`язання за платежем "частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств)".
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій за платежем "частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств)" у розмірі 95417,00 грн з підстав того, що передбачений Податковим кодексом України (далі - ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) механізм здійснення податковими органами повноважень з визначення сум податкових та грошових зобов`язань платників податків та стягнення у зв`язку із цим сум штрафних (фінансових) санкцій стосується виключно до правовідносин зі сплати податків та зборів, передбачених статтями 9 та 10 вказаного кодексу, до яких сплата до відповідного бюджету частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) не відноситься.
Підприємство, не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову, звернулося до суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у визначених частинах та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, неправильність, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору. Наполягає на реальності здійснення господарських операцій між ним і зазначеними вище контрагентами, з огляду на те, що зазначені господарські операції підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. Вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про нереальність господарських операцій між позивачем і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ "ВТТ-Інвест", оскільки підставою для таких висновків контролюючий орган у акті перевірки вказав наявність кримінального провадження, зареєстрованого у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12015170190000802 від 03.11.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 191, статтею 246 та частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України, тоді як за результатами слідчих та інших процесуальних дій 17.07.2017 було прийняте рішення про закриття вказаного кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю ознак складу кримінального правопорушення. Таким чином, на думку Товариства, оскільки нереальність господарських операцій між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 і ТОВ "ВТТ-Інвест", є недоведеною, то контролюючим органом безпідставно виключено зі складу витрат Товариства сплачені за такими господарськими операціями кошти. Також, скаржник вказує про виправлення ним помилки у податковій звітності по господарських операціях з ФОП ОСОБА_2 .
Відповідач також звернувся до суду із касаційною скаргою на рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції у цій частині та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обгрунтування вимог касаційної скарги, Управління посилається на правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за платежем "частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств)" у розмірі 95417,00 грн, з огляду на його заниження Товариством на суму 381670,90 грн.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалами від 23.12.2019 та 04.02.2020 відкрив провадження за касаційними скаргами позивача та відповідача, витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.07.2024 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 31.07.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційних скаргах доводи позивача та відповідача і дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга Управління задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 29.12.2018, за результатами якої складений акт від 09.01.2019 №28/16-31-14-03-14/31758362 (далі - акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення Товариством вимог:
підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, пункту 1 статті 3, частин 1, 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", частини 3 статті 6, частини 1 статті 120, пункту 2 частини 1 статті 216, частини 3 статті 640, частини 2 статті 799 Цивільного кодексу України, пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 126922,00 грн і частину чистого прибутку, що відраховується до державного бюджету, на загальну суму 419414,00 грн та завищено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за 1 квартал 2017 року на 25892,60 грн і суму чистого прибутку, з якого відраховується до державного бюджету частина чистого прибутку, за 1 квартал 2017 року на 159609,80 грн.
Фактичною підставою для висновків про зазначені вище порушення слугували висновки контролюючого органу про реалізацію позивачем фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 лісопродукції за ціною 1196,40 грн за 1 куб.м, що є нижчою за ціну (1228,00 грн/куб.м), яка встановлена договором купівлі-продажу необробленої деревини від 07.04.2017 №02-121Б, біржовим контрактом від 07.04.2017 №НД-07/04-3 та протоколом біржових торгів від 07.04.2017 №3, а також відсутність реального характеру укладених між позивачем та контрагентами, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ "ВТТ-Інвест" господарських операцій щодо надання послуг трактора та послуг по накладенню мінералізованих смуг, з огляду на наявність кримінального провадження, зареєстрованого у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12015170190000802 від 03.11.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 191, статтею 246 та частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України.
Також, у акті перевірки вказано про заниження Товариством частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) за період з 4 кварталу 2015 року по 3 квартал 2017 року на загальну суму 419414,00 грн., та завищення частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) за 1 квартал 2017 року на загальну суму 159609,80 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.02.2019:
№0001721403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності" за основним платежем на суму 111708,50 грн, за штрафними фінансовими санкціями у розмірі 27927,10 грн;
№0001711403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань)" за основним платежем в сумі 381670,90 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 95417,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Стосовно правомірності визначення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) та застосування штрафних санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 13.02.2019 №0001711403 (форма "Р"), колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" від 21.09.2006 №185-V (із змінами та доповненнями) державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", а також державних підприємств "Міжнародний дитячий центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") та їх об`єднання зобов`язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету" визначено, що контроль за справлянням надходжень до бюджету по коду бюджетної класифікації 21010100 "Частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до бюджету, та дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність" покладено на ДФС.
Згідно з пунктом 2 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138 (далі - Порядок), частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.
Пунктом 3 Порядку встановлено, що частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.
Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.
Форму Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 16.05.2011 №285, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.05.2011 №643/19381.
Наведене свідчить, що державні унітарні підприємства та їх об`єднання визначають частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, згідно із затвердженою формою розрахунку та подають її до органу ДФС, на який покладено контроль за справляння цього платежу, протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.
У переліку податків і зборів, визначеному статтями 9 і 10 ПК України, відсутній такий платіж як частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до державного бюджету, і тому частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до державного бюджету, не є податковим платежем.
Водночас контроль за відрахуванням до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями покладено на ДФС.
Зважаючи на покладений на Державну фіскальну службу України обов`язок забезпечити відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків, зборів, платежів та інших доходів, Верховний Суд у постанові від 24.04.2019 у справі №2а-8123/12/1370 вказав про наявність повноважень у податкового органу визначати суму частини чистого прибутку (доходу) як зобов`язання, належне до сплати державними унітарними підприємствами до Державного бюджету України.
Таким чином, доводи позивача про відсутність у відповідача повноважень щодо збільшення зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних, унітарних підприємств та їх об`єднань), що підлягають сплаті до бюджету, є безпідставними.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.03.2019 у справі №813/1814/17.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає правильними висновки судів про законність і обґрунтованість визначення податковим органом суми грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств), а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.02.2019 №0001711403 (форма "Р") в частині збільшення суми грошового зобов`язання в сумі 381670,90 грн є правомірним та скасуванню не підлягає.
Щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) у розмірі 95417,00 грн на підставі податкового повідомлення-рішення від 13.02.2019 №0001711403, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України, на підставі якого податковим органом було нараховано суму грошового зобов`язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Виходячи з системного аналізу вказаних норм, передбачений ПК України механізм здійснення податковими органами повноважень з визначення сум податкових та грошових зобов`язань платників податків та стягнення у зв`язку із цим сум штрафних (фінансових) санкцій стосується виключно правовідносин зі сплати податків та зборів, передбачених статтями 9 та 10 вказаного кодексу, до яких сплата до відповідного бюджету частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) не відноситься.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність у податкового органу правових підстав для притягнення позивача до відповідальності у вигляді застосування до нього фінансових санкцій у розмірі 95417,00 грн, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.02.2019 №0001711403 (форма "Р") у цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо висновків контролюючого органу про неповноту декларування позивачем доходів за 9 місяців 2017 року на загальну суму 334,64 грн внаслідок реалізації деревопродукції фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 за заниженими відпускними цінами, колегія суддів зазначає наступне.