ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/1869/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,
за участю секретаря судового засідання - Лихошерст І. Ю.,
представників учасників справи:
Міністерства фінансів України - Снісаренко К. С.,
Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" - Лінкевич О. В.,
Київської міської державної адміністрації - Плахотнік Р. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства фінансів України
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2023
(суддя Плотницька Н. Б.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024
(судді Кравчук Г. А., Коробенко Г. П., Тарасенко К. В.)
у справі за позовом Міністерства фінансів України
до 1. Державного реєстратора - приватного нотаріуса Бондар Тетяни Миколаївни,
2. Державного реєстратора Кучми Любов Володимирівни, Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд",
3. Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта",
4. Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Голдстрім ЛТД",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Київська міська державна адміністрація,
про визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію права власності.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Міністерство фінансів України (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Бондар Тетяни Миколаївни (далі - відповідач-1) та Державного реєстратора Кучми Любов Володимирівни, Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (далі - відповідач-2) про:
- скасування рішення відповідача-1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.09.2021 індексний номер: 60569329;
- скасування рішення відповідача-2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 30.11.2017 індексний номер: 38431929.
1.2. Позовні вимоги обґрунтувало тим, що спірні рішення вчинені з порушенням норм чинного законодавства, а саме: державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - відповідач-3, ПАТ "НАСК "Оранта") та Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Голдстрім ЛТД" (далі - відповідач-4, ТОВ "БК "Голдстрім ЛТД") на нежитлову будівлю (літера А) загальною площею 519,4 кв. м, розташовану на земельній ділянці, яка належить державі та перебуває в постійному користуванні позивача, здійснено за відсутності документа, що підтверджує підставу набуття такого права.
1.3. Позивач зазначає, що на момент укладення договору купівлі-продажу нежитлової будівлі у продавця (ПАТ HACK "Оранта") було відсутнє право власності на нежитлову будівлю, тобто правочин є нікчемним, у зв`язку з чим вказує на необхідність застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
1.4. Ухвалою від 08.05.2023 ПАТ "НАСК "Оранта" та ТОВ "БК "Голдстрім ЛТД" залучені до участі у справі в якості відповідачів.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами
2.1. Відповідно до Державного акта на право постійного користування серії ЯЯ № 385026 від 14.06.2012 Міністерству фінансів України на підставі рішення Київської міської ради від 16.02.2012 № 159/7496 надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,5195 га у межах згідно з планом для експлуатації та обслуговування бази матеріально-технічного постачання, за адресою: вул. Причальна, 5-А у Дарницькому районі м. Києва.
2.2. Державний акт зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №10-9-00068.
2.3. За даними витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку за номером НВ 8000872142019 від 02.01.2019 земельна ділянка, що перебуває у постійному користуванні Міністерства фінансів України, за кадастровим номером 8000000000:90:144:0003 площею 0,5195 га, належить до державної власності.
2.4. У листопаді 2018 року ПАТ "НАСК" Оранта" звернулось до Київської міської адміністрації щодо оформлення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:144:0003 за адресою: вул. Причальна, 5-а у Дарницькому районі міста Києва.
2.5. 04.01.2018 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) у відповідь на лист позивача від 30.11.2018 № 08-04-16/8794 повідомив, що для оформлення ПАТ "НАСК "Оранта" права користування частиною земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:144:0003), Міністерство фінансів України має надати нотаріально посвідчену згоду на поділ цієї земельної ділянки.
2.6. ПАТ "НАСК "Оранта" звернулося до позивача з листом від 30.11.2018 № 08-04-16/8793 щодо надання згоди на поділ земельної ділянки за адресою: вул. Причальна, 5-а у Дарницькому районі міста Києва. Міністерство фінансів України своїм листом від 03.01.2018 повідомило, що не вбачає підстав для погодження наданого ПАТ "НАСК "Оранта" варіанта плану поділу земельної ділянки на запропонованих умовах.
2.7. В ході робочого процесу виявлено, що на земельній ділянці за кадастровим номером 8000000000:90:144:0003 площею 0,5195 га, що належить до державної форми власності, розташована нежитлова будівля (літера А) загальної площею 519.4 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Причальна, буд. 5, яка відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з датою формування 08.11.2021, зареєстрована 16.09.2021 на праві приватної власності за ТОВ "БК "Голдстрім ЛТД".
2.8. Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності містить інформацію, що підставою виникнення прав власності були такі документи: договір купівлі-продажу, укладений ПАТ "НАСК "Оранта" та ТОВ "БК "Голдстрім ЛТД", серія та номер: 3557, виданий 16.09.2021, видавник: Бондар Т. М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 60569329 від 24.09.2021, приватний нотаріус Бондар Т.М., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ.
2.9. Вважаючи, що право власності на нерухоме майно, набуте ПАТ "НАСК "Оранта", не підтверджується жодним документом, крім витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з датою формування 30.11.2017, який не є підставою набуття права власності, позивач звернувся до суду з цим позовом про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 20.07.2023 у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
3.2. Мотивував своє рішення тим, що:
- відповідач-2 при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та вчинення такої державної реєстрації речових прав дотримався вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки за встановленими обставинами відповідач-3 мав обсяг повноважень та належні документи для проведення державної реєстрації права власності на спірну будівлю;
- наявні у матеріалах справи докази підтверджують правомірність набуття відповідачем-3 у власність спірного нерухомого майна, як новоствореного, тому розпорядження таким власником спірним майном шляхом його продажу відповідачу-4 відповідає вимогам чинного законодавства та не порушує прав позивача.
- позивач не довів належними та допустимими доказами наявність обставин, з якими закон пов`язує факт нікчемності укладеного договору купівлі-продажу, а тому відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятого відповідачем-1.
3.3. Північний апеляційний господарський суд постановою від 30.04.2024 залишив зазначене рішення суду першої інстанції без змін.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування
4.1. Позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
4.2. На обґрунтування підстав звернення з касаційною скаргою, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник посилається на:
- застосування судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях положень постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.1991 № 272 "Про створення Української державної страхової комерційної організації", щодо якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
- застосування судами попередніх інстанції в оскаржуваних судових рішеннях положень постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1993 №709 "Про створення Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", стосовно якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
- застосування судами попередніх інстанції в оскаржуваних судових рішеннях положень наказу Фонду державного майна України від 15.12.1993 № 51-АТ "Про створення Національної акціонерної страхової компанії "Оранта"" на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1993 №709 та згідно з указом Президента України від 15.06.1993 "Про корпоратизацію підприємств" щодо якого відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
- застосування судами попередніх інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на та їх обтяжень", а саме статей 2, 3, 5, 9, 18, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 922/1266/19; в постановах Верховного Суду, зокрема, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 та від 07.10.2020 у справі № 920/728/18;
- застосування судами попередніх інстанції в оскаржуваних судових рішеннях статей 204, 215, 228, 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Вищого господарського суду України від 23.11.2016 у справі №921/148/14-г/13; у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №906/603/18 та від 07.12.2021 у справі № 910/1671/20; у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 та від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.
4.3. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що при прийнятті рішення про державну реєстрацію та вчинення такої державної реєстрації речових прав за ПАТ "НАСК "ОРАНТА" було дотримано вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, адже здійснена реєстрація права приватної власності ПАТ "НАСК "ОРАНТА" на об`єкт державної власності, що належав Українській державній страховій комерційній організації на праві повного господарського відання, збудований на земельній ділянці державної власності об`єкт (складське приміщення).
4.4. Скаржник зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази щодо майна, за рахунок якого формувався статутний фонд відповідача-3, при цьому поняття переходу права власності та передача майна на баланс мають різну правову природу. Тож правовий режим майна акціонерного товариства, засновником і єдиним акціонером якого є держава, має спеціальний режим майна, і до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 22 Господарського кодексу України, що не була застосована судами. Суди також не врахували відповідний висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "НАСК "Оранта" просить судові рішення залишити без змін.
5.2. Зазначає, що приватизація (роздержавлення) HACK "Оранта" відбувалася в декілька етапів та повністю завершилася 17.12.2007, коли Фонд державного майна України повністю виконав план продажу та розміщення акцій HACK "Оранта". Відчуження майна Акціонерним товариством HACK "Оранта" на користь ТОВ "БК "Голдстрім ЛТД" відбулося 16.09.2021 шляхом продажу в той час коли акціонерне товариство вже не мало у статутному фонді державної частки у зв`язку із повною приватизацією та повним продажем державою своєї частки. Отже, акціонерне товариство не мало ніякого спеціального режиму розпорядження власним майном щодо продажу нерухомого майна.
5.3. Відтак, застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21, не може розповсюджуватися на правовідносини щодо відчуження майна юридичною особою, яка у своєму статутному капіталі не має державної частки та не є державним акціонерним товариством, а є власником майна та здійснює володіння, користування і розпорядження ним відповідно до статуту та волевиявлення акціонерів.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
6.2. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
6.3. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
6.4. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі №922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10.09.2014 у справі № 6-32цс14).
6.5. У певних випадках спосіб захисту імперативно "прив`язаний" до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін "встановлений законом" означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України (аналогічне - у частині першій статті 5 ЦПК України) вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.