ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/8419/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючого), Ємця А. А., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,
представників учасників справи:
позивача - Шилін О. С. (самопредставництво);
Алмаз В.В. (самопредставництво)
відповідача - не з`явився
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Купайгородський Е.О. (адвокат)
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджітал Солюшнс"
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023
за позовом Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр"
до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"
про скасування рішень та відмову у реєстрації торговельної марки,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджітал Солюшнс".
1. Розгляд справи
1.1 До Господарського суду міста Києва звернулося Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (далі - КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр", позивач) з позовом до Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (ухвалою від 10.01.2023 замінено на правонаступника - Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"; далі - УКРНОІВІ, відповідач), у якому просило:
- скасувати рішення Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" від 14.07.2022 за заявкою Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджітал Солюшнс" № m201929785, клас МКТП 9;
- скасувати рішення Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" від 14.09.2021 за заявкою Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджітал Солюшнс" № m201929785, клас МКТП 9;
- відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Діджітал Солюшнс" в реєстрації торговельної марки за заявкою № m201929785, клас МКТП 9.
Позовні вимоги ґрунтуються на обставинах незаконності реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "Діджітал Солюшнс" (далі - ТОВ "Діджітал Солюшнс", третя особа) Торговельної марки за заявкою №m201929785, клас 9 МКТП та видачі свідоцтва про таку реєстрацію з підстав невідповідності умовам правової охорони.
1.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.
1.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 апеляційну скаргу КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі № 910/8419/22 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі залишено без змін.
2. Стислий зміст оскаржуваного судового рішення
2.1. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 (колегія суддів: Поляков Б.М., Пантелієнко В.О., Доманська М.Л.) у задоволенні заяви ТОВ "Діджітал Солюшнс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/8419/22 відмовлено.
2.2. Додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду мотивована, зокрема, тим, що розмір витрат ТОВ "Діджітал Солюшнс" на оплату правничих послуг представника (адвоката) у цій справі (40 тис грн) є значно перебільшеним (нерозумним), непропорційним до предмета спору, необґрунтованим та неспівмірним до критеріїв, визначених частиною четвертою статті 126 ГПК України, крім того, за відсутності доказів, що підтверджували б замовлення зазначених послуг клієнтом у адвоката, прийняття наданих послуг клієнтом у адвоката, відсутністю оплат за надані послуги та недоведеністю обов`язку у клієнта оплачувати послуги адвоката, які не були пред`явлені останнім до оплати клієнту, а тому у задоволенні заяви ТОВ "Діджітал Солюшнс" про ухвалення додаткового рішення у справі відмовлено.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ТОВ "Діджітал Солюшнс", не погоджуючись з додатковою постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить додаткову постанову суду апеляційної інстанції скасувати; справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для ухвалення додаткового рішення.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. У касаційній скарзі скаржник з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає про те, що на розгляд суду касаційної інстанції передано питання щодо неправомірності відмови у задоволенні заяви ТОВ "Діджітал Солюшнс" про ухвалення додаткового рішення судом апеляційної інстанції внаслідок неправильного застосування (порушення) судом норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 2, 126, 129, 236 ГПК України та частини п`ятої статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".
4.2. Скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування зазначених вище норм, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду/постановах Верховного Суду: від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 07.07.2021 № 910/12876/19, від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 18.05.2022 у справі № 910/4268/21, від 26.10.2022 у справі № 910/4277/21, від 18.04.2023 у справі № 903/378/22, від 23.03.2023 у справі № 921/434/21, від 25.04.2023 у справі № 910/21424/21.
4.3. У своїй касаційній скарзі скаржник також зазначає про попередній орієнтовний розмір судових витрат, які скаржник очікує понести у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції - 80 000,00 грн, в прохальній частині касаційної скарги просить також стягнути судові витрати у тому числі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 80 000,00 грн та долучає до касаційної скарги рахунок-фактуру (інвойс) від 09.12.2023 № 22/12-2023.
5. Доводи інших учасників справи, розгляд клопотань
5.1. У відзиві на касаційну скаргу КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а додаткову постанову залишити без змін. Крім того, КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" просить зменшити розмір судових витрат ТОВ "Діджітал Солюшнс", які скаржник очікує понести у суді касаційної інстанції, до 0 грн.
6. Касаційне провадження
6.1. У зв`язку з відпусткою судді Колос І. Б. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2024, який наявний в матеріалах справи.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Предметом касаційного перегляду є додаткова постанова апеляційного господарського суду, згідно з якою у задоволенні заяви третьої особи про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
8.4. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
8.5. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
8.6. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) подання доказів, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом (стаття 129 ГПК України).
8.7. Положеннями частини першої статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
8.8. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина друга статті 124 ГПК України).
8.9. Відповідно до частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
8.10. Згідно з вимогами частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
8.11. При цьому відповідно до частини тринадцятої статті 129 ГПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
8.12. В ухвалі Верховного Суду від 14.09.2023 зі справи № 902/1144/22 Суд виснував, що для вирішення питання про відшкодування стороні витрат на професійну правничу допомогу з`ясуванню підлягають у їх сукупності (1) наявність безпосередньої правової вимоги/заяви/клопотання про здійснення розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи; (2) наявність відповідної заяви про надання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Відсутність першої з цих обставин унеможливлює взагалі вирішення судом питання про розподіл судових витрат як у судовому рішенні за результатом розгляду справи, так і в порядку, визначеному статтею 244 ГПК України. Відсутність же другої обставини (за наявності першої) унеможливлює відкладення відповідно до вимог частини першої статті 221 ГПК України вирішення питання про судові витрати, пов`язані із розглядом справи, у зв`язку з чим є підставою для вирішення судом цього питання саме у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Ненадання доказів понесених судових витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву - така заява залишається без розгляду відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України.
8.13. Зазначена позиція є сталою та послідовною, та викладалася, зокрема у додатковій постанові Верховного Суду від 25.04.2023 зі справи № 910/21424/21, на яку посилається скаржник.
8.14. Колегія суддів зазначає, що до аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 23.03.2023 у справі № 990/99/22. Так, Велика Палата у пункті 23 вказала: "Також Велика Палата Верховного Суду встановила, що сторона позивача під час розгляду цієї справи по суті (зокрема, до закінчення судових дебатів) не подавала заяву про розподіл та відшкодування понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, а тому представником ОСОБА_1 - адвокатом Степаненко Ю. М. заява про ухвалення додаткового судового рішення в цій частині подана поза межами строку, встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України, а отже, підлягає в цій частині залишенню без розгляду".
8.15. Суд касаційної інстанції зазначає, що згідно зі сталою та послідовною позицією Верховного Суду певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту закон не передбачає, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).
8.16. Водночас суд попередньої інстанції не з`ясував, чи відбулася практична реалізація третьою особою принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, чи зверталася третя особа із заявою (клопотанням) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та в який спосіб (що по своїй суті не є тотожним попередньому визначенню учасником справи суми судових витрат на професійну правничу допомогу).
8.17. Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 Велика Палата відзначила таке:
" 7.24. Аналіз положень статті 244 ГПК України та статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України). Подібне право має сторона в господарському судочинства згідно з частиною першою статті 221 ГПК України.