ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 917/730/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 08.12.2022 та Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Вокзальна компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2024
у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Вокзальна компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 101 903,70 грн та звільнення орендованого майна,
за участю представників:
від позивача - Гудкова Т. А.
від відповідача - Паркулаб А. В.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Вокзальна компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.) про стягнення 101 903,70 грн заборгованості за договором оренди № 498/05-Н та звільнення орендованого майна - частини нежитлового приміщення в холі вокзалу за адресою: вул. Площа Слави, 1, м. Полтава, площею 2,26 кв. м.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач як орендар після закінчення строку дії договору оренди не повернув майно позивачу як орендодавцю, і при цьому з травня 2020 року орендар припинив сплачувати неустойку. Заборгованість орендаря перед орендодавцем зі сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати станом на 30 червня 2022 року складає 101 903, 70 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 28 листопада 2005 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавської області та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (далі - відповідач, Орендар) був укладений договір оренди № 498/05-Н (далі - договір оренди), згідно з пунктом 1.1 якого Орендарю в строкове платне користування було передано державне майно - нежитлове приміщення в холі вокзалу площею 2,26 кв. м, розташованого за адресою: м. Полтава, вул. Площа Слави, 1 (далі - майно), яке знаходиться на балансі вокзалу Полтава-Південна Південної залізниці.
4. Факт передачі відповідачу в строкове платне користування орендованого майна підтверджується актом приймання-передачі майна, що належить до державної власності, який було складено та підписано сторонами договору оренди.
5. Строк договору оренди встановлено: з 28.11.2005 по 27.10.2006.
6. В подальшому між позивачем та відповідачем неодноразово було укладено додаткові угоди, які є невід`ємними частинами договору оренди, а саме: додаткову угоду № 2 від 06.08.2010, додаткову угоду № 3 від 23.05.2011, додаткову угоду № 4 від 12.05.2014, додаткову угоду № 5 від 02.02.2015, якими, зокрема, вносились зміни в частині розміру орендної плати та порядку розрахунків, строку дії договору оренди тощо.
7. У зв`язку з утворенням Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Укрзалізниця") відповідно до Закону України від 23.02.2012 № 4442-VI "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" орендодавцем з 01 грудня 2015 року за договором оренди стало ПАТ "Укрзалізниця".
8. Судом першої інстанції встановлено, що на виконання рішення правління ПАТ "Укрзалізниця" від 31.01-01.02.2017 (протокол № Ц-57/8 Ком.т.) відбулось перепідпорядкування структурного підрозділу "Вокзал станції Полтава-Південна" регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" шляхом приєднання його до філії "Пасажирська компанія" ПАТ "Укрзалізниця" як виробничого підрозділу вокзал станції Полтава-Південна філії "Пасажирська компанія" ПАТ "Укрзалізниця".
9. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 938 "Деякі питання акціонерного товариства "Українська залізниця" Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" перейменоване в Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця").
10. Відповідно до рішення наглядової ради АТ "Укрзалізниця" від 11.10.2019 (протокол № А-10/16-19 Ком.т.) 14.05.2020 створена філія "Вокзальна компанія" АТ "Укрзалізниця" та вокзал станції Полтава-Південна увійшов до структури філії "Вокзальна компанія" АТ "Укрзалізниця" як виробничий підрозділ філії "Вокзальна компанія" АТ "Укрзалізниця".
11. Судом першої інстанції також було встановлено, що об`єкт оренди обліковується на балансі позивача, а саме виробничого підрозділу вокзал станції Полтава-Південна філії "Вокзальна компанія" АТ "Укрзалізниця", що підтверджується наданою до позову копією інвентарної картки обліку основних засобів.
12. У матеріалах справи міститься додатковий договір від 30.01.2018 № ПК-Вок-Полтава/498/05-Н/Д1/18 до договору оренди, за змістом якого було змінено орендодавця, розмір орендної плати та строк дії договору.
13. Відповідно до пункту 1 додаткового договору від 30.01.2018 встановлено, що орендодавцем майна, визначеного у договорі оренди, є ПАТ "Укрзалізниця".
14. Згідно з пунктом 3.1 договору оренди (в редакції Додаткового договору від 30.01.2018) орендна плата з 01.01.2018 становить 1883,34 грн без ПДВ на місяць.
15. Строк дії договору оренди: з 28.01.2018 по 31.03.2018 включно (пункт 8.1 договору оренди в редакції додаткового договору від 30.01.2018).
16. Крім того, в матеріалах справи міститься додатковий договір від 23.05.2018 № ПК-Вок-Полтава/498/05-Н/Д2/18, в якому визначений новий строк дії договору, а саме до 30.06.2018 включно.
17. Відповідно до пункту 8.5 договору оренди (в редакції додаткової угоди № 4 від 12.05.2014) у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення договору оренди після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір оренди вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором з урахуванням змін в законодавстві. Зазначені дії оформлюються додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною договору оренди.
18. Відповідно до пункту 2.2 та підпункту 9.1.1 договору оренди (в редакції додаткової угоди № 4 від 12.05.2014) Орендар повинен передати Орендодавцю орендоване майно за актом приймання-передачі. Обов`язок зі складання акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно.
19. В матеріалах справи наявний лист-повідомлення філії Пасажирська компанія Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від 31.05.2018 № 259 про закінчення та непродовження строку дії договору оренди. Лист-повідомлення був надісланий поштою та наданий особисто Орендарю 27.07.2018.
20. В матеріалах справи також наявний лист філії Пасажирська компанія Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від 17.07.2018 № 342 про закінчення строку дії договору оренди та нарахування неустойки за не повернення майна після закінчення строку дії договору оренди. Лист Орендарем був отриманий 27.04.2018 особисто.
21. Додаткова угода про продовження строку дії договору оренди сторонами не укладалась, а тому, на переконання позивача, у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди у відповідача виник обов`язок щодо повернення орендованого майна.
22. Відповідач орендоване майно не повернув, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
23. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції спростував доводи відповідача про те, що додатковий договір від 30.01.2018 не підписаний відповідачем, а сам додатковий договір є сфальсифікованим з огляду на його повне виконання відповідачем (а саме здійснення оплати орендної плати та відсутності заборгованості відповідача з орендної плати станом на 30 червня 2018 року), а також з урахуванням наступного підписання між сторонами додаткового договору від 23.05.2018 та факту користування відповідачем об`єктом оренди, сплати орендної плати, ведення листування з позивачем.
24. Під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції судовою колегію за клопотанням відповідача у справі було призначено почеркознавчу експертизу, згідно з висновками якої, підписи, зокрема, на додатковому договорі від 30 січня 2018 року № ПК-Вок-Полтава/498/05-Н/Д1/18 з ПАТ "Укрзалізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" ПАТ "Укрзалізниця" до договору оренди, укладеного між ФОП ОСОБА_2. та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавської області, виконано не відповідачем у справі.
25. Судова колегія не взяла зазначений висновок до уваги, оскільки експериментальні зразки підпису ОСОБА_1 не було відібрано саме судом у зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 на території України. Зазначені зразки було надано представником відповідача до Східного апеляційного господарського суду разом з іншими документами, в яких, на думку представника відповідача, містяться вільні зразки підпису ОСОБА_1 . Ця обставина взагалі не знайшла відображення в експертному висновку.
26. Апеляційний суд не прийняв як належний доказ зміни розміру орендної плати та встановлення нового строку дії договору оренди надані до матеріалів справи додатковий договір від 30.10.2018 та додатковий договір від 23.05.2018, внаслідок чого дійшов висновку, що договір оренди припинив свою дію 27.01.2018 у зв`язку з недосягненням між сторонами згоди щодо істотних умов цього договору, внаслідок чого у відповідача виник обов`язок повернути орендоване майно позивачу.
27. При цьому апеляційний суд спростував твердження позивача про фактичне виконання відповідачем умов додаткового договору від 30.10.2018, зокрема про те, що відповідач своїми діями, а саме сплатою неустойки, підтвердив існування (підписання) між позивачем та відповідачем вище зазначених додаткових договорів від 30.01.2018 та 23.05.2018, оскільки судова колегія, дослідивши матеріали справи, встановила, що доказів про сплату відповідачем орендної плати саме у розмірі 1883,34 грн, який встановлений додатковим договором від 30.10.2018, матеріали справи не містять.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
28. 08.12.2022 Господарський суд Полтавської області (суддя Киричук О. А.) ухвалив рішення про задоволення позову, виходячи з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.
29. 01.04.2024 Східний апеляційний господарський суд (колегія суддів: Склярук О. І., Гетьман Р. А., Россолов В. В.) прийняв постанову про скасування цього рішення в частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі 101 903,70 грн та ухвалив у цій частині нове рішення, яким стягнув з відповідача на користь позивача неустойку в сумі 27 981,20 грн; в решті рішення залишив без змін.
30. Суд апеляційної інстанції з урахуванням встановлених обставин припинення дії договору оренди з 27.01.2018 дійшов висновку про виникнення у відповідача обов`язку повернути орендоване майно позивачу саме з цієї дати. Апеляційний суд не взяв до уваги доводи відповідача про автоматичне продовження строку дії договору оренди, зазначивши про те, що строк дії цього договору припинився саме 27.01.2018 у зв`язку з недосягненням сторонами згоди щодо зміни істотних умов договору. Водночас апеляційний суд самостійно обрахував та стягнув неустойку, розмір якої визначив на підставі додаткової угоди від 12.05.2014 № 4, згідно з якою орендна плата складає 538,10 грн на місяць з огляду на відсутність згоди між позивачем та відповідачем щодо встановлення згідно з додатковим договором від 30.01.2018 нового розміру орендної плати у сумі 1 883,34 грн на місяць.
Короткий зміст касаційної скарги та позицій інших учасників справи
31. У касаційній скарзі АТ "Українська залізниця" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні 73 922,50 грн неустойки та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
32. Підставою касаційного оскарження АТ "Українська залізниця" визначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на ухваленні оскаржуваного судового рішення без урахування апеляційним судом:
- висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.12.2021 у справі № 11-164сап21 щодо зрозумілості, послідовності та аргументованості рішення;
- висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21), постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, постановах Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 922/189/18, від 06.11.2018 у справі № 926/3397/17, від 09.04.2019 у справі № 910/3359/18, від 29.10.2019 у справі № 904/3713/18, від 19.02.2020 у справі № 915/411/19, від 18.03.2020 у справі №456/2946/17 щодо неможливості визнання неукладеними повністю або частково виконаних договорів;
- неврахування правового висновку Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) щодо заборони суперечливої поведінки.
33. Узагальнено доводи касаційної скарги АТ "Українська залізниця" зводяться до того, що апеляційним судом не розглянуто клопотання позивача про визнання недопустимим доказом висновку експерта за результатами почеркознавчої експертизи, разом з цим апеляційний суд не взяв його до уваги з посиланням на відсутність експериментальних зразків почерку та підписів відповідача, одночасно апеляційний суд самостійно дослідив підписи на додаткових договорах та визнав ці додаткові договори неукладеними. Така позиція апеляційного суду, на думку скаржника, є непослідовною та незрозумілою.
34. Позивач також вказує, що відповідач виконував умови договору оренди в редакції додаткових договорів від 30.01.2018 та від 23.05.2018 і здійснював оплату орендної плати у новому розмірі та у новому порядку на розрахунковий рахунок позивача, а також вів листування з позивачем як з новим орендодавцем, що з урахуванням принципу заборони суперечливої поведінки та правової позиції Верховного Суду щодо неможливості вважати договір неукладеним після його повного або часткового виконання сторонами, свідчить про те, що додаткові договори від 30.01.2018 та від 23.05.2018 є фактично укладеними.
35. ФОП ОСОБА_2. також звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та ухвалити у вказаній частині нове - про відмову у позові.
36. Підставою касаційного оскарження ФОП ОСОБА_2. визначив пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, вказуючи про ухвалення судових рішень без урахування правових позицій суду касаційної інстанції, викладених у постановах від 07.04.2020 у справі 916/2791/13, від 19.05.2020 у справі 910/719/19, від 07.04.2021 у справі № 904/7825/17, від 25.05.2021 у справі 910/9949/20, від 14.07.2021 у справі 161/2823/19, від 26.11.2020 у справі 910/2318/16, від 06.03.2019 у справі № 571/1306/16-ц, від 29.05.2019 у справі № 2-3632/11, від 15.07.2019 у справі № 235/499/17.
37. Узагальнено доводи ФОП ОСОБА_2. зводяться до того, що:
- позивачем не доведено факт перебування орендованого відповідачем майна у власності АТ "Українська залізниця" та набуття позивачем прав і обов`язків орендодавця щодо цього майна станом на 27.01.2018 з урахуванням того, що спірне майно зареєстроване за позивачем лише 10.04.2019, в той час як апеляційний суд захистив право власності позивача на таке майно з 27.01.2018, тобто до його державної реєстрації;
- судами проігноровано пряму вказівку закону і договору щодо автоматичної пролонгації договору у випадку відсутності заперечень позивача щодо строку дії договору та не застосовано норми спеціального Закону України "Про оренду державного та комунального майна";
- суд апеляційної інстанції порушив принцип диспозитивності і вийшов за межі підстав позовних вимог, заявлених позивачем, а саме самостійно обрахував і стягнув неустойку, виходячи з тексту додаткової угоди № 4 від 12.05.2014, не зважаючи на те, що позивач не заявляв в якості підстави позову обставину укладання додаткової угоди № 4 від 12.05.2014;
- суд апеляційної інстанції безпідставно не прийняв доказ - висновок експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи. Така позиція суду є непослідовною, не відповідає вимогам закону та обов`язку суду мотивувати судове рішення.
38. Крім того, скаржник посилається на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, а саме на те, що апеляційний суд не дослідили зібрані у справі докази, якими підтверджуються обставини укладеності додаткових договорів.
Короткий зміст відзиву на касаційні скарги
39. АТ "Українська залізниця" у відзиві на касаційну скаргу просить задовольнити касаційну скаргу ФОП ОСОБА_2 в частині скасування постанови апеляційного суду, але з підстав, що викладені у касаційній скарзі позивача, а в частині скасування рішення суду першої інстанції - у задоволенні касаційної скарги ФОП ОСОБА_1 відмовити.
40. ФОП ОСОБА_2. у відзиві на касаційну скаргу просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
41. У наданих ФОП ОСОБА_2. додаткових поясненнях у справі відповідач також звертає увагу на те, що до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню норми спеціального Закону України "Про оренду державного та комунального майна" з огляду на правовий статус майна АТ "Українська залізниця". Відповідач з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 (яка оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 19.04.2024), вказує, що власником майна, переданого державою до статутного фонду (капіталу) АТ "Українська залізниця", є держава.
Позиція Верховного Суду
42. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
43. Тобто відповідно до положень згаданої норми касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
44. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
45. При цьому з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
46. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
47. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення (див. зокрема підхід в частині оцінювання спірних правовідносин на предмет подібності, який застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).
48. Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
49. Проаналізувавши наведені скаржниками підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, судова колегія виходить з такого.
Щодо перебування орендованого відповідачем майна у власності АТ "Українська залізниця" та реєстрації права власності на нього за позивачем
50. Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами у справі на час укладення договору оренди № 498/05-Н від 28.11.2005 орендоване майно, розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Площа Слави, 1, перебувало у державній власності.
51. Водночас, як зазначає ФОП ОСОБА_2. у касаційній скарзі, апеляційний суд, вказавши, що договір оренди № 498/05-Н від 28.11.2005 припинив свою дію 27.01.2018, не встановив обставин перебування об`єкта оренди у власності позивача станом на цю дату (27.01.2018). Відповідач доводить, що на час укладення додаткових договорів (2018 рік) позивач не був власником спірного майна, оскільки право власності на нього зареєстроване у Державному реєстрі речових прав лише 10.04.2019. Тому скаржник вважає, що апеляційний суд дійшов передчасних висновків про перехід всіх прав та обов`язків орендодавця за договором оренди до Акціонерного товариства "Українська залізниця" і про обов`язок відповідача повернути майно саме позивачу. При цьому відповідач посилається на пункт 6.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі 916/2791/13.
52. Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 (провадження № 12-24гс23, пункти 108, 126, 139 та інші), вирішуючи питання про правовий режим майна Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України", дійшла висновку, що виходячи з положень Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статуту зазначеного товариства, спірне майно у приватну власність ПАТ "НАК "Надра України" не передавалось, право державної власності не змінювалось; єдиним власником спірного майна є держава в особі КМУ; акціонерні товариства, засновником і єдиним акціонером яких є держава в особі органів виконавчої влади, мають спеціальний (особливий) правовий режим майна порівняно з іншими господарськими товариствами, які створюються в загальному порядку, а державне майно, передане до статутного фонду державних акціонерних товариств, залишається у державній власності й відчуження його можливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури.
53. Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що висновки щодо застосування норм права суд формулює, виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від парламенту, суд не встановлює абстрактні правила поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певної норми права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14- 67цс20, пункт 68), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-1 Згс22, пункт 149), від 04.07.2023 у справі № 373/626/17 (провадження № 14-201 цс21, пункт 51)).
54. У справі, що переглядається, підлягає застосуванню спеціальне законодавство, яке визначає правовий режим майна АТ "Українська залізниця".
55. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування.
56. Згідно з пунктом 2 вказаної Постанови статутний капітал Товариства формується шляхом внесення до нього, серед іншого, майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку № 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.
57. Відповідно до відомостей з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 21.10.2015 відбулась державна реєстрація позивача - АТ "Укрзалізниця".
58. Законом України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" встановлено, що:
- майно залізничного транспорту загального користування - майно, у тому числі об`єкти інфраструктури, що належать Державній адміністрації залізничного транспорту України, підприємствам, установам та організаціям залізничного транспорту загального користування, зокрема будівлі, споруди, об`єкти незавершеного будівництва, об`єкти соціальної сфери, транспортні засоби, обладнання, устаткування, інвентар, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, цінні папери, корпоративні права держави, право постійного користування земельними ділянками, а також інші майнові права, включаючи права на об`єкти інтелектуальної власності, кошти, у тому числі в іноземній валюті. До об`єктів соціальної сфери належать структурні підрозділи підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування з питань охорони здоров`я, відпочинку, торгівлі, громадського харчування, фізичної культури та спорту, професійної підготовки (пункт 1 частини першої статті 1 Закону);
- акції господарських товариств, внесені до статутного капіталу Товариства, є його власністю (частина третя статті 5 Закону);
- магістральні залізничні лінії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації* централізації, блокування та управління рухом поїздів, об`єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт, є державною власністю та закріплюються за Товариством на праві господарського відання (частина перша статті 10 Закону);