ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/1062/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Баклан Н.Ю.,
Міністерства охорони здоров`я України - Кислицької Ю.О.,
Південного офісу Держаудитслужби - не з`явився,
Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Зелена гірка" Міністерства охорони здоров`я України - не з`явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" - Оляш К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 (у складі колегії суддів: Філінюк І.Г. (головуючий), Аленін О. Ю., Богатир К. В.)
та рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2023 (суддя Пінтеліна Т.Г.)
у справі № 916/1062/23
за позовом Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, Південного офісу Держаудитслужби, Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Зелена гірка" Міністерства охорони здоров`я України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія"
про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення надмірно сплачених бюджетних коштів,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023 року Керівник Київської окружної прокуратури міста Одеси (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, Південного офісу Держаудитслужби та Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Зелена гірка" Міністерства охорони здоров`я України (далі - ДЗ "ДССС "Зелена гірка" МОЗ України") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" (далі - ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія"), у якому просив:
- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 16.07.2020 до договору про закупівлю електричної енергії № 194 від 16.03.2020 між ДЗ "ДССС "Зелена гірка" МОЗ України" та ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія";
- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 15.09.2020 до договору про закупівлю електричної енергії № 194 від 16.03.2020 між ДЗ "ДССС "Зелена гірка" МОЗ України" та ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія";
- визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 16.10.2020 до договору про закупівлю електричної енергії № 194 від 16.03.2020 між ДЗ "ДССС "Зелена гірка" МОЗ України" та ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія";
- визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 19.10.2020 до договору про закупівлю електричної енергії № 194 від 16.03.2020 між ДЗ "ДССС "Зелена гірка" МОЗ України" та ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія";
- визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 20.11.2020 до договору про закупівлю електричної енергії № 194 від 16.03.2020 між ДЗ "ДССС "Зелена гірка" МОЗ України" та ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія";
- стягнути з ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" на користь ДЗ "ДССС "Зелена гірка" МОЗ України" надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 81 686,44 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що додаткові угоди до договору укладені з порушенням вимог статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки за їх умовами сторони збільшили ціну за одиницю товару, у зв`язку із чим ціна збільшилася в рази порівняно з погодженою ціною під час закупівлі.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.11.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2024, позов задоволено. Визнано недійсними зазначені додаткові угоди до договору про закупівлю електричної енергії № 194 від 16.03.2020 між ДЗ "ДССС "Зелена гірка" МОЗ України" та ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія". Стягнуто з ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" на користь держави на розрахунковий рахунок Міністерства охорони здоров`я України надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 81 686,44 грн. Стягнуто з ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" на користь Одеської обласної прокуратури 16 104,00 грн витрат зі сплати судового збору та перерахувати їх на рахунок, зазначений у резолютивній частині рішення.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у травні 2024 року ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Стягнути з позивачів на користь ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 19 324,80 грн та судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 25 766,40 грн.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Вронська Г.О. - головуючий, Бакуліна С.В., Кондратова І.Д. від 10.06.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 916/1062/23 за касаційною скаргою ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2023; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.07.2024.
У зв`язку з відпусткою судді Вронської Г.О. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/1062/23 і згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2024 справу № 916/1062/23 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючий, Зуєв В.А., Міщенко І.С.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючий, Зуєв В.А., Міщенко І.С. від 24.06.2024 прийнято до провадження справу № 916/1062/23 за касаційною скаргою ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2023. Призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.07.2024.
Південний офіс Держаудитслужби, ДЗ "ДССС "Зелена гірка" МОЗ України" у судове засіданні своїх представників не направили.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.
Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
За змістом статті 43 ГПК учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок сторони, і відповідно до положень статті 202 ГПК справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає розгляду справи по суті.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, відсутність заяв зазначених учасників справи щодо розгляду справи, у тому числі, клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що ДЗ "ДССС "Зелена гірка" МОЗ України" 04.02.2020 оголошено про проведення відкритих торгів, ДК 021:2015 під кодом: 09310000-5 "електрична енергія" за кошти державного бюджету з очікуваною вартістю 886 453,63 грн (ідентифікаційний номер закупівлі UA-2020-02-04-002935-а).
Запланований обсяг електричної енергії складав 319300 кВт*год.
Учасниками цих відкритих торгів було зареєстровано 2 суб`єкти господарської діяльності: 1. ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" з ціновою пропозицією 581 201,86 грн з ПДВ; 2. ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" з ціновою пропозицією 585 033,46 грн з ПДВ.
За результатами розгляду тендерних пропозицій (протокол № 3 від 26.02.2020) тендерним комітетом ДЗ "ДССС "Зелена гірка" МОЗ України" вирішено укласти договір про закупівлю товарів за державні кошти за кодом ДК 021:2015-09310000-5 Електроенергія 319300 кВт*год. з ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" за ціновою пропозицією 581 201,86 грн.
У подальшому між ДЗ "ДССС "Зелена гірка" МОЗ України" та ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" укладено договір від 16.03.2020 № 194 про постачання електричної енергії споживачу у кількості 319300 кВт*год на суму 581 201,86 грн, у тому числі ПДВ 96866,98 грн. Предметом вказаного договору є: електрична енергія за кодом ДК 021:2015- 09310000-5 "електрична енергія", за ціною 1,82023758 грн з ПДВ за 1 кВт*год (у договорі не відображено), та за ціною 1,516864652 грн без ПДВ за обсяг електричної енергії: 319300 кіловат-годин (пункт 1.2 договору), загальною вартістю 581201,86 грн. Відповідно до пункту 10.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання, та діє до повного використання коштів, передбачених затвердженими кошторисами на відповідний рік, але не довше 31.12.2020. Згідно з пунктом 5.1 договору строк постачання електричної енергії з дати укладення договору до 31.12.2020. Місце постачання електричної енергії згідно з додатком 1 "Заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу", а саме санаторій та їдальня, розташовані по вул. Ак. Вавілова, 14, вул. Дача Ковалевського, 89, вул. Макаренка, 37 у місті Одесі.
У подальшому до договору від 16.03.2020 № 194 укладено ряд додаткових угод, якими зменшено обсяги електричної енергії з урахуванням збільшення її ціни, а саме:
додаткова угода № 1 від 16.07.2020, на підставі якої зменшено річний обсяг закупівлі до 296 104 кВт*год. та з 16.03.2020 збільшено ціну з 1,82023758 грн (з ПДВ) до 1,962827 грн (з ПДВ) за 1 кВт*год при незмінній загальній ціні договору. А саме, згідно п. 1, п.п. 2.1. п.2. Додаткової угоди № 1 від 16.03.2020 ціна цього договору на 2020 рік з 16.03.2020 становить 581201,86 грн (з ПДВ) для закупівлі електричної енергії в обсязі 296 104 кВт*год;
додаткова угода № 2 від 15.09.2020, на підставі якої зменшено річний обсяг закупівлі до 286 919 кВт*год при незмінній загальній ціні договору та з 01.08.2020 збільшено ціну з 1,962827 грн (з ПДВ) за 1 кВт*год до 2,06462304 грн за 1 кВт*год (з ПДВ). А саме, згідно п.1., п.2.1. п.2. додаткової угоди № 2 з 01.08.2020 ціна договору становить 581201,86 грн (з ПДВ) для закупівлі електричної енергії в обсязі 286 919 кВт*год;
додаткова угода № 3 від 16.10.2020, на підставі якої зменшено річний обсяг закупівлі до 273 289 кВт*год та з 19.08.2020 збільшено ціну з 2,06462304 грн за 1 кВт*год (з ПДВ) до 2,2059095 грн (з ПДВ) за 1 кВт*год при незмінній загальній ціні договору. А саме, згідно п.1., п.2.1. п.2. додаткової угоди № 3 від 16.10.2020 ціна цього договору на 2020 рік з 19.08.2020 581201,86 грн (з ПДВ) для закупівлі електричної енергії в обсязі 273 289 кВт*год;
додаткова угода № 4 від 19.10.2020, на підставі якої зменшено річний обсяг закупівлі до 263 458 кВт*год та з 01.09.2020 збільшено ціну з 2,2059095 грн за 1 кВт*год (з ПДВ) до 2,34972 грн (з ПДВ) за 1 кВт*год при незмінній загальній ціні договору. А саме, згідно п. 1., п. п.2.1. п.2. додаткової угоди № 4 від 19.10.2020 ціна цього договору на 2020 рік з 01.09.2020 581201,86 грн (з ПДВ) для закупівлі електричної енергії в обсязі 263 458 кВт*год;
додаткова угода № 5 від 20.11.2020, на підставі якої зменшено річний обсяг закупівлі до 260 597 кВт*год при незмінній загальній ціні договору та з 01.12.2020 збільшено ціну з 2,34972 за 1 кВт*год (з ПДВ) до 2,436756 грн за 1 кВт*год (з ПДВ). А саме, згідно п. 1., п.п.2.2. п.2. додаткової угоди № 5 від 20.11.2020 з 01.12.2020 ціна договору становить 581201,86 грн (з ПДВ) для закупівлі електричної енергії в обсязі 260 597 кВт*год.
Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, Південного офісу Держаудитслужби та ДЗ "ДССС "Зелена гірка" МОЗ України" до ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія", у якому просив визнати недійсними ці додаткові угоди та стягнути з ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" на користь ДЗ "ДССС "Зелена гірка" МОЗ України" надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 81 686,44 грн.
При цьому прокурор зазначив, що додаткові угоди №№ 1,2,3, 4, 5 до договору № 194 від 16.03.2020 укладено з порушенням Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції Закону, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, тобто у редакції Закону від 08.02.2020), статті 180 Господарського кодексу України, статті 653 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), а відповідно мають бути визнані недійсними.
Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, позов задовольнив та мотивував таке рішення тим, що оспорювані додаткові угоди укладено з порушенням законодавства, що є підставою для визнання їх недійсними. Крім того, в оскаржуваному судовому рішення судом зазначено, що оскільки судом встановлено, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата позивачем ДЗ "ДССС "Зелена гірка" МОЗ України" коштів за поставлену електричну енергію. Суди також дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення 81 686,44 грн надмірно сплачених коштів.
У поданій касаційній скарзі ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" підстави касаційного оскарження судових рішень обґрунтувало, зокрема, тим, що:
- суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 203, 215, 216, 217, 670 ЦК; абз. 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Крім того, судами попередніх інстанцій було порушено норми процесуального права частину 1 статті 86, пункт 2 частини 1 статті 226, статтю 236, пункт 4 частини 4 статті 238 ГПК;
- у прокурора були відсутні підстави для представництва інтересів держави в особі ДЗ "ДССС "Зелена Гірка", оскільки це прямо заборонено положеннями абз. 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". При цьому судами не було враховано висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права, викладених у постановах від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 12.09.2023 у справі № 907/31/21;
- ДЗ "ДССС "Зелена Гірка" не є ані органом державної влади, ані органом місцевого самоврядування, ані суб`єктом владних повноважень (право на представництво інтересів яких визначено в абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"), позов прокурора в інтересах держави в особі ДЗ "ДССС "Зелена гірка" МОЗ України" мав бути залишений судом першої інстанції без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК. Це свідчить про неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів абз. 3 ч. 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (без врахування вищевикладених висновків Верховного Суду), та порушення пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК, що призвело до прийняття незаконних рішень по суті спору;
- приймаючи рішення у даній справі суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норм статей 203, 215, 216 ЦК (в контексті того, що під час розгляду позовної вимоги про визнання правочину недійсним відповідачами у справі мають бути всі сторони цього правочину), викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, а також в постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 670/23/18, від 18.11.2020 у справі № 318/1345/17, від 26.01.2022 у справі № 917/2041/20, від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22, від 30.01.2024 у справі № 924/564/22;
- суди не врахували, що визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).
- суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 203, 215, 216 ЦК та не врахували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, про обов`язок суду визначити суб`єктний склад спору (сторонами справи мають бути всі сторони правочину). Аналогічні висновки (щодо необхідності визначення усіх сторін оспорюваного правочину як належних відповідачів при вирішенні спору за позовом заінтересованої особи, яка не є стороною такого правочину) викладені в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 в справі № 670/23/18, від 18.11.2020 у справі № 318/1345/17, від 14.04.2021 у справі № 552/3469/18, від 01.07.2021 у справі № 542/546/19-ц та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 917/2041/20, від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22, від 30.01.2024 у справі № 924/564/22 зі спорів, що виникли з подібних процесуальних правовідносин;
- суди попередніх інстанцій під час розгляду даної справи неправильно застосували положення статей 203, 215 ЦК у частині підстав для визнання правочину недійсним. При цьому, скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування вказаних норм матеріального права, а саме щодо можливості визнання правочину недійсним з підстав невиконання однією із сторін своїх зобов`язань, визначених умовами договору про закупівлю електричної енергії;
- суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення частини 1 статті 216 ЦК, оскільки застосування наслідків недійсності правочину (реституція) полягає в тому, що одна сторона повертає другій стороні усе, що вона отримала на підставі недійсного правочину. Натомість грошові кошти стягнуто з відповідача на користь Міністерства, яке не є стороною недійсного правочину. З огляду на це, підстави для застосування реституції відсутні. Скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування вказаної норми матеріального права в подібних спорах.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.
Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із частиною 3 статті 41 ГПК у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У статі 53 ГПК установлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина 4 статті 53 ГПК).
У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (такі висновки наведено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).