?
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/461/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.
секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 (колегія суддів: Слободін М. М., Гребенюк Н. В., Шутенко І. А.) у справі
за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова до відповідачів: 1) Харківської міської ради; 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради; 3) фізичної особи-підприємця Нікітіної (Цюменко) Анни Сергіївни; 4) ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування пункту додатку до рішення, визнання недійсним договору, скасування рішення приватного нотаріуса, припинення права власності та витребування майна,
за участю представника Офісу Генерального прокурора - Гудкова Д. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2022 року Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради (далі - Міськрада), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління), фізичної особи-підприємця Нікітіної (Цюменко) Анни Сергіївни (далі - ФОП Нікітіна (Цюменко) А. С. ), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати пункт 56 додатку до рішення 7 сесії Міськради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.06.2018 № 5589-В-С, укладений між Управлінням та ФОП Нікітіною (Цюменко) А. С., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тихоновою І. В. і зареєстрований в реєстрі за № 140;
- скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Бєсєди О. Д. від 31.07.2020 № 53395183 про внесення змін до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 464094163101, на підставі якого нежитлові приміщення цокольного поверху №№ 0-23, 0-23-а у житловому будинку літ. "А-9", загальною площею 42,7 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, змінено на нежитлові приміщення цокольного поверху №№ 0-23, 0-23-а, 0-23-б житловому будинку літ. "А-9", загальною площею 40,8 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
- припинити право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 464094163101, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2020 № 126 згідно з рішенням про державну реєстрацію від 31.07.2020 № 53395183;
- витребувати у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 464094163101 - нежитлові приміщення цокольного поверху №№ 0-23, 0-23-а у житловому будинку літ. "А-9", загальною площею 42,7 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1
2. Позовні вимоги обґрунтовано незаконним вибуттям спірних нежитлових приміщень з власності Харківської міської територіальної громади шляхом проведення приватизації, а саме, викупу орендарем зазначеного майна з порушенням вимог законодавства.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 29.05.2015 Управління (орендодавець) та ФОП Цюменко А. С. (орендар) уклали договір оренди нежитлових приміщень № 5827, який додатковою угодою № 2 від 26.04.2018 викладений у новій редакції.
4. На підставі договору в строкове платне користування орендарю передані нежитлові приміщення цокольного поверху №№ 0-23, 0-23-а загальною площею 42,7 кв.м (технічний паспорт від 18.02.2014, інвентаризаційна справа № 81536), розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, літ. "А-9", що належали до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, строком до 29.04.2018.
5. Рішенням Міськради від 06.07.2016 № 283/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу (згідно з додатком), зокрема спірного об`єкта оренди.
6. 19.07.2016 ФОП Цюменко А. С. звернулася до Управління з проханням дозволити приватизацію орендованого майна.
7. 22.06.2018 Управління та ФОП Цюменко А. С. уклали договір купівлі-продажу № 5589-В-С, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тихоновою І.В. і зареєстрований в реєстрі за № 140, на підставі якого шляхом викупу за 154 680,00 грн з ПДВ, у власність ФОП Цюменко А. С. перейшло майно, орендоване за договором № 5827 від 29.05.2015.
8. У подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2020 № 126 право власності на спірне майно перейшло від ФОП Нікітіної (до шлюбу - Цюменко А. С. ) до ОСОБА_1 .
9. Одночасно з цим приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бєсєда Оксана Дмитрівна внесла зміни до спірного об`єкту нерухомого майна. Підставою для реєстрації стали: довідка, серія та номер: 01062020/1, видана 01.06.2020, видавник КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації"; технічний паспорт, серія та номер: 131000003520-1, виданий 03.06.2020, видавник: КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації".
10. Згідно з вказаною довідкою та технічним паспортом нежитлові приміщення цокольного поверху №№ 0-23, 0-23-а у житловому будинку літ. "А-9" змінились на нежитлові приміщення цокольного поверху №№ 0-23, 0-23-а, 0-23-б в житловому будинку літ. "А-9". Площа майна змінилась з 42,7 кв. м на 40,8 кв. м.
Короткий зміст судових рішень
11. 08.12.2022 Господарський суд Харківської області ухвалив рішення про задоволення позову.
12. 16.01.2024 Східний апеляційний господарський суд прийняв постанову про скасування цього рішення та ухвалив нове - про відмову у позові.
13. Суд апеляційної інстанції з урахуванням доведеного матеріалами справи факту порушення порядку приватизації об`єкта нерухомого майна комунальної форми власності, а також встановлених обставин пропуску прокурором встановленого законом строку позовної давності та наявності заяв відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності, недоведеності прокурором поважності причин пропущення цього строку, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
14. Прокурор подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
15. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції правових позицій суду касаційної інстанції, викладених у касаційній скарзі, щодо застосування приписів статті 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині початку перебігу позовної давності та поважності причин її пропуску.
16. Поданий відповідачем-3 відзив на касаційну скаргу не може бути прийнятий до розгляду виходячи із наступного.
17. Частиною першою статті 295 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
18. Верховний Суд ухвалою від 15.04.2024 встановив учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 08.05.2024. Проте відзив на касаційну скаргу надісланий засобами поштового зв`язку 15.05.2024, тобто поза межами зазначеного строку. Одночасно заявник просить продовжити строк для подання відзиву.
19. Відповідно до статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
20. Частиною першою статті 119 ГПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
21. Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли Господарським процесуальним кодексом України встановлено неможливість такого поновлення.
22. Відповідно до частини другої статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
23. Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена. Такі висновки сформульовані у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 (пункт 23).
24. Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (частина перша). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга).
25. З огляду на наведене, враховуючи положення статей 118, 119 ГПК України, заява відповідача-3 про продовження строку для подання відзиву на касаційну скаргу та сам відзив суд залишає без розгляду.
Позиція Верховного Суду
26. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людині основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу" (див. mutatis mutandis рішення у справах "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії" від 20 вересня 2011 року ("OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia", заява № 14902/04, пункт 570), "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" від 22 жовтня 1996 року ("Stubbings and Others v. the United Kingdom", заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51)".
27. Про позовну давність як законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення, йдеться, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.12.2019 по справі № 826/13768/16.
28. Водночас у постанові від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, за яким, позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними. Тобто, застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог (пункт 7.10.).
29. Зі змісту поданого позову вбачається, що позовні вимоги прокуратури спрямовані на захист права власності територіальної громади на нерухоме майно, речове право на яке на час звернення з позовом та вирішення спору зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, стороною якого не є Харківська міська рада як представник територіальної громади міста Харкова.
Щодо способів захисту порушеного права
30. Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
31. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10.09.2014 у справі № 6-32цс14).
32. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 ЦК України).