1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року

м. Київ

справа № 1.380.2019.002425

адміністративне провадження № К/9901/6365/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року (головуючий суддя Гавдик З.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року (головуючий суддя: Кухтей Р.В., судді: Нос С.П., Шевчук С.М.) у справі № 1.380.2019.002425 за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Львівська міська рада, ОСОБА_2 про демонтаж прибудови та сараю,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У травні 2019 року Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради (далі - Залізнична РА ЛМР, позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1, в якому просила зобов`язати ОСОБА_1 демонтувати самочинно побудовані прибудову розміром 3,75x4,38м до квартири АДРЕСА_1, в якій обладнано житлову кімнату під літ. 1-5 та сараю під літ "Д" розміром 1,80 x 4,25м, по АДРЕСА_1, на землях комунальної власності міста.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року залишено без змін.

25 лютого 2021 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, надіслана 22 лютого 2021 року, у якій скаржник, з урахуванням уточнення, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині демонтажу сараю під літ "Д" розміром 1,80х4,25 м на АДРЕСА_1 задовольнити.

В частині зобов`язання демонтувати самочинно побудовану прибудову розміром 3,75 х4,38 до квартири АДРЕСА_1, в якій обладнано житлову кімнату під літ. 1-5 направити на новий розгляд.

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

Ухвалу Верховного Суду від 19 квітня 2021 року було направлено учасникам справи 22 квітня 2021 року.

Від інших учасників відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).

II. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прибудова розміром 3,75x4,38 м, в якій обладнано житлову кімнату під літ. 1-5 та сарай під літ "Д" розміром 1,80 x 4,25 м, встановлені самочинно, без відведення земельної ділянки, з порушенням Правил благоустрою м. Львова.

Відповідач проти позову заперечила, з підстав, що вона не здійснювала спірної прибудови до квартири та сараю, таку прибудову здійснила, ще її покійна бабця.

Також відповідач покликалась на висновок експерта № 7061 від 26 грудня 2018 року судової будівельно-технічної експертизи по матеріалах цивільної справи № 462/3062/17 за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівської міської ради, ОСОБА_2 про демонтаж прибудови та сараю. За змістом висновка експерта вказано, що демонтаж прибудови до квартири АДРЕСА_1, може призвести до пошкодження конструктивних елементів будинку, вплинути на їх міцність, надійність та погіршити їх технічний стан.

ІІI. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 січня 2017 року комісією у складі головного інженера ЛКП "Сяйво" Івашківа В.Т., майстрів по експлуатації ОСОБА_3, ОСОБА_4, з виходом на адресу : АДРЕСА_1 було складено акт, яким при обстеження квартири АДРЕСА_1 було виявлено, що мешканцями квартири було самовільно здійснено дві цегляні прибудови на фундаментній основі на землях міста, зокрема, одна прибудова розміром 3,75 м х 4,45 м, облаштована під житлову кімнату, а друга розміром 1,8м х 4,25м під господарську будівлю.

14 лютого 2017 року відбулося засідання міжвідомчої комісії при Залізничній РА ЛМР, на якій було розглянуто питання щодо самочинного будівництва, зокрема, вищевказаної прибудови, за результатами чого, заслухавши заяву ОСОБА_2, мешканки квартири АДРЕСА_6 та інформацію ЛКП "Сяйво", було вирішено рекомендувати гр. ОСОБА_1 демонтувати вказану прибудову.

16 лютого 2017 року головою Залізничної РА ЛМР було прийнято розпорядження № 87 "Про самочинне будівництво, яке здійснила гр. ОСОБА_1", яким рекомендовано відповідачу в термін до 01 червня 2017 року демонтувати прибудову, розміром 3,75х4,38 м до квартири АДРЕСА_1, в якій обладнано житлову кімнату під літерою 1-5, площею 12,8 кв.м. та сарай під літерою "Д", розміром 1,80м x 4,25 м, самочинно побудовані на землях комунальної власності міста.

20 лютого 2017 року адміністративна комісія при Залізничній РА ЛМР розглянула протокол складений ЛКП "Сяйво" від 09 лютого 2017 року та постановила притягнути гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також КУпАП) та застосувала адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

У подальшому, 03 березня 2017 року та 10 квітня 2017 року гр. ОСОБА_1 директором ЛКП "Сяйво" скеровувались попередження про необхідність виконання розпорядження № 87 від 16 лютого 2017 року та 15 червня 2017 року складено акт у складі комісії головного інженера ЛКП "Сяйво" Івашківа В.Т., майстрів по експлуатації ОСОБА_3, ОСОБА_4, з виходом на адресу : АДРЕСА_1, яким встановлено, що позивач не виконала його.

У зв`язку з невиконанням законних вимог органу місцевого самоврядування та беручи до уваги ту обставину, що постанова у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 набрала законної сили, Залізнична РА ЛМР звернулась в суд з цим позовом.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позову, суди дійшли висновку про відсутність правових підстав зобов`язувати відповідача здійснювати демонтаж спірного будівництва.

Судом першої інстанції було враховано довідку з місця проживання про склад сім`ї і прописки № 478 від 08 лютого 2017 року, у якій зазначається, що квартира АДРЕСА_1, є у державній власності, що не заперечується сторонами.

Суд першої інстанції встановив, що відповідачка не є власником вказаної квартири та в справі немає належних доказів, що саме вона здійснювала спірне будівництво, відповідно в суду не має підстав для зобов`язання відповідачки демонтувати самочинно побудовані прибудову розміром 3,75x4,38 м до квартири АДРЕСА_1, в якій обладнано житлову кімнату під літ. 1-5 та сараю під літ "Д" розміром 1,80x4,25 м, на АДРЕСА_1, на землях комунальної власності міста.

Також судом враховано висновок судової будівельної-технічної експертизи № 7061 від 26 грудня 2018 року, відповідно до якого демонтаж прибудови до квартири АДРЕСА_1, в якій обладнано житлову кімнату, може призвести до пошкодження конструктивних елементів будинку, вплинути на їх міцність, надійність та погіршити їх технічний стан.

Суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком суду першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції було зазначено, що в ході апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, представником позивача було надано суду акт-попередження від 21 жовтня 1997 року, яким встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, яка проживає по АДРЕСА_1, здійснила самовільну житлову прибудову, розміром 4,38м х 3,75м, чим порушила вимоги статті 97 КУпАП.

Вказаний акт-попередження листом Залізничної РА ЛМР № 22/1718-02 від 23 жовтня 1997 року, у відповідності до статті 244-6 КУпАП та Положення "Про державний архітектурно-будівельний контроль", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 225 від 25 березня 1993 року, у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 253 від 07 квітня 1995 року, було надіслано для належного реагування начальнику міської інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю м. Львова.

Судом апеляційної інстанції зауважено, що позивачем не було надано суду доказів на підтвердження фіктивності зазначеного акта-попередження.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Стверджує, що ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом не було надано жодної оцінки щодо самочинно встановленого сараю під літ. "Д" розміром 1,80х4,25м на АДРЕСА_1 на землях комунальної власності.

На думку скаржника, встановлення сараю під літ "Д" розміром 1,80х4,25 м на землях комунальної власності міста здійснене з порушенням Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та Правил благоустрою міста Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21 квітня 2011 року № 376.

Вважає, що самовільно встановлений сарай під літ "Д" 1,80х4,25м на АДРЕСА_1 на землях комунальної власності необхідно демонтувати.

Щодо самочинно побудованої прибудови розміром 3,75x4,38 м до квартири АДРЕСА_1 скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права долучено акт-попередження від 21 жовтня 1997 року, за змістом якого вбачається, що ОСОБА_5 - покійна бабуся відповідача здійснила самовільну житлову прибудову.

Вважає, що подання відповідачем зазначено доказу саме до суду апеляційної інстанції позбавило позивача можливості змінити позовні вимоги та залучити до участі у справі інших мешканців квартири АДРЕСА_1 як спадкоємців, оскільки до таких переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва.

Також скаржник не погоджується з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 7061 від 26 грудня 2018 року, відповідно до якого демонтаж прибудови до квартири АДРЕСА_1, в якій обладнано житлову кімнату, може призвести до пошкодження конструктивних елементів будинку, вплинути на їх міцність, надійність та погіршити їх технічний стан. Зауважує, що за змістом висновка експерта також зазначено, що технічний стан будинку на час проведення дослідження - задовільний, конструктивні елементи будівлі в цілому придатні для експлуатації.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам скаржника, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до статті 25 Закону України № 280/97-ВР від 21.05.1997 "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі також Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно із підпунктом 3 пункту "б" частини першої статті 31 Закону № 280/97-ВР (далі також Закон № 280/97-ВР) виконавчим органам делеговано повноваження на здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Аналогічні положення містяться у статті 14 Закону України № 2780-XII від 16 листопада 1992 року "Про основи містобудування" (далі також Закон № 2780-XII).

Згідно із статтею 7 Закону № 2780-XII державне регулювання у сфері містобудування здійснюється, в тому числі, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням Львівської міської ради від 01.11.2016 №977 (далі - Положення № 977) Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради (надалі - районна адміністрація) є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали Львівської міської ради від 26.05.2016 № 505 "Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів", утвореним відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

У вказаному Положенні передбачені повноваження Залізничної районної адміністрації, до яких, зокрема, належать:

звернення до судових органів з позовними заявами, скаргами щодо справ про виселення громадян з жилих приміщень, у яких вони незаконно проживають; визнання осіб такими, які втратили право на користування жилими приміщеннями; щодо фактів самочинного будівництва; з інших справ, які виникають у процесі здійснення наданих районній адміністрації повноважень (п.4.66.).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 13 Закону України від 06 вересня 2005 року № 2807-IV "Про благоустрій населених пунктів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі також Закон №2807-IV) прибудинкові території належать до об`єктів благоустрою населених пунктів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 16 Закону № 2807-IV на об`єктах благоустрою забороняється, зокрема, виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов`язковість його отримання передбачена законом.

Статтею 9 Закону України від 20 травня 1999 року № 687-XIV "Про архітектурну діяльність" (далі також Закон № 687-XIV) передбачено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Процедуру вирішення питань, пов`язаних з самочинним будівництвом на території м. Львова, регламентує Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, затверджене рішенням Львівської міської ради від 09 вересня 2011 року № 835 (далі також Положення № 835).

Пунктом 1.3 Положення № 835 передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без отриманих у встановленому законодавством порядку містобудівних умов та обмежень, архітектурно-планувальних вимог або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Пунктом 2 цього Положення визначено алгоритм дій, які вчиняються у разі виявлення факту самочинного будівництва.

Відповідно до підпункту 2.6 пункту 2 Положення № 835, на особу, яка скоїла порушення, уповноважена посадова особа складає акт-попередження (додається), протокол про адміністративне правопорушення та скеровує його адміністративній комісії при районній адміністрації. Адміністративна комісія, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, виносить постанову по справі.

Акт-попередження у всіх випадках самочинного будівництва складається на момент його виявлення, тобто негайно, та реєструється у журналі реєстру самочинного будівництва (форма довільна). У справах, які належать до повноважень інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, районні адміністрації скеровують акти-попередження у вказану інспекцію для прийняття відповідного рішення (підпункт 2.7 пункту 2 Положення № 835).

Відповідно до підпункту 2.8 пункту 2 Положення № 835, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області здійснює накладення стягнення на фізичних та юридичних осіб у порядку, визначеному Кодексом про адміністративні правопорушення, Законом України "Про відповідальність підприємств, їх об`єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування", Положенням про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 244 від 06 квітня 1995 року та іншими нормативно-правовими актами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що комісією у складі головного інженера ЛКП "Сяйво" Івашківа В.Т., майстрів по експлуатації ОСОБА_3, ОСОБА_4, з виходом на адресу : АДРЕСА_1 було складено акт від 27 січня 2017 року, яким при обстеження квартири АДРЕСА_1 було виявлено, що мешканцями квартири було самовільно здійснено дві цегляні прибудови на фундаментній основі на землях міста, зокрема, одна прибудова розміром 3,75 м х 4,45 м, облаштована під житлову кімнату, а друга розміром 1,8 м х 4,25 м під господарську будівлю.

Пунктом 1.6 Положення № 835 визначено ознаки і класифікація самочинного будівництва, розширення, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, переобладнання, порушення правил експлуатації житлового фонду, охорони і використання пам`яток культурної спадщини, влаштування малих архітектурних форм, серед яких:


................
Перейти до повного тексту