ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 821/789/18
касаційне провадження № К/9901/101/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.,
розглянув в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 (головуючий суддя - Єщенко О.В., судді - Димерлій О.О., Коваль М.П.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі про скасування повідомлення - рішення,
УСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, підприємець, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Управління від 05.12.2017 №006031405, №006021405, №006011405.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що висновки контролюючого органу про незабезпечення позивачем зберігання документів, пов`язаних із виконанням законодавства, контроль за дотримання якого покладено на податковий орган, а також їх ненадання на вимогу контролюючого органу, здійснення роздрібної торгівлі алкогольними і тютюновими виробами без наявності відповідних ліцензій та не забезпечення своєчасного оприбуткування готівкових коштів, що надійшли до каси, складені за результатом фактичної перевірки, проведеної з порушенням норм податкового законодавства, за відсутності правових підстав для перевірки суб`єкта господарювання і без дослідження відповідної документації. Недотримання контролюючим органом обов`язкових умов для можливості розпочати перевірку, у тому числі таких як вручення платнику наказу, направлення на перевірку та визначення у цих документах обставин, з наявністю яких орган ініціює здійснення контролюючих функцій, позбавляє відповідача можливості вчиняти перевірочні дії відносно платника податків, а отже всі подальші висновки та рішення суб`єкта владних повноважень, складені за результатом перевірки, проведеної з порушеннями, не можуть відповідати критерію обґрунтованості і правомірності, що є безумовною підставою для скасування цих рішень.
Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 02.07.2018 позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 05.12.2017 №006031405, №006021405, №006011405.
Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом не дотримано порядок проведення фактичної перевірки, у тому числі, що обґрунтування її підстав, періоду та місця проведення перевірки, у зв`язку із чим прийняті на підставі незаконної перевірки оскаржувані рішення не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 29.11.2018 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з підстав правомірності проведення контролюючим органом фактичної перевірки та підтвердження порушень, виявлених контролюючим органом під час проведення перевірки, які виразилися в тому, що платником були реалізовані підакцизні товари без наявності відповідної ліцензії та не оприбутковані грошові кошти.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У доводах касаційної скарги позивач посилається на неврахування судом апеляційної інстанції, що контролюючим органом порушено порядок проведення перевірки, що є підставою для скасування рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Зокрема, позивач посилається на те, що наказ оформлений відповідачем з порушенням положень Податкового кодексу України. Виходячи зі змісту тексту оспорюваного наказу, у ньому містилось саме лише посилання на підпункти 80.2.2, 80.2.3, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому взагалі не вказано, що саме зумовило необхідність проведення перевірки, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, яке саме порушення було скоєно позивачем, не надано доказів на підтвердження цієї інформації. У зв`язку з цим позивач вважав, що у контролюючого органу не було підстав для проведення перевірки, а наказ про проведення не відповідає вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України, оскільки не містять жодного посилання на достовірну інформацію щодо порушень з боку позивача.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.01.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просить залишити його без змін, а скаргу позивача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.07.2024 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 31.07.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи скаржника дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що 30.10.2017 Управління із посиланням на статтю 20, підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункти 80.2.2, 80.2.3, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України видало наказ №970, відповідно до якого ухвалено: організувати у листопаді поточного року проведення фактичних перевірок платників податків на підставі статті 20, підпунктів 80.2.2, 80.2.3, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України відділом фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту Управління (пункт 1); затвердити перелік суб`єктів (прізвище, ім`я, по-батькові фізичної особи - платника податків, який перевіряється) та/або об`єктів та їх адреси, які підлягають відпрацюванню шляхом проведення фактичних перевірок, із зазначенням дати початку та тривалості перевірок (пункт 2); перевірки проводити згідно з направленнями, оформленими відповідно до вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України, окремо на кожного суб`єкта (прізвище, ім`я, по-батькові фізичної особи - платника податків, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться (пункт 3); тривалість фактичної перевірки не повинна перевищувати 10 діб, з правом продовження на строк до 5 діб за підстав, визначених підпунктом 82.3.1, 82.3.2 пункту 82.3 статті 82 ПК України (пункт 4).
Згідно з переліком суб`єктів (прізвище, ім`я, по-батькові фізичної особи - платника податків, який перевіряється) та/або об`єктів та їх адреси, які підлягають відпрацюванню шляхом проведення фактичних перевірок, підставою для перевірки ФОП ОСОБА_1 вказано підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
16.11.2017 контролюючим органом відповідно до направлень від 16.11.2017 №1260, №1261 та наказу від 30.10.2017 №970 проведено фактичну перевірку платника за місцем провадження господарської діяльності - кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв`язку з відмовою від підпису у направленнях на фактичну перевірку особою, яка проводила розрахункову операцію, а саме - барменом ОСОБА_2, перевіряючими був складений складено акт (відмови) від 16.11.2017 № 169/21/22.
Разом з цим, Управлінням був складений акт фактичної перевірки від 16.11.2017 №463/21/22/РРО/2328209016 (далі - акт перевірки), за висновками якого встановлено: не забезпечення позивачем зберігання документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, ненадання платником податків контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю - книги обліку доходів, книги обліку розрахункових операцій, РК, первинних документів на товар тощо, в результаті чого порушено вимоги пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; здійснення роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами без наявності ліцензій, чим порушено вимоги статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробі"; не забезпечено своєчасне оприбуткування в Книзі обліку розрахункових операцій готівкових коштів, які надійшли до каси (місця проведення розрахунків), чим порушено пункт 2.6 статті 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (далі - Положення №637).
20.11.2017 Управління супровідним листом за № 1170/ФОП/21-22-14-05-14 "Про направлення матеріалів" надіслало на адресу позивача акт фактичної перевірки від 16.11.2017 №463/21/22/РРО/ НОМЕР_1 з додатками: акт відмови від 16.11.2017 № 169/21/22, витяги з бази ІС "Податковий блок" Управління, копію наказу Управління від 30.10.2017 № 970 із затвердженим витягом з переліком суб`єктів, які підлягають відпрацюванню шляхом проведення фактичних перевірок.
01.12.2017 позивач надіслав начальнику Управління заперечення до акту фактичної перевірки від 16.11.2017, в якому повідомив про те, що: "… працівникам Управління 16.11.2017 було відмовлено у проведенні фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1, у зв`язку з непред`явленням копії наказу про проведення перевірки, що є підставою для недопущення посадових осіб до проведення фактичної перевірки. Копія наказу була надіслана поштою разом з актом фактичної перевірки, а направлення не бачив. Також, з порушенням вимог не було складено акт, який засвідчує факт відмови продавця, який здійснював розрахункові операції, розписатися у направленні на перевірку. Акт відмови був надісланий поштою разом з актом фактичної перевірки. Підтвердженням є відеозапис зроблений камерою відеоспостереження, яка розміщена в торговому залі. Тому не були надані оригінали документів чи їх копії, пов`язані з виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а не за причиною "відсутні", як зазначили працівники ДФС у акті фактичної перевірки. При цьому, відмітив, що готівкові кошти, які надійшли до каси оприбутковуються на підставі роздрукованих фіскальних звітних чеків - Z звіт 510 повний та Z звіт 501 "скорочений", але в декілька випадків у зв`язку з технічними причинами звіт 510 повний друкувався в кінці робочого дня, а звіт 501 скорочений видавало на екран помилка, не по вині підприємця. Записи в книгу доходів і витрат розносились своєчасно в день тримання готівкових коштів з фіскального звітного чеку - Z звіт 510 повний, тому розбіжності відсутні, та фактів заниження доходів немає.".
04.12.2017 Управління листом за № 1328/ФОП/21-22-14-05-14 "Про результати розгляду заперечень" повідомило позивача про те, що співробітниками Управління на підставі наказу Управління від 30.10.2017 № 970 та направлень на фактичну перевірку від 16.11.2017 № 1260 та № 1261 проведено фактичну перевірку кафе за адресою: АДРЕСА_1, за результати якої складено акт фактичної перевірки від 16.11.2017 №463/21/22/РРО/2328209016. При цьому, з посиланнями на підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пункту 81.1 статті 81 ПК України та на встановлені під час фактичної перевірки порушення залишено без змін висновки акту фактичної перевірки.
На підставі висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.12.2017: №006031405, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510,00 грн; №006021405, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 34000,00 грн; №006011405, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 13918,50 грн.
За наслідками адміністративного оскарження оспорювані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпунктів 19-1.1.1, 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
Згідно з підпунктами 19-1.1.13 - 19-1.1.20 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи: здійснюють ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами та контроль за таким виробництвом; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; забезпечують контроль за прийняттям декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), встановлені виробником або імпортером, та узагальненням відомостей, зазначених у таких деклараціях, для організації роботи та контролю за повнотою обчислення і сплати акцизного податку; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; організовують роботу, пов`язану із замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків, з метою проведення експертизи щодо їх автентичності та здійснюють контроль за наявністю таких марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями і пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації; абезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів; забезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.
Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).