ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 2040/7318/18
касаційне провадження № К/9901/12420/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2018 (суддя Шевченко О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 (головуючий суддя - Яковенко М.М., судді - Лях О.П., Бегунц А.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Управління від 26.06.2018 №002729/1309, №002730/1309, №002731/1309, №002732/1309, №002733/1309.
На обґрунтування зазначених вимог позивач посилався на протиправність оскаржуваних рішень з огляду на те, що нерухоме майно, яке належить позивачу, необхідно відносити до будівель промисловості, на які розповсюджується дія підпункту "є" пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а тому податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на таке майно не повинен нараховуватись та сплачуватись. Також, позивач посилався на те, що відповідно до додатку 1 рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 "Про місцеві податки та збори у місті Харкові" встановлені ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб на 2017 рік в залежності від типу нежитлової нерухомості, тоді як відповідач згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень розрахував податок, виходячи з того, що всі приміщення загальною площею 6364,00 кв.м. відносяться до офісного типу або торгівельного чи готельного типів нерухомості. Крім того, на думку позивача, вказане вище рішення міської ради прийняте з порушенням правил прийняття законодавчих актів щодо встановлення місцевих податків.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 01.11.2018, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019, позов задовольнив: скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 26.06.2018 №002729/1309, №002730/1309, №002731/1309, №002732/1309, №002733/1309.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що належний позивачу комплекс будівель і споруд, як будівлі промисловості, не є об`єктом оподаткування відповідно до положень підпункту "є" пункту 266.2 статті 266 ПК України, а тому податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на таке нерухоме майно не нараховується та не сплачується. Також, суди виходили з того, що відповідачем помилково віднесено усі нежитлові приміщення позивача до будівель офісних та торгівельних, у зв`язку з чим неправильно визначено ставку податку для об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 1% (замість 0,25%) при нарахуванні ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та процесуального права, просив скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що позивач є платником податку на майно, від`ємне від земельної ділянки відповідно до положень підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, оскільки є власником комплексу нежитлових приміщень, які підлягають оподаткуванню. Скаржник доводить, що будівлі позивача не відносяться до будівель промисловості, на які розповсюджується дія положень підпункту "є" пункту 266.2 статті 266 ПК України. Крім того, скаржник вказує, що позивач не заперечував факту того, що належні йому об`єкти нерухомості є об`єктом оподаткування, а лише заперечував проти застосованої ставки, а саме як до торгівельних будівель.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.06.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.07.2024 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження з 31.07.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
У справі, що розглядається, суди встановили, що позивачу на праві власності належать нежитлові приміщення загальною площею 7042,50 кв.м. (літ П-2 - 1726,50 кв.м., літ. 0-1 - 102,4 кв.м., літИ-1 - 548,0 кв.м., літ 3-1 - 130,5 кв.м., літ. С-1 - 1833,2 кв.м., літ.Ж-2 - 524,8 кв.м., літ.Р-1 - 2177,1 кв.м.), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується інформацією є Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.10.2017 №102016871 та технічними паспортами Харківського міського Бюро технічної інвентаризації.
Контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.06.2018:
№002733/1309, яким позивачу на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами ( АДРЕСА_1, площею 2 177,1 кв.м.) в сумі 69667,20 грн;
№002732/1309, яким позивачу на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки ( АДРЕСА_1, площею 524,8 кв.м.) в сумі 16793,60 грн;
№002731/1309, яким позивачу на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки ( АДРЕСА_1, площею 102,4 кв.м.) в сумі 3276,80 грн;
№002730/1309, яким позивачу на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки ( АДРЕСА_1, площею 1726,5 кв.м.) в сумі 55 248,00 грн;
№002729/1309, яким позивачу на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки ( АДРЕСА_1, площею 1833,20 кв.м.) в сумі 58 662,40 грн.
Отримавши ці податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до Управління із заявою, в якій просив здійснити перерахунок визначеної вказаними податковим повідомленнями-рішеннями суми податку, застосувавши ставки податку для будівель промисловості, а не офісних приміщень.
У встановлені строки відповіді на своє звернення від 10.07.2018 позивач від податкового органу не отримав.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).