ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 460/24751/23
адміністративне провадження № К/990/18632/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.
розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 460/24751/23
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області про визнання протиправними та скасування рішень, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Губар Володимир Євгенійович, на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року, постановлену суддею Гудимою Н.С., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року, ухвалену в складі колегії суддів: Онишкевича Т.В. (головуючий суддя), Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Полтавської області, у якому просив:
2. визнати протиправними та скасувати рішення від 04 березня 2020 року та від 13 травня 2020 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи щодо адвоката Баленка Р.В.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу відповідно до статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
4. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач звертаючись з цим позовом до суду пропустив строк на звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України.
5. Суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач оскаржує рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області про відмову в порушенні дисциплінарної справи від 04 березня 2020 року та від 13 травня 2020 року. Згідно з поясненнями позивача, копію рішення від 04 березня 2020 року йому вручено в другій половині березня 2020 року, а копію рішення від 13 травня 2020 року - у червні 2020 року.
6. До суду з цим позовом позивач звернувся 23 жовтня 2023 року, тобто з порушенням строку звернення до суду, визначеного частиною другою статті 122 КАС України, більше ніж на 3 роки. Жодних обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення ОСОБА_1 та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом, позивачем не вказано і докази на їх підтвердження в матеріалах справи відсутні.
7. Визнаючи наведені підстави для поновлення строку звернення із заявленим позовом неповажними, суд першої інстанції виходив з того, що перебування в місцях позбавлення волі протягом 2020 - 2023 років не може вважатись підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, оскільки не позбавляє права та можливості звернутися за правничою допомогою до адвоката.
8. Апеляційний суд погодився із такою думкою суду першої інстанції та вважає, що наведена обставина свідчить лише про зволікання ОСОБА_1 щодо отримання правової допомоги адвокатом і не може розцінюватись судом як підстава для поновлення йому строку для звернення до адміністративного суду.
9. Окрім того, суд попередньої інстанції зазначив, що посилання скаржника на перебування під вартою в умовах воєнного стану не може вважатись поважною причиною пропуску строку з позовом про оскарження рішень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області від 04 березня 2020 року та від 13 травня 2020 року, оскільки воєнний стан запроваджено Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" лише з 24 лютого 2022 року.
ІІІ. Касаційне оскарження
10. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
11. У касаційній скарзі просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
12. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає про свою не згоду із рішеннями попередніх інстанцій та вказує, що ним до позову додано заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою, обґрунтовану відсутністю у позивача юридичної освіти та практичних навичок складання процесуальних документів у справах адміністративної юрисдикції. На думку позивача, отримання можливості оскарження рішень відповідача лише після призначення йому 27 квітня 2023 року адвоката Рівненським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
13. Позивач також зазначає, що на виконання ухвали суду першої інстанції від 30 жовтня 2023 року, подав ще одну заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою, у якій вказав на перешкоди у своєчасній подачі позовної заяви та зверненні для отримання правової допомоги з огляду на безперервне впродовж 2020 - 2023 років перебування під вартою в місцях позбавлення волі, яке супроводжувалося неодноразовим переведенням в різні установи виконання покарань, зокрема з 24 лютого 2022 року в умовах воєнного стану.
14. Скаржник наголошує на тому, що відхиляючи його доводи про перебування в установах виконання покарань, а відтак і обмеження в правах, що перешкодило ОСОБА_1 своєчасно та в установленому порядку звернутися до суду з позовом, суди жодним чином таке відхилення аргументів не вмотивували. Не звернули уваги суди і на зазначені у вищевказаному контексті доводи ОСОБА_1 про перебування під вартою в умовах воєнного стану.
15. За переконанням позивача, вказані аргументи в поєднанні з доводами про відсутність у нього юридичної освіти та навичок у складанні процесуальних документів, свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду для оскарження рішень відповідача та наявність підстав для поновлення судами відповідного строку.
16. Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані рішення без змін.
ІV. Релевантні джерела права та оцінка Верховного Суду
17. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.
18. Згідно з частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
19. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
20. Зі змісту наведених норм видно, що строк звернення до адміністративного суду обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
21. Разом з цим, порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.
22. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
23. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
24. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
25. Під "поважними причинами" слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.